Чи справді є нездібні до математики люди?

Труднощі з математикою не пов'язані зі складом розуму або відсутністю природних здібностей. Причина, швидше за все, у тривожності, яку викликають числа у багатьох людей. Чому позбутися її важливо?

Ви нервуєте щоразу, коли дитина просить допомогти розв'язати задачку? Ненавидите ділити рахунок у ресторані? А іпотечні відсотки спричиняють стійкий головний біль?

Якщо так, то ви в цьому не самотні. Дослідження показали, що 93% дорослих американців певною мірою побоюються математики.

Та й не лише дорослі. Близько третини 15-16-річних дітей у 34 країнах зазначають, що вони хвилюються, виконуючи завдання з математики. А понад половина переживає через те, що їм буде складно на уроці математики.

Ідея, що математика комусь дається легко, а комусь - ні, поширена в західних країнах, вважає когнітивний психолог із Нью-Йорка Шіан Бейлок. І, здається, мати погані здібності до математики є цілком прийнятним у суспільстві.

"Ви чули колись, щоб дорослий вихвалявся, що він не читає книжок? А от скаржитися, що ти не розбираєшся у математиці, - це нормально", - каже дослідниця.

Втім, багато з тих, хто боїться математики або вважає, що не має до неї здібностей, насправді може легко впоратися з більшістю математичних завдань.

Так звідки ж береться ця математична тривога?

Раннє дитинство

Термін "Математофобія" запровадила математик Мері де Лелліс Гоф у 1953 році, коли помітила, як страждали її студенти.

Інші дослідники визначали її як "паніку, безпорадність, параліч та розумову дезорганізацію, яка виникає у деяких людей, коли їм потрібно розв'язати математичну задачу", а також як "загальний страх перед математикою".

Бейлок та її колеги виявили, що тривожність з приводу математики починається у дітей, коли вони йдуть до школи.

"Математика - одна з найважливіших дисциплін у західній культурі, де поширена думка, що на все може бути лише одна правильна відповідь, і де вважають, що знання можна оцінити в тестах на швидкість", - каже вона.

До математичної тривоги частіше схильні дівчата і вчителі початкових класів, каже Бейлок, а в США ними працюють зазвичай жінки.

Маленькі діти, як правило, ототожнюють себе з дорослими тієї ж статі, а це означає, що дівчата частіше переймають страх до математики.

Вони також частіше вірять у гендерні стереотипи про те, що дівчата менш схильні до математики, а тому мають гірші досягнення в цій галузі.

Дослідження психолога Дарсі Халлетт із Меморіального університету Ньюфаундленда в Канаді показало, що розвитку математичної тривожності сприяють непривітні, злі та розчаровані вчителі.

Згодом негативне ставлення до королеви всіх наук тільки посилюється.

Але проблема у тому, що страх заважає роботі нашої оперативної пам'яті, і отже, що більше ми тривожимось, то менше здатні сфокусуватися на завданні.

Страх змушує також людей уникати математики, але оскільки нові знання в ній будуються виключно на попередніх, наздогнати стає дедалі складніше.

Вчителі, які люблять математику

Ті, хто не любить математику в школі, вирішують спеціалізуватися на інших предметах. Але суспільство помітно програє від того, що багато людей пропускають університетські курси з математики або уникають професій, для яких потрібні математичні знання.

У США та багатьох інших країнах помітно бракує фахівців з природничих наук, як у приватному, так і державному секторах. А тому питання, як подолати математичну тривогу, є актуальним як ніколи.

Не дивно, що важливу роль у цьому відіграють батьки.

Вони можуть як передати дитині тривогу з приводу математики, так і, навпаки, показати привабливість цієї науки через математичні ігри та спільні заняття.

Доцентка школи бізнесу Бостонського університету Шуламіт Кан вважає, що гендерний розрив у природничих науках можна подолати, якщо давати дівчатам правильні моделі для наслідування.

На її думку, викладати у початковій школі повинні вчителі, насамперед, жінки, які люблять математику.

Для цього треба або брати на роботу педагогів із математичним досвідом, або проводити відповідні тренінги.

Важлива й атмосфера на уроках, коли учні не бояться, що можуть припуститися помилки, зазначає Ейнар Скольвік із Норвезького університету науки і техніки.

Важливо створювати середовище, орієнтоване на навчання, а не на оцінку, додає дослідник.

На думку Халлет, треба також вчити дітей способів зниження тривожності загалом, навчати їх практик усвідомленості та медитації.

Зниження тривоги

Студентам також потрібна допомога у подоланні математичної тривожності. Одне дослідження показало, що після короткого творчого завдання на початку тесту з математики студенти показували кращий результат.

Їм пропонували описати свої думки з приводу тесту, і вочевидь, це допомогло студентам краще зрозуміти та регулювати свої емоції. І таким чином звільнити мозок від тривожних думок.

Дослідження, проведені в коледжі, також показали, що більша самостійність при навчанні зменшила стурбованість студентів та покращила їхню успішність.

Студенти могли консультуватися з викладачами онлайн. Вони відчували менше тиску, якщо відставали від решти класу, та не соромилися перепитувати.

Звичайно, завжди залишаться ті, хто буде уникати математики за будь-яких умов. Але, можливо, саме вони могли б отримати найбільшу користь від подолання тривоги, яку спричинюють числа.

"Математика - частина повсякденного життя", - каже Бейлок.

"Якщо ми не допомагатимемо тим, кого лякає математика, як люди зможуть реалізувати свій потенціал?" - підсумовує Бейлок.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Worklife.

Хочете поділитися з нами своїми життєвими історіями? Напишіть про себе на адресу [email protected], і наші журналісти з вами зв'яжуться.

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

--