"Моє тіло - моє діло": перший марш ЛГБТ без сутичок

"Клич Лєну, зараз кинем роботу і підем на гей-парад", - продавщиня в підземному торговельному центрі на Хрещатику перегукується з колегами з інших крамниць, проводячи поглядом перехожих, які йдуть з боку площі Льва Толстого.

Там щойно закінчився марш за права ЛГБТ – найбільший за всі роки і перший в Україні, який відбувся в самому центрі столиці та минув практично без насильства.

Минулого року на схожому дійстві, що відбувалося на Оболонській набережній, в сутичках було поранено близько 20 людей, половина з яких – правоохоронці. А в 2014-му ходу взагалі скасували з міркувань безпеки.

Цього року порядок на Марші рівності охороняла рекордна кількість силовиків – понад шість тисяч поліціантів і нацгвардійців: в середньому по шестеро правоохоронців на кожного учасника ходи.

Про те, що все буде дуже серйозно, стало зрозуміло після прочитання інструкції для учасників, яку організатори заздалегідь поширили в інтернеті. Щоб потрапити на місце збору перед Червоним корпусом Університету Шевченка, потрібно було минути повз щільний кордон силовиків, а потім пройти через металошукач, біля якого поліція проводила поверхневий огляд.

Справа в правах

Активісти ГЛБТ-спільноти зазвичай не люблять, коли їхню ходу називають гей-парадом. По-перше, кажуть вони, це ніякий не парад, бо люди приходять відстоювати свої права і повагу до себе, а не гордитися своєю сексуальною орієнтацією. Тут немає оголених тіл, демонстративних поцілунків чи інших обов'язкових елементів гей-парадів. По-друге, серед учасників ходи далеко не всі геї – там багато гетеросексуальних людей, які прийшли висловити підтримку секс-меншинам.

"Ми не демонструємо свою орієнтацію. Але дома сидіти небезпечно. Краще виходити і говорити про свої права", - Інесса Гашинська прийшла на марш з портретом своєї загиблої подруги Анжели Ликіної. У лютому цю транссексуалку зарізали ножем в російській Уфі.

Українські геї і лесбійки кажуть, що в Україні вони теж не почуваються безпечно і скаржаться на брак прав. Приміром, вони не можуть утворювати громадянські шлюби, передавати майно партнерові у спадок в разі своєї смерті або навіть відвідати хворого партнера в реанімації. Не кажучи вже про право всиновлювати дітей.

Український парламентар Сергій Лещенко сказав ВВС, що така акція, спрямована на захист прав людини, "є ознакою нормальної цивілізованої держави".

А ще, каже він, Марш рівності в центрі міста посилає сигнал західним спостерігачам і послам, що в Україні нема агресії проти таких заходів.

Схоже, що дехто цей сигнал уже вловив.

"Я дуже горда тим, що держава гарантує такий рівень безпеки для Прайду-2016. Це хороше рішення, - хвалила український уряд депутатка Європарламенту Ребекка Хармс, яка прийшла на акцію зі значком у кольорах веселки і написом: "Ваші права – наша боротьба".

"І дуже добре, що вони дозволили марш тут, у центрі міста, - вела далі європейський політик. - З одного боку – університет, з іншого – відомий Шевченко. Це хороше тло для людей, які борються за демократію".

Добре, що цих слів не чула киянка Ірина, яка прийшла протестувати проти ходи з імпровізованим плакатом у руках, де було схематично пояснено різницю між "правильним" і "неправильним" шлюбом.

"Те що вони роблять – здоровий глузд цього не витримує. Вони прийшли до Університету Шевченка – це цінності України, - сказала пані Ірина. - А Україна записала в Конституції, що ми притримуємося християнських цінностей. Зараз вони пройдуть по Хрещатику, де загинула Небесна сотня. Вони це роблять заради власного задоволення. А любов – це не задоволення. Це щоденна жертва".

Поки йде війна

Хоча цього разу відкритої агресії під час маршу справді вдалося уникнути, голос "проти" все ж звучав доволі гучно.

Незадовго до початку маршу кілька десятків поліціантів під прицілом численних камер винесли з юрби чоловіка, який намагався вирвати в когось прапор. "Провокатор", - спокійно сказала про нього волонтерка в яскравій накидці, яка стежила за формуванням колони.

Всього протягом дійства поліція затримала 57 "агресивно налаштованих осіб", розповіли правоохоронці. Скоріш за все, більшість з них попалися поліціантам за межами акції, оскільки сама хода відбулася мирно. Ніхто з учасників акції не заявляв про напади на себе, сказали в поліції після закінчення маршу.

Серед тих, хто хотів висловитися "проти", був також Юрій, який навмисно приїхав з Запоріжжя, щоб показати своє ставлення до подій у столиці. У руках Юрій тримав зелений аркуш з написом "Я проти гей-пропаганди в Україні".

"При створенні людини Бог створив Адама і Єву, а не два Адами і дві Єви, - навів свій аргумент Юрій. - Це неправильно. Ми - християнська країна. Якщо буде два тата, дітей не буде ніколи. Якщо ми будемо казати, що це нормально, то ми вимремо як мамонти".

Окрім релігійних, у противників маршу є й інші аргументи. Серед них – війна на Сході.

"Поки там хлопці гинуть на фронті, ви тут охороняєте цих...", - лаючись, кричала в обличчя нацгвардійцям розлючена жінка.

Але парламентар Лещенко каже, що забороняти Марш рівності, виправдовуючись війною, "нелогічно". За його словами, до охорони порядку залучили силовиків, які базуються в столиці.

"Це муніципальна поліція, яка несе службу в Києві. Вони б і так не були на Сході. А війна не є аргументом для обмеження прав людини. В Ізраїлі, який десятиліттями перебуває у стані війни, захищені права всіх людей, в тому числі ЛГБТ-спільноти", - каже він.

"Для прав людини завжди є час, а війна іде в багатьох країнах, - погоджується з ним Данило Лось, учасник маршу. - Але треба думати також за наше сьогоднішнє життя, тому що воїни АТО воюють на кордоні саме за наше життя".