Повернення ведмедя: реабілітаційний центр на Закарпатті

Беня народився в Одесі. 14 років свого життя мусив працювати на Вінниччині у пересувному цирку. Його вчили танцювати за допомогою розпеченої поверхні та погано годували.

Маша жила на Львівщині та "розважала" туристів біля гірських підйомників.

Ці двоє та ще 17 ведмедів тепер живуть у Центрі реабілітації бурого ведмедя у Національному парку "Синевир".

Центр відкрили у 2011 році. Тоді його будівництво профінансували міністерство екології та природних ресурсів і міжнародна організація Чотири лапи.

Тут на території 12 гектарів допомагають тваринам повернутися до життя у природі.

Хоча працівники розуміють - це практично неможливо.

Перша зустріч

Дорога до Центру бурого ведмедя вся у вибоїнах. Дістатися сюди можна власним автомобілем або організованою екскурсією. Рейсовий автобус їздить лише раз на добу.

Ігор, водій таксі, жартує про закарпатських звірів: "Ведмеді не їдять місцевих - вони пісні, а туристів - бо від них печія".

Біля в’їзду відвідувачів зустрічають дерев’яні фігури ведмедів. За парканом із сітки - справжні.

Вони бавляться один з одним, заграють, чухають спини об стовбури дерев і стрибають у басейн так, що бризки розлітаються на кілька метрів. Нині у них шлюбний період.

Складно уявити, що нещодавно їхнє життя було зовсім іншим. Більшість тварин потрапили сюди із цирків чи розважальних закладів.

Вони жили на вулиці біля ресторанів, заправок, з ними фотографувалися за гроші та годували цукерками. Тварини, які за своєю природою мали би жити у дикому лісі, потрапили у залежність від людини.

Центр реабілітації забирає ведмедів у господарів за рішенням суду. Деяких тварин віддали добровільно.

Працівники розповідають, що пересувні зоопарки можуть обмінюватися тваринами або продавати їх. Тому в центрі побоюються, що ті власники, у кого тварин забрали, можуть купити ведмедя знову.

Потрапивши сюди, тварини живуть у карантинній зоні, де знайомляться одне з одним і звикають до нових умов.

Кожен із них зустрічає іншого ведмедя вперше: вони поводяться агресивно, відкривають один на одного пащі, змагаючись, у кого більша.

З часом звірі звикають, їх випускають на велику, обгороджену ділянку лісу.

"Де ваші ведмеді?"

Біля загорожі стоїть двоповерховий недобудований дім. У ньому має бути клініка для тварин (з рентгеном та УЗД), сховище продуктів, холодильники та візит-центр для відвідувачів.

Будинок готовий більш ніж на половину, але будівництво не завершується вже чотири роки. Не вистачає фінансування.

Із гори по ґрунтовій, розмитій дорозі спускається старенька "Нива". Директор центру Ярослав Бундзяк користується на роботі власним транспортом.

До створення центру він займався підприємництвом, а зараз виконує менеджерську роботу тут. Зізнається, спочатку навіть не підозрював, що буде стільки роботи, а тепер не уявляє себе без ведмедів.

"У нас багато працівників, які раніше ніколи не працювали з тваринами, а потім їх полюбили. Проблема з умовами праці, оскільки черговим п’ятий рік доводиться жити у залізних вагончиках. Зараз тварин немає чим забирати з неволі - не вистачає вільних кліток", - розповідає він.

Найстаршій жительці центру ведмедиці Ірі 34. Чотири року тому її привезли із Хмельницької області.

На підлозі клітки, де раніше жила ведмедиця, була арматура. Вона добряче пошкодила її лапи. Нині вона почувається добре і навіть впадає у сплячку.

Минулого року у центрі з’явилося двоє маленьких ведмежат. Їх вилучили бориспільські митники у аеропорту з багажного відділення літака, який мав вилетіти у Дубаї.

Тоді ведмежата важили по п’ять кілограмів. Нещодавно їх випустили з карантинної зони до великих ведмедів.

Вхід до центру коштує 15 гривень для дорослих, три гривні - для дітей. Гроші із відвідувачів почали брати лише рік тому.

Ярослав Бундзяк розповідає, що туристи не завжди лишаються задоволені: "Часом ведмеді не з’являються біля паркану і відвідувачі їх не бачать. Інколи вимагають повернути їм гроші, питають "Де ваші ведмеді?!". Багато людей очікують побачити веселих тварин, які будуть їх розважати".

Ведмідь не повинен танцювати

В Україні диких ведмедів залишилося не так багато - близько 150 особин. Вони внесені до Червоної книги, але браконьєри досі на них полюють.

У сусідній Румунії, яка удвічі менша за Україну, налічується близько 2 000 диких ведмедів.

Майже всі ведмеді, які потрапляють сюди мають психологічні травми.

Ведмедя Балу привезли до центру кілька місяців тому із Запорізької області. Він жив біля моря і розважав туристів. Під час туристичного сезону за тваринами доглядають, але ближче до зими – про них забувають.

Власник Балу, дізнавшись, що ведмедя скоро заберуть, намагався його переховувати. Вивіз ведмедя за 150 кілометрів від дому, але завдяки активістці Музі Маховій тварину вдалося знайти і забрати.

Іван працює у центрі майже із самого початку. Називає себе особистим охоронцем ведмедів. Він дбає, аби тварин ніхто не ображав.

"Ми обережні з ними, тримаємося від них на "комсомольській дистанції". Самі їм копали барлоги, аби вони залягали у сплячку. Здається, їм не сподобалось і вони зробили власні", - жартує Іван.

Ярослав Бундзяк скаржиться, що люди часто сприймають тварин як іграшок і не усвідомлюють, що звірі не повинні нікого розважати.

"Ведмеді потрапляють до нас із різними травмами. Хворіють, як і люди. Буває, звір постійно нервово хитає головою, перебирає лапами, підстрибує. Туристи питають: "То він танцює?". Ми пояснюємо, що то не танець, а наслідки нервового збудження", - розповідає директор центру.

25-річного Кузьму привезли минулого року із Кіровоградської області зовсім виснаженим. Він виступав у цирку, а з часом ставлення до нього погіршилося, його помістили у підвал і ведмідь осліп.

У центрі для звіра розробили спеціальну дієту - і йому стало краще.

Окрім психологічних травм, у ведмедів є й інші хвороби. Розлади шлунку, лишай, дистрофія, облисіння, катаракта, травми лап.

У неволі їх неправильно годують, дають забагато солодкого. Ведмідь мало купається, а тому погано линяє.

"Попередні власники не могли забезпечити тваринам достатньої кількості кілокалорій. Ведмідь Мішутка із Закарпаття хворий епілепсією. Він постійно на медикаментозному лікуванні, ми даємо йому препарати, які гальмують діяльність центральної нервової системи", - розповідає ветлікар Михайло Маслей.

Раціон для ведмедів складали за зразками зоопарків разом із ветеринарами. Брали приклад зі схожих центрів у Румунії та Болгарії.

Це яблука, морква, сира риба. Для кожного ведмедя можуть бути свої особливості – щось він більше полюбляє їсти, а щось менше. На території центру тварини самостійно знаходять для себе листя, траву, корінці та мох.

Директор заповідника Микола Дербак вважає, що центр може прийняти ще багато ведмедів. Важливо, щоб для цього були умови: "Часто виникають питання по медикаментах, які не узгоджені із законодавством. Долучаємо волонтерські організації, які приходять зі своїми препаратами. Нам допомагають продуктові гіпермаркети, які віддають свої продукти. Але цього все одно не вистачає".

Жителі сусідніх сіл добре поставилися до створення центру. Часто приводять дітей.

У природі ж ведмеді намагаються тримати подалі від шуму і уникають зустрічі з людьми.

Лист до Ді Капріо

А біля ресторанів тварини сидять у клітках. Будь хто може до них підійти.

Так ведмідь може травмувати людину, яка просунула у клітку руку. Винним завжди виявляється саме ведмідь. Після цього його можуть убити.

Машу, яка жила у Сколе, господар сам віддав до реабілітаційного центру після того, як вона травмувала чотирьох людей.

Власник з Тячівського району на Закарпатті тримав ведмедя у хороших умовах. Він жив не у клітці, був добре пристосований до природних умов. Але власник вирішив, що у центрі йому буде краще.

Потім він приїжджав його провідувати, обіймався з ведмедем, як з другом. Коли працівники забирали першого ведмедя із Драгобрату, їхнє авто облили бензином. Часто власники зовсім не хочуть розлучатися зі своєю забавкою чи заробітком.

У президентській резиденції "Синьогора" самка і двоє ведмежат також чекають працівників центру.

За інформацією директора заповідника, у неволі перебувають більше 80 ведмедів.

Вони є у Львові, Дніпрі, Херсоні, Запоріжжі та інших регіонах.

Наразі готові 35 рішень суду, які дозволяють забрати їх у власників.

Через відсутність належних умов центр поки що не може забрати нікого із них.

Для добудови клініки, дороги та відеоспостереженням за тваринами, центру не вистачає біля 7 млн грн. Міністерство обіцяє підвищити фінансування.

Микола Дербак показує лист на кілька сторінок з детальним описом реабілітаційного центру та історіями його жителів.

Кілька днів тому його надіслали фонду Леонардо Ді Капріо. Організація начебто зацікавилася українськими бурими ведмедями.