Газета вміщує матеріал, присвячений тому, що вони називають "суворою експлуатацією українців". "Гардіан" пише: "Десятки тисяч українських трудових мігрантів у Британії зазнають щоденної експлуатації, навіть якщо мають дозвіл на роботу в цій країні.

У вівторок буде оприлюднено доповідь конгресу профспілок, де буде задокументовано їхні страждання. Доповідь опиралася на детальні розмови з робітниками, що працювали в сільському господарстві, харчовій промисловості, ресторанному бізнесі та на будівництві".

Експлуатація

Газета пише, що часто українським працівникам платять менше половини того, що отримували б британці. Вони також часто зазнають виробничих травм і живуть у переповнених приміщеннях.

Багато хто, продовжує "Гардіан", приїхав сюди легально за урядовими схемами для сезонних сільськогосподарських робочих чи некваліфікованих робочих в інших галузях, проте умови роботи такі важкі, що вони змушені переходити на роботу в тіньовий сектор Лондона.

"Гардіан" продовжує: "За словами Степана Шахна, українського студента, який минулого літа збирав інформацію для цієї доповіді, в Лондоні може знаходитися до сорока тисяч українських працівників, а в усій Британії їхнє число досягає ста тисяч.

Понад 70% українського населення живе за межею бідності; результатом розвалу економіки є те, що від 5 до 7 мільйонів українців покидають країну в пошуках заробітків деінде".

Гнів політиків та суспільства має бути спрямований на цих експлуататорів, а не на працівників Брендан Барбер

"Гардіан" додає, що в 2002 році українським студентам було видано понад 2800 віз до Британії. Багато з цих студентів працює. Дуже мала кількість українців просить притулку - це було лише 365 людей із тих, хто подавав на візу 2002 року.

Профспілки - за гнів суспільства

Генеральний секретар британського Конгресу профспілок Брендан Барбер закликав уряд змінити спосіб застосування схем тимчасового працевлаштування, щоб запобігти знущанням над українцями, пише "Гардіан":

"Тисячі недобросовісних посередників, бандитів та роботодавців наживаються дуже швидко на поті й сльозах трудових мігрантів. Гнів політиків та суспільства має бути спрямований на цих експлуататорів, а не на працівників, що в'їжджають сюди з-за кордону, сподіваючись на дещо краще життя".