Перешліть цю сторінку другові		Версія для друку

Кілька європейських чаосписів, коментуючи сесію Генеральної Асамблеї ООН в Нью-Йорку і зустрічі, проведені в кулуарах, висловлюють припущення, що всі ці дипломатичні зусилля не мали значного впливу на протилежні табори в іракській кризі.

Однак німецька "Вельт" привітала те, що ця газета назвала тимчасовим залагодженням "небезпечної кризи" після вчорашньої зустрічі між німецьким канцлером Ґергардом Шредером та президентом США Джорджем Бушем.

На думку "Вельт", розбіжності між США та Німеччиною і Францією під час іракської кризи піддавали ризику самі підвалини ООН.

Обидві сторони нарешті погодилися, що це не відповідає нічиїм інтересам, однак кожна й надалі вважає, що знає краще, що означає "виправдана військова кампанія", пише "Вельт".

Проте "Зюддойче Цайтунґ" вважає, що публічне виявлення симпатії та дружби між двома лідерами було лише заради шоу.

Вісь Париж-Берлін

Паризька "Фіґаро" тим часом вміщує коментар на першій шпальті щодо переговорів у Нью-Йорку між французьким, німецьким та російським лідерами.

Статтю супроводжує фото, на якій Жак Ширак і Владімір Путін тиснуть одне одному руки, а Ґергард Шредер дивиться на них з посмішкою:

"Ця зустріч возз'єднала трьох членів колишнього табору миру. Як висловився Жак Ширак, не можна заперечувати, що не залишилось навіть тіні розбіжностей між німецькою та французькою позиціями щодо Іраку. Підтвердження Жаком Шираком потужності вісі Париж-Берлін набуває сообливого значення, адже він висловився таким чином після зустрічі між канцлером Шредером та президентом Бушем, що відбулася в середу".

Французький контраст

Жан-П'єр Раффарен - нерішучий прем'єр-міністр?

Тим часом інша французька газета - "Монд" привертає увагу читача до того, що називає різким контрастом між позицією Франції на світовій арені і ситуацією всередині країни:

"На світовій арені ми представлені як держава сильної волі, здатна відстоювати своє стратегічне бачення міжнародних проблем. Ситуація ж вдома ілюструється нерішучим прем'єр-міністром, який не може впоратися з проблемами французького суспільства. На міжнародній арені є відчуття, що ми визначили курс і тримаємося його, але вдома наш уряд виглядає імпотентним і паралізованим складнощами".