Українські ЗМІ: якими були 25 років незалежності?

У суботу українські тижневики аналізують 25 років незалежності України і розмірковують про те, якою вона могла бути, якби історія пішла іншим шляхом.

Долі країни

Напередодні Дня незалежності "Дзеркало тижня" вирішило "побачити долю України через долі різних людей". Газета звернулася до півсотні людей із пропозицією поділитися оповідками про тих, чиї долі та вчинки вразили за останні 25 років.

"Героями історій виявилися геть різні персонажі - відомі й невідомі. Людина-подвиг. Людина-характер. Людина-пісня. Людина-блискавка…", - пише видання.

Та різні долі перетворилися на "клаптики чудернацької мозаїки, з якої небавом складається доля України", додає "Дзеркало тижня".

Такими клаптиками є долі Олександра Кривенка, який для багатьох став уособленням прогресивної української журналістики на рубежі епох; оперного співака Василя Сліпака, який загинув на сході; Ігоря Смичека, мрія якого про перейменування Кіровограда на Кропивницький нарешті здійснилася. І ще десятків людей, про яких пишуть на сторінках газети ті, чий погляд на новітню історію України видався редакції особливо цікавим.

"На жаль (але це було очікувано), чимало розповідей, які ми пропонуємо нашому читачеві, присвячена подіям останніх років. Війна неминуче витерла з пам'яті оповідачів більш ранні, можливо, не менш важливі спогади", - пише видання, називаючи це "болісною прикметою новітнього часу".

Погляд у минуле

"Фокус" також озирнувся в минуле, щоб краще розгледіти, як Україна жила впродовж "нашої першої чверті століття під жовто-синім прапором". Видання розділило 25 років на умовні періоди і аналізує, як Україна йшла від "виживання" до "становлення громадянського суспільства".

Розмірковуючи про 1991-1995 роки, тижневик згадує слова Івана Плюща: "Ступивши на самостійний шлях розвитку, ми лише в загальних рисах змогли визначити, куди йти, і ще менше - як це робити".

Впродовж перших років незалежності істеблішмент тих часів був зацікавлений у збереженні старої системи, що дозволяло їм швидко збагатитися, пише "Фокус". Виводити ж країну з економічної кризи "було нікому", констатує видання.

Далі був період "переділу власності", який тривав до початку нового століття. Великий бізнес остаточно зрісся з владою і став "кастою недоторканних", а малий і середній щодня відбивався від податкової, санепідемстанції, пожежників тощо, пише тижневик.

У 1999 році ВВП України скоротився до 40 відсотків порівняно з показником 1990 року, а зарплата на рівні 100 доларів для більшості була мрією. "В українців сформувався інстинкт виживання", - відзначає видання.

Далі, в 2000-2004 роках, почав з'являтися середній клас, а в уряді "вперше заговорили про розвиток, а не про виживання". Після Помаранчевої революції прийшов період "розчарування і застою". "Розчарована в політиках активна частина суспільства, яка вийшла на Майдан, у 2010 році до мінімуму знизила громадянську активність", - пише "Фокус".

Але після того, як український уряд в 2013 році зробив геополітичний розворот на 180 градусів, на Майдані Незалежності "з чаєм, кавою і гарним настроєм" почали збиратися перші протестувальники. "Євромайдан став несподіванкою для багатьох", - відзначає видання.

А вже після того, як навесні 2014 року країна "завмерла у хиткій рівновазі", "хід подій порушила анексія Криму та російська агресія на Донбасі".

Зрештою, пише "Фокус", прийшло розуміння, що реформування країни зсередини так само важливе для збереження України, як і оборона її кордонів.

Уявна Україна

"Корреспондент" спробував уявити, якою була б доля України, якби події розвивалися інакше.

Наприклад, якби президентом став не Леонід Кравчук, а В'ячеслав Чорновіл. Його син, Тарас Чорновіл, вважає, що перемога батька спочатку викликала б політичне протистояння в Криму і в так званій Донецько-Криворізькій республіці, яку тоді "справді погрожували створити і відділити від України".

"Але річ у тому, що будь-який сепаратистський проект міг розвиватися лише в тому разі, якби його підтримувала Росія. А у Чорновола, на відміну від грузинських і молдавських лідерів, були непогані стосунки з представниками російської напівдемократії", - стверджує Тарас Чорновіл.

В цілому він вважає, що В'ячеслав Чорновіл повів би Україну "в тому ж напрямку, в якому вели свої країни Вацлав Гавел і Лех Валенса".

Про інший сценарій, який би чекав Україну, якби Віктора Ющенка фатально отруїли, розповідає бізнес-консультант Роман Химич. На його думку, президентом би, ймовірно, став Віктор Янукович, але "Георгій Кірпа і Юрій Кравченко залишились би живі", тож "донецькі" зіткнулися б з "серйозною опозицією".

А в разі перемоги Юлії Тимошенко на виборах 2010 року країна почала б рухатись в напрямку "авторитарної держави" за зразком Білорусі, Азербайджану чи Казахстану, вважає Химич.

Політолог Вадим Карасьов вважає, що Тимошенко проводила б більш стриману політику, ніж Янукович, і "не допустила б Майдану і збройного повстання народу". При цьому Партія регіонів і Янукович перебували б в опозиції, в країні сформувалася б двопартійна система, додає Карасьов.

А Тарас Чорновіл вважає, що Тимошенко привела б Україну "під двері Митного союзу" за допомогою "м'якої путінізації".

Дорожні пригоди

Тижневик "Новое время" пише про "війну на дорогах".

"За останні півтора роки в ДТП на мирних дорогах загинуло втричі більше українців, ніж за той самий період в зоні бойових дій на сході країни", - констатує тижневик.

Видання пише, що "на цьому слизькому шляху українці лише сильніше давлять на педаль газу", адже смертність в ДТП в перерахунку на 100 тисяч населення вже перевищила показник 2012 року. Головними причинами великої кількості трагічних випадків на дорозі є перевищення швидкості, невміле маневрування та їзда в нетверезому стані. При цьому статистика свідчить, що столиця є найбільш небезпечним регіоном для всіх учасників руху, пише видання.

"В цілому картина аварійності і смертності на українських дорогах вражає, але насправді вона ще більш сумна, ніж в офіційних звітах поліції", - відзначає "Новое время". Причиною є те, що статистика не вміщує даних про тих, хто помер у лікарні вже після ДТП.

Говорячи про шляхи виправлення ситуації, опитані виданням експерти радять посилити покарання для порушників правил дорожнього руху і покращити фіксацію порушень за допомогою камер і патрульних.