Дон Донбасу або цар Криму? The Hill про роздоріжжя Путіна у війні
Автор фото, Reuters
Війна Володимира Путіна в Україні наближається до роздоріжжя, пишуть полковник США у відставці Джонатан Світ та економіст та історик Марк Тот у статті для впливового видання The Hill.
На думку авторів, те, що почалося як "мафіозний напад" на Донбас з його природними ресурсами, тепер ставить під загрозу стратегічний контроль, який Росія має над Кримом.
Тепер Путін стоїть перед важким вибором: звузити свою увагу на Донбасі, щоб продовжувати замирювати своїх олігархів, роздаючи українську територію та природні ресурси, або зміцнити оборону в Криму і таким чином захистити панування Росії в Чорному морі.
Через свої втрати в Україні РФ більше не має військового потенціалу, щоб зробити те й інше - принаймні в короткостроковій перспективі, вважають автори.
Вони метафорично називають це протистоянням "Капоне проти Петра Великого" - чи будуватиме Путін мафіозний картель, чи імперію. Втім, він може не отримати ані одного, ані іншого - якщо Україна разом із західними союзниками переможе у цій війні.
Наразі, пишуть Світ і Тот, військові стратегії Путіна в Україні були продиктовані насамперед мафіозними амбіціями: захопити Донбас, щоб продовжувати підживлювати корупцію у власній країні.
Попри твердження Путіна, що його війна - це порятунок російськомовного населення, насправді йдеться про запаси природного газу та поклади рідкоземельних мінералів на Донбасі, вважають автори The Hill. Україна посідає четверте місце у світі за загальною оціночною вартістю природних ресурсів - майже 15 мільярдів доларів щорічного довоєнного видобутку та потенційна невикористана сукупна вартість "до 7,5 трильйонів доларів", пишуть вони.
Ці величезні багатства природних ресурсів включають найбільшу в Європі кількість відновлюваних рідкоземельних ресурсів, зокрема церій, ітрій, лантан і неодим, які використовують у виробництві екранів телевізорів, алюмінієвих і магнієвих сплавів, радарних фільтрів, об'єктивів камер і магнітів.
Запаси природного газу в Україні - другі за величиною в Європі, й основна частина їх залягає під Донбасом - потенційна "винагорода" для Путіна у розмірі 1,1 трильйона кубометрів.
Стиль керівництва Путіна завжди був орієнтований на природні ресурси, від чого страждали інвестиції у високі технології та розвиток. Прикладом цього, на думку авторів, може бути розвиток Північного морського шляху та залежність від західноєвропейських економік для забезпечення потреб Росії у цивільному та військовому високотехнологічному обладнанні.
Володіння природними ресурсами легко передати "підлеглим мафіозі" - і за потреби відібрати через нелояльність. "Сліпа пляма" Путіна в цій сфері проявилася у його невдалій спробі використати енергетику як зброю взимку проти України та Європи, йдеться у статті.
Наразі схоже, що у військовому плані Путін зосередив свою увагу на Донбасі. Російські війська продовжують штурмувати невеликі промислові та шахтарські міста, такі як Бахмут, Білогорівка та Вугледар, зазнаючи при цьому величезних втрат.
Автор фото, Кадри з відео 72-ї бригади
З короткозорого погляду Путіна, Донбас, окрім того, щоб бути засобом винагороди для його прибічників, також є способом спокусити Туреччину відокремитися від партнерів по НАТО.
На думку авторів статті, економічний гамбіт Путіна полягає в тому, щоб отримати запаси газу та побудувати трубопровід до Туреччини для подальшого світового транзиту. Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган, схоже, готовий підстрахуватися, щоб у разі програшу України Туреччина була "найкращим маршрутом для перенаправлення поставок [російського] газу до Європейського Союзу" шляхом перетворення країни на регіональний хаб.
Ця гра є "класичним гангстерством" у стилі Капоне, пишуть Світ і Тот: платити турецькій "поліції" за те, щоб вона дивилася в інший бік, поки він та його капо-олігархи набивають кишені. Виграють усі - крім російських бандитів і солдатів строкової служби, які гинуть на Донбасі. Принаймні, у це хоче вірити Путін.
Водночас одержимість Кремля Донбасом є ризикованим кроком, оскільки вона робить Крим вразливим для українського контрнаступу. Як каже генерал-лейтенант армії США у відставці Бен Годжес, Крим є "вирішальною територією" у військовому плані. Війну в Україні можна виграти або програти на Кримському півострові, а не на Донбасі.
Росія буде ослаблена стратегічно та геополітично, якщо Москва втратить контроль над портами та аеродромами Криму, які дозволяють Кремлю домінувати в Чорноморському регіоні. Ці військові об'єкти є критично важливими з точки зору забезпечення російських сухопутних сил на півдні окупованої України та підтримки тактичного тиску на українське портове місто Одесу.
Втрата Криму - особливо якщо Україна стане частиною НАТО - також загрожуватиме російським силам в Азовському морі та навколо нього.
Замість того, щоб рішуче діяти для зменшення цих загроз у Криму, Путін продовжує нарощувати тактичні втрати на Донбасі, пишуть автори статті й згадують про втрати Росії під Вугледаром - один із найбільш "елітних" російських підрозділів, 155-у ОМБр. Навіть російські пропагандисти та військові блогери тепер відверто сумніваються, чи здатний Кремль розпочати успішний наступ на Донбасі - після відео з підірваними танками Т-62 та БМП.
Через надмірну сконцентрованість на Донбасі здатність Москви швидко перекинути сили до Криму значно зменшилася. Від початку війни логістика залишалася слабкою стороною Росії. Якщо раптом російські війська знадобляться у Криму, вони будуть вразливі до перехоплення - завдання, яке Україна дуже ефективно виконує завдяки HIMARS.
Вашингтон і Захід, як виглядає, відчувають цю стратегічну можливість. НАТО надсилає в Україну нові озброєння, зокрема танки Leopard 2, наземні бомби малого діаметра та розглядає можливість надання винищувачів-бомбардувальників.
Мішень на спині Криму стає все більшою - так само як і на самому Путіні, пише The Hill.
