"Великий демократ моди" і творець бізнес-імперії. Чим П'єр Карден запам'ятався світу

Модельєр П'єр Карден був невтомним новатором, який протягом 70 років порушував правила і точно відчував дух часу.

Західна преса згадує, як Карден, який помер 29 грудня, змінив моду.

За свою 70-річну кар'єру Карден став однією з найбільш шанованих особистостей світу моди.

Його також критикували за надмірну комерційність та бажання розмістити своє ім'я на найрізноманітніших товарах.

П'єр Карден народився в Італії, але коли він був ще дитиною, його родина емігрувала до Франції.

Дизайнер розробив свій стиль, працюючи на Dior, а потім запустив власний бренд.

Карден розворушив моду своїм геометричним дизайном та сукнями-бульбашками. А завдяки своєму підходу, він зміг змістити французьку моду від пихатої ексклюзивності до молодіжного готового одягу та дизайну в стилі унісекс, пише Telegraph.

У 1960-х роках Карден створив футуристичний одяг космічної ери, який носили всі - від "Бітлз" (їхні костюми без лацканів - його творіння) до Джекі Кеннеді та Марлен Дітріх.

Його бачення майбутнього назавжди буде асоціюватися з ерою 60-х, пише Guardian.

Космічна естетика Кардена відповідала цінностям того десятиліття.

"Абстрактні геометричні форми, футуристичні блискучі матеріали та сміливі короткі силуети символізували нове покоління, яке залишало позаду корсетну жіночність у пастельних тонах і охоче приймало нову бешкетливо стильну версію шику", - зазначає видання.

Карден став одним з перших, хто приніс високу моду в маси, дозволивши продавати свої колекції в магазинах з кінця 1950-х років, пише Daily Mail.

Частиною міфології Кардена стало те, що за зухвальство його нібито виключили з французького Синдикату високої моди. Та насправді він сам пішов з організації, щоб позбутися її обмежень на висвітлення преси, зазначає Telegraph.

Наприкінці 1950-х Карден заклав основи своєї глобальної імперії. В часи, коли Франція була беззаперечним епіцентром моди, він привозив свій одяг до Москви, Токіо та Пекіна, зробивши більше для стирання міжнародних кордонів, ніж будь-який інший модний кутюр'є, пише New York Times.

Він зрозумів, що існує величезний ринок для модного одягу в Центральній Європі та Азії і під кінець 60-х вже пропонував одяг свого дизайну для масового виробництва в Китаї.

У 1983 році Карден став першим французьким кутюр'є, який з'явився у Радянському Союзі. Його одяг виготовляли на радянських фабриках і продавали під брендом "Карден" в бутіках у Москві, розповідає видання.

Комерційний підхід

Financial Times називає Кардена "великим демократом моди". Він вірив, що кожен заслуговує на те, щоб мати трохи стилю, незалежно від того, де вони живуть, і навіть якщо стильною буде лише бляшанка сардин.

Його творчим баченням справедливо захоплювалися. Як розповідав його колишній помічник Жан-Поль Готьє, "з ним я навчився, що можна зробити капелюх зі стільця".

Але його нещадно критикували за надмірне використання ліцензування та розміщення свого імені на найрізноманітніших товарах.

Його ініціали з роками з'явилися на бритвах, предметах побуту і навіть трусах, які продавалися в супермаркетах. Якось він сказав, що не проти, якщо його ініціали з'являться на рулонах туалетного паперу.

У 90-х роках "Карден" стало символом того, як бренд може знецінитися через надто широкий вжиток, зазначає Financial Times.

Та сам дизайнер на це не зважав, продовжуючи будувати свою бізнес-імперію. "Мені не потрібно нічого доводити", - казав він журналістам у 2008 році.

"Я можу прокинутися вранці, поголитися однією зі своїх бритв, використати власний бальзам після гоління, одягтися в одяг від П'єра Кардена - від краватки та білизни до сорочки. Потім я можу піти у власний ресторан Maxim's або театр П'єра Кардена. Усе в моєму будинку - також від П'єра Кардена, навіть їжа, тому що я також випускаю різноманітні продукти та напої", - казав дизайнер у своєму інтерв'ю, яке цитує Telegraph.

Зараз під торговими марками модних домів можна знайти шоколад, готелі та сонцезахисні окуляри, і це все походить від розуміння Кардена про те, що гламур модного бренду має безмежний комерційний потенціал, зазначає Daily Mail.

Імперія Кардена

Наприкінці 80-х-початку 90-х Карден спробував створити варіації на тему свого космічного дизайну 60-х. Він поєднував комерційний підхід з театральним. Модельєр ставив екстравагантні шоу в Москві у 1991 році, а десятиліття потому - в пустелі Гобі.

Однак його репутація як кутюр'є занепадала. В середині 90-х на показ його сезонних колекцій приходило лише вузьке коло клієнтів та журналістів, згадує New York Times.

У порівнянні з багатьма дизайнерами сьогодення, чиїм бізнесом керують міжнародні конгломерати, у Кардена не було бізнес-партнерів. "Я фінансист, банкір і творець, - казав він. - Я завжди робив те, що хотів, тому що в мене ніколи не було керівника".

У 2016 році він запросив близько мільярда євро за права на свою бізнес-імперію.

"Якщо у вас немає грошей, то не купуйте, - сказав він тоді репортеру з Bloomberg. - Вас ніхто не змушує. Я можу собі дозволити померти, не продавши її".

Покупці так і не з'явилися, зазначає Wall Street Journal.

Та й сам він зізнавався, що точно не знав, скільки вартий його бізнес, що налічував понад 800 ліцензійних угод.

У Кардена було понад 30 будинків у всьому світі. Найвідомішим став його футуристичний маєток у Каннах, спроєктований у 1970-х і збудований на скелі над морем, пише Washington Post.

Під кінець свого життя Карден жив у маленькому селі Лакост на південному сході Франції. У 2000 році він придбав руїни замку, де колись жив Маркіз де Сад, і з часом став власником понад 40 будівель у селі, а також заснував там щорічний музичний фестиваль.

За це його не любили місцеві мешканці. Але Карден, який інвестував у місцевість понад 30 мільйонів доларів, вважав, що врятував село.

Пожертви

Кардена шанували за гуманітарну роботу, пише Washington Post. Він був послом доброї волі ЮНЕСКО і підтримував програми з дослідження та запобігання СНІДу.

Карден також збирав кошти на допомогу жертвам Чорнобильської катастрофи, а також разом з ЮНЕСКО створив програму "шість прапорів толерантності", що підіймали на мандрівних щорічних церемоніях, в яких він сам брав участь.

Одним з його останніх проєктів став збір коштів на відбудову Фароського маяка в місті Александрія в Єгипті, одного з семи чудес світу.

"Ресторани, готелі… Я робив штори, столи, лампи… Звичайно, лишилося ще шість чудес світу," - казав він в інтерв'ю Guardian у 1999 році.

Огляд підготувала Ганна Чорноус, Служба моніторингу BBC

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш TelegramабоViber!