"Ви мене будете як відьму палити"- Савченко

"Дурдом, ще такого не пам'ятаю", - бідкається невисокий журналіст - у спробах налаштувати свою камеру у вщерть залюдненому залі палацу "Україна". Тут ось-ось має початися прес-конференція Надії Савченко.

Преса чекає на звільнену з російського ув'язнення льотчицю в Малій залі, яка називається так недаремно. Що менше часу залишається до приїзду Савченко, то більше зал нагадує вагон метро в годину пік, половина пасажирів якого чомусь їдуть з телекамерами.

На вулиці, над входом до зали, висить банер із іменами інших українців, які досі перебувають у російських в'язницях. Серед них – Афанасьєв, Солошенко, Сенцов, Карп'юк і Клих. Поруч чергувала карета "швидкої".

За п'ять хвилин до початку на вході до приміщення лунає істеричний чоловічий крик: "Не пускають патріотів!" Річ у тім, що охорона пропускає досередини лише за журналістськими посвідченнями. Зрештою, крикуна таки пускають. Пізніше він представиться як Микола, український патріот.

Про те, що вона вже близько, стає зрозуміло зі звуків національного гімну, який починають співати люди надворі.

До зали в щільному кільці з телекамер і мікрофонів заходить коротко стрижена Надія Савченко в діловому сірому костюмі.

"Добрий день. Слава Україні! Героям слава!" – гучно каже Надія, сама відповівши на своє вітання. Різкою ходою пройшовши до столу на сцені, вона сідає в центрі поруч з трьома своїми адвокатами і сестрою Вірою.

З перших слів Надія вкотре дає зрозуміти, що вимагає поваги до свого особистого простору. Їй явно не сподобалося, коли київські перехожі підходять до неї, щоби зробити "дурнувате селфі". Хоча, за її словами, вона цінує підтримку через слова чи потискання руки.

"Завтра я буду йти по вулиці і в мене буде летіти каміння і плювки, - застерігає вона своїх фанів від надмірного захоплення. – Ви мене будете як відьму палити".

У цей час під сценою в натовпі журналістів, які через брак місця сидять на підлозі, літня жінка в окулярах схиляється над аркушем паперу і пише заяву на ім'я "депутата ВРУ Надії Савченко".

"Прошу Вас допомогти визволити мого сина…", - починається її прохання. Далі в тексті видніється слово "Іловайськ".

Армія і в'язниця

"Я готова відповідати вам хоч усі вісім годин. Питання в тому, чи витримаєте ви мене ці вісім годин", - Савченко переходить до організаційних моментів. Запитання до неї вичерпуються вже під кінець другої години.

Багатьох журналістів цікавить передусім політичне майбутнє вчорашньої полонянки. Але вона не залишає присутнім жодних сумнівів: у п'ятницю з журналістами в палаці "Україна" спілкувалася не політик і перший номер списку "Батьківщини", а солдат Савченко.

Про "Батьківщину" нагадує лише невелике червоне сердечко на екрані в глибині сцени.

"Що таке стрій, шеренга, я знаю. Що таке політика, я ще не знаю", - каже народний депутат. І додає, що розбирається лише в двох державних структурах: армії і в'язниці.

Вона каже, що хоче займатися звільненням українських в'язнів, допомогою армії, логістикою тилу і боротьбою з корупцією у війську. Але як саме це робити, - ще не знає.

"Україна для українців"

Слова "не знаю" звучать в її відповідях регулярно, але промовляє вона їх без жодного конфузу. Наприклад, на питання про ставлення до Путіна, відповідає: "Я його не знаю і не можу сказати, що я думаю про нього".

Проте вже за кілька секунд пані Савченко називає російського президента "гнидою" та вживає ненормативну лексику на його адресу. І додає, що Путін "некрасивий ані ззовні, ані зсередини".

Загалом Савченко відповідає на запитання чітко й емоційно, формулює свою думку максимально зрозуміло і виразно. Тривалий досвід публічних виступів явно дається взнаки. Слухаючи запитання з залу, вона іноді підводиться з місця, щоби розгледіти журналіста, який говорить.

Представниця російського фонду "Відкрита Росія" запитує Савченко, що потрібно робити Києву, щоби повернути Крим Україні, однак обмовляється і каже замість "Україні" - "Росії".

"Ганьба!" – миттєво вигукує патріот Микола.

Це одне з тих запитань, на які Савченко відповідає "Не знаю", але яке виявляє іншу важливу для неї тему: мовну. На запитання російською вона відповідає українською, перепитавши росіянку, чи вона її зрозуміє. "Постараюсь", - сказала та.

Згодом Савченко знову змушують повернутися до мовного питання. Вона каже, що виступає за підтримку української мови, але "без жорстких заборон" російської.

"Україна для українців з українською мовою", - твердить вона.

Потім Савченко дякує кореспонденту "Еха Москви", який починає говорити з нею українською, а тоді переходить на російську.

"Я за два роки в тюрмі теж вивчила російську ", - каже Надія.

Трепетне ставлення до мови відчувається і в тому, як колоритно і дещо афористично Савченко формулює свої думки.

"Війна ведеться страшними методами. Війна – це не часи лицарства".

"Вільна й щаслива людина завжди добре виглядає, без косметики. Ти сяєш зсередини, тому що ти – вільний".

"А тепер відповім на запитання, яке ти хотів підсвідомо поставити, але так і не сформулював", - у відповідь на спонтанну промову схвильованого громадського діяча.

Коли хтось з журналістів назвав її льотчицею, Савченко відповіла з усім обуренням філолога, який плекає в собі нульову толерантність до мовних помилок: "Льотчиця? Посади в армії не перекладаються: льотчик, офіцер, генерал. Це незалежно від гендеру. Я в армії довго з цим боролася".

Раз на годину Савченко виходила з зали на вулицю на перекур, дихаючи тютюновим димом в об'єктиви телекамер. Побути на самоті найближчим часом їй навряд чи вдасться.