Керівник "Чорного тюльпана": деякі могили ніколи не знайдемо

1 вересня минає рік відтоді, як волонтери, об'єднані в організацію "Чорний тюльпан", почали шукати тіла загиблих під час боїв на Донбасі. За цей рік вдалося розшукати і ексгумувати 627 тіл.

Керівник організації Ярослав Жилкін каже, що принаймні кількасот тіл загиблих ще залишаються в зоні конфлікту.

Зараз "Чорний тюльпан" призупинив пошукові роботи, але сподівається відновити їх у найближчі дні, розповів Ярослав Жилкін кореспонденту ВВС Україна Світлані Дорош.

ВВС Україна:

Ярослав Жилкін: Наша остання поїздка була до Сніжного Донецької області, яке контролює так звана ДНР, десь перед 20 серпня. Після цього ми самі ухвалили рішення призупинити поїздки до 24 серпня, до Дня незалежності. Ми не мали впевненості, що цією датою ніхто не скористається задля якихось провокацій, тому вирішили утриматися.

Потім знову виникли деякі з’ясування з нашими кураторами від Збройних Сил України. Я не хотів би на цю тему багато говорити, але сподіваюся, що в найближчі дні всі наші проблеми будуть вирішені і ми знову поїдемо на Донбас.

Ідеться, передусім, про логістичні питання. По-перше, про забезпечення пальним для поїздок. Також про створення "коридорів" для поїздок на неконтрольовану українською владою територію. Ну і про - скажемо коректно - коло зобов’язань обидвох сторін.

ВВС Україна:

Ярослав Жилкін: За цей календарний рік – а 1 вересня буде рік від нашої першої поїздки в зону конфлікту - з нами працювали понад 60 волонтерів, деякі - на постійній основі, деякі – час від часу. На жаль, сьогодні лишилася десь третина. Це ті, хто їздить постійно, здійснює пошук, ексгумацію.

Одна з причин, чому кількість пошуковців зменшилася, - за рік так і не були розв'язані проблеми матеріальної стимуляції цих людей. Адже вони працювали за власні кошти, використовували свої відпустки.

Ті 20 людей, що залишилися, працюють позмінно. Це люди, досить добре підготовлені, які мають досвід пошукових робіт, - археологи, музейні працівники.

Хоча в цьому випадку ці люди мають бути, перш за все, підготовлені морально, психологічно, оскільки робота дуже специфічна.

ВВС Україна:

Ярослав Жилкін: На сьогодні це 627 людей. Впевнено можу сказати, що принаймні ще понад 100 тіл там лежать. Хоча є припущення, що їх там може виявитися близько 300. Це якщо рахувати лише загиблих військовослужбовців Збройних Сил України.

Число зниклих безвісти членів добровольчих батальйонів, які, імовірно, загинули, назвати ніхто не зможе. Та сама ситуація з цивільними.

Звісно, серед загиблих, які лишаються в тимчасових похованнях, можуть бути і бійці так званих ДНР/ЛНР. Коли ти бачиш хрест і могилку, ти ж не знаєш, хто там.

Коли ми під час ексгумації знаходимо явні ознаки приналежності загиблого до ДНР чи ЛНР, ми передаємо останки тій стороні.

ВВС Україна:

Ярослав Жилкін: Ми працюємо тільки в присутності представників так званого "міністерства оборони ДНР". Самопроголошена республіка створила комісію зі звільнення полонених і пошуку зниклих безвісти.

На превеликий жаль, українська влада досі такого комітету не створила, хоча це треба було би зробити ще рік тому.

Так от, саме з цим комітетом ми маємо справу. Це люди, які мають якісь повноваження. Тому назагал я задоволений цією співпрацею, бо є результати, а це найголовніше.

Що стосується Луганської області, то тут ситуація складна. "ЛНР" такого комітету не створювала. І, на жаль, це питання не виноситься на засідання контактної групи в Мінську, куди приїздять керівники ДНР/ЛНР. Тобто на Луганщині немає структури, з якою б ми могли контактувати.

А там досі є братські захоронення, до яких ми не можемо отримати доступ. Є лише приватна ініціатива людей, воїнів-афганців, з ними ми співпрацюємо. Час від часу їм вдається домовитися із "владою" ЛНР, аби нас пропустили.

Але це буває вкрай рідко і вкрай нерегулярно. А пошукова робота потребує мало не щоденних виїздів, зіставлення даних, опитування місцевих жителів. Поїздки раз на місяць неефективні, за таких умов проблему доведеться вирішувати роками чи десятиліттями.

ВВС Україна:

Ярослав Жилкін: Я вже рік намагаюся довести на всіх рівнях необхідність створення такого органу. Оскільки будь-який військовий конфлікт - це зниклі безвісти, це безіменні поховання, заручники, полонені.

В Азербайджані під час війни у Нагірному Карабаху така комісія була і досить результативно працювала. Те ж саме в Грузії під час конфлікту в Абхазії і Південній Осетії. Тоді Тбілісі казав про 70 зниклих безвісти солдат. Зауважте, це помітно менше, ніж зараз в Україні.

Чому в нас не створюють (цю структуру. - Ред.), мені важко сказати. Можу лише припускати, що хтось комусь не доніс правильно цю ідею. Але я впевнений, що українська влада змушена буде створити таку комісію, це лише питання часу. І може статися так, що владу примусять це зробити рідні і близькі зниклих безвісти, прийшовши під стіни адміністрації президента.

ВВС Україна:

Ярослав Жилкін: Шанси дуже малі. Минулого року ще можна було відшукати такі горбики, ми про всяк випадок перевіряли їх. Зараз там скрізь висока трава і чагарники.

Тому єдина надія - першоджерела. Ми дуже тісно співпрацюємо із місцевими жителями.

Якщо це місця, до яких ми не можемо дістатися, чи якщо ми нічого не знаходимо, а люди нам розповідають про можливих загиблих у тому чи іншому місці, ми документуємо ці свідчення, створюємо базу даних, щоб згодом повернутися.

Оскільки осінь і весна - найкраща пора для пошуку, ми на цю осінь покладаємо багато надій. Бо з наближенням зими стане важче.

Але мушу сказати, що до кінця року ми роботу не закінчимо. Бо все одно залишаться поодинокі, заплутані випадки, які треба буде розслідувати. Це справа не на один рік. Можу точно сказати, що як мінімум – на п'ять років.

Але деякі могилки ми вже ніколи не знайдемо.

З Ярославом Жилкіним спілкувалася Світлана Дорош.