Нємцов: з губернатора - в опозиціонери

Борис Нємцов, убитий наприкінці лютого в Москві, був одним з найяскравіших російських опозиціонерів і входив до низки найбільш жорстких критиків Володимира Путіна і створеної ним системи влади в Росії.

Пану Нємцову було 55 років. Уродженець Сочі, пізніше він переїхав з родиною в Горький (стара назва Нижнього Новгорода), де вчився на радіофізичному факультеті Горьківського державного університету ім. Н.І. Лобачевського.

У Горьківському науково-дослідному радіофізичному інституті Академії наук СРСР захистив кандидатську дисертацію.

У 90-і роки Нємцов став першим в пострадянській історії губернатором Нижньогородської області, з 1991 по 1994 рр. був повноважним представником президента в Нижньогородській області.

У 1991-му на посаду губернатора його призначив тодішній президент Росії Борис Єльцин, а в 1995-му він виграв вибори, отримавши 58,9% голосів.

В уряді

У 1997-му році Борис Нємцов перейшов в уряд, обійнявши посаду першого віце-прем'єра. Серед іншого він курував реформи в соціальній сфері та ЖКГ.

При цьому з квітня по листопад 1997 року він також був міністром палива та енергетики, а пізніше став членом Ради безпеки Росії.

Працюючи в уряді, пан Нємцов був, насамперед, публічним політиком, а не кабінетним управлінцем: багато хто до цих пір пам'ятає його обіцянку пересадити чиновників з "мерседесів" на "волги". Виборцям такий напор і яскравість цілком імпонували.

Так, за даними опитування фонду "Громадська думка", в квітні 1997 року за Бориса Нємцова готові були проголосувати на президентських виборах 29% росіян - більше, ніж за лідера КПРФ Геннадія Зюганова.

Однак після дефолту в серпні 1998 року пан Нємцов покинув уряд, написавши прохання про відставку.

Наприкінці року він очолив політраду суспільно-політичного руху "Росія Молода", який пізніше увійшов до складу коаліції "Правое дело". Вона, своєю чергою, увійшла у передвиборний блок Союз правих сил (СПС), який у 1990-му очолили Сергій Кирієнко, Борис Нємцов та Ірина Хакамада.

У грудні Бориса Нємцова обрали депутататов Держдуми, в якій він став заступником голови. Того ж року він підтримав Володимира Путіна як наступника Бориса Єльцина, проте пізніше назвав свою позицію помилковою.

У 2003-му і 2007-му роках СПС не подолав 5-відсоткового бар'єру на виборах до Держдуми.

На чолі опозиції

У 2008-му Борис Нємцов пішов із СПС і створив новий об'єднаний демократичний рух "Солідарність". СПС згодом саморозпустився.

Від "Солідарності" пан Нємцов балотувався в мери Сочі, проте програв, набравши 13,6% голосів. Але це був другий результат на тих виборах.

У грудні 2010 року разом з політиками Володимиром Рижковим і Михайлом Касьяновим він очолив Партію народної свободи (ПАРНАС). Влада відмовила партії в реєстрації, і в червні 2012-го вона об'єдналася з Республіканською партією Росії (РПР) Рижкова. Борис Нємцов став співголовою об'єднання РПР-ПАРНАС.

У 2013 році він став єдиним від РПР-ПАРНАС депутатом Ярославської обласної думи.

Крім того, в останні роки Борис Нємцов був співавтором кількох доповідей під загальною назвою "Путін. Підсумки", в яких піддавав жорсткій критиці систему, вибудувану Володимиром Путіним, і особисто президента. Борис Нємцов був серед ініціаторів та організаторів багатьох опозиційних акцій, які проводилися в Москві в 2000-і і 2010-і роки.

Пан Нємцов був убитий невідомими в самому центрі російської столиці за півтори доби до маршу "Весна", запланованого на 1 березня 2015 року, який його організатори назвали противоєнним і антикризовим.

Артем Лісс, голова департаменту Європи ВВС:

Високий, підтягнутий, елегантний і - головне - вкрай харизматичний, Борис Нємцов був унікальною постаттю в російської опозиції. Протягом своєї політичної кар'єри, яка розвивалася понад 25 років, він побачив багато. У 90-х роках він швидко піднявся по кар'єрних сходах, пройшовши шлях від губернатора провінційного міста до крісла віце-прем'єра федерального уряду. У якийсь момент його навіть розглядали як наступника президента Бориса Єльцина.

Нємцов належав до невеликої групи російських політиків, яких досі називають в Росії "младореформаторами". Переконаний прихильник демократичних цінностей та ринкової економіки, він зіграв ключову роль в переході Росії до капіталізму. Але поки йому і політиці, яку він уособлював, аплодували на Заході, в багатьох регіонах Росії його по-справжньому ненавиділи - ті, хто не знайшов своє місце в житті після краху Радянського Союзу.

Після приходу до влади Володимира Путіна Нємцов поступово опинився в опалі. Спочатку зруйнували його партію: як стверджують його соратники, за допомогою політичних махінацій. Потім і сам він почав відчувати тиск і поступово виявив, що його свідомо витісняють з фокусу суспільної уваги. Він майже перестав з'являтися на телебаченні, більшість державних ЗМІ ігнорували його детальні дослідження корупції в Росії, самого Нємцова кілька разів затримували під час масових акцій протесту.

Прихильники Кремля вважають, що росіяни просто втратили інтерес до політиків, подібним Нємцову, - от він і пропав з поля зору. Але критики влади вважають, що президент Путін навмисно зробив усе, щоб заткнути опозицію, зробити її маргінальною.

У неділю Борис Нємцов збирався разом з іншими активістами повести за собою марш протесту проти політики Росії щодо України.

Тепер цей марш, мабуть, стане не стільки противоєнним, скільки поминальним.