Правозахисники про Україну, Росію і Білорусь: безкарність і брак свободи слова

"Article 19" та організація Міжнародної підтримки медіа оприлюднили звіт про порушення прав журналістів та злочини проти них за останні 10 років і дійшли висновку, що уряди України, Росії та Білорусі ставилися до них з неналежною увагою.

В результаті в усіх трьох країнах "панує атмосфера безкарності, порушень громадянських прав журналістів та відсутність свободи слова", вказується у звіті, який охопив злочини проти журналістів, починаючи із 2000 року.

Хоча автори звіту відзначають, що у Росії, Україні та Білорусі проблеми зі свободою слова різняться, вони вказують на те, що в кожній із цих країн "влада помічає злочини проти журналістів тільки тоді, коли йдеться про смерть або зникнення осіб".

"Розслідування тривають нестабільно і часто є поверховими, а рушійною силою у розслідуваннях є рідні і близькі загиблих чи зниклих журналістів", - наголошується у звіті.

Водночас, організації "Article 19" та "Міжнародна підтримка медіа" зазначають, що за останні 10 років "фатальні фізичні напади на журналістів в Україні з чітко встановленим зв'язком із їхньою професійною діяльністю були відносно рідкісними".

"Однак, коли мотивом таких злочинів стає корупційна діяльність, влада не виявляє ініціативи у розслідуванні таких справ. У деяких випадках солідарність серед журналістської спільноти є низькою", - вказується у звіті.

У документі згадується три справи, пов'язані із зникненням чи загибеллю журналістів в Україні: харків'янина Василя Климентьєва, а також донецького журналіста Ігоря Александрова та колишнього головного редактора "Української правди" Георгія Гонгадзе.

У звіті, окрім трьох випадків в Україні, проаналізовані три справи журналістів у Білорусі та 16 - у Росії.

Автори звіту твердять, що усі ці справи об'єднує те, що "жодного замовника у них не було притягнуто до судової відповідальності". А також те, що в усіх цих справах було встановлено чіткий зв'язок між їхньою смертю чи зникненням та професійною діяльністю. Усі вони займалися журналістськими розслідуваннями про корупцію, політику або права людини. Проте слідчі органи рідко брали до уваги ці мотиви, наголошується у документі.

"Article 19" та "Міжнародна підтримка медіа" також зазначають, що хоча законодавство України передбачає суворіше покарання за напад на журналіста, проте ці статті Кримінального кодексу застосовуються рідко.