Мирослава Соколова для Бі-Бі-Сі, Вінниця

При самому вході - таблиця, яка повідомляє, що це - рекреаційна зона вінницького лісництва і ніякої згадки про Гітлера. А він тут затвердив план наступу на Східному фронті, зустрічався з Борманом і купався в басейні.

Пізніше місцевий колгосп робив в басейні силос для худоби, а поміж сосен, де прогулювався фюрер зараз пасуться корови. Серед бетонних брил - численні залишки згарищ і лише на одній - невелика свастика.

"...Шо зараз там побачиш, руїну та й більше нічого. А то говорили, що поїзд туди підходив, ніякої колії не було, ніякого підземного ходу не було, а то казали, що там підземний хід був аж звідси на Берлін. Нема там нічо. Не було там такого нічо," - розповів місцевий житель Микола.

Він бачив, що було на ставці, на власні очі. Коли на ній не було високих чинів, його забирали чистити 12 туалетів. Коли ж мав хтось приїхати із генералів, чи й сам Гітлер, селянам наказували сидіти вдома.

Пізніше Миколу перевели на легшу й поживнішу роботу – рубати дрова на кухні. Але пильнували ще більше.

На розбудову Вервольфу задіювали людей з усіх навколишніх сіл. Полонені працювали в секретній зоні за колючим дротом, а перед ним - місцеві селяни. Копати траншеї й рубати ліс зганяли навіть дітей.

	Бункер Гітлера в Німеччині

Михайло Вдовцов, генеральний директор підприємства «Віноблагроліс», очолював комісію, яка на завдання Вінницької обласної ради мала визначити, що робити із ставкою. Адже до неї розпочався масовий стихійний туризм.

Пропозицію відкрити там музей зброї Вітчизняної війни, як і реконструювати у воскових фігурах перебування Гітлера з генералітетом, відхилили. І залишили все як було, лише поставили кілька смітників. Вирішили, що будь-які фінансові затрати - аморальні.

На будівництві вінницької ставки за різними підрахунками загинуло від 10 до 13 тисяч полонених.

Є й версія, що ніби-то ніякої ставки не було, а був макет, щоб відвернути увагу. А Гітлер насправді квартирувався в самій Вінниці, в теперішній психоневрологічній лікарні, яка збудована на березі Бугу в оточенні неймовірних краєвидів, бо саме за краєвидами вибрали місце для будівництва ставки. Їх знімав особистий фотограф Гітлера.

У 70-х роках письменник Микола Рябий, автор роману про Вервольф «Облава на озброєного вовка», вивчав секретні документи про ставку і щоденники, в яких ад’ютанти Гітлера описували його перебування. Вивчав також записи радянського розвідника - до речі, січового стрільця українсько галицької армії, - який розсекретив цей об’єкт. Але Сталін це, як каже Микола Рябий, не взяв до уваги.

	Кадр з німецького фільму "Насправжнісінька правда про Гітлера"

Ось як зі слів письменника виглядала ставка й бункери за документами, які він вивчав.

"6 метрів товщина, там - гума, розплавлене скло, залізобетон, там була Гітлерова кімната, єдина кімната, кімната для ад’ютантів, там була картографічна кімната, де збирались наради, всілякі служби зв’язку, побуту. А все інше було нагорі, це так звані інші ошатного вигляду барараки. Там було казино офіцерське, німецькі житлові будинки, і там був його басейн."

Всі ставки в одному стилі будував один і той же архітектор. Бетонні стіни обшальовували деревом, на них, як прикраси, чіпляли які-небудь мисливські трофеї.

Микола Рябий сміється над версією про те, що бункер Гітлера ніби-то був вимощений радіоактивним гранітом, від якого опромінився фюрер і внаслідок головних болів програв війну.

"...Вперше у свою вінницьку резиденцію Гітлер прилетів влітку 42 року й почувався там безпечно, аж поки не з’явилися листівки партизана Івана Калашника. Він знав німецьку, переодягався в їхню форму й вдало проводив операції навколо ставки. Після його розкиданих заяв «Завтра виходжу з підпілля й переходжу в наступ», Гітлер нібито в рамках безпеки, повернувся в Берлін і у Вінниці з’явився вже коли керував діями на Курській дузі."

Невдовзі, відступаючи, гітлерівські війська підірвали ставку.

Михайло Вдовцов каже, що "ворохобити «Вервольф», йому, як теперішньому господарю об’єкта, видається зарано.

"Має пройти певний час, період. На сьогоднішній день все це не доцільно, і на сьогодні самою найкращою концепцією є залишити все так як є."