Александр Рар: заяви Шредера - не антиукраїнські

Пан Шредер пояснив це забезпеченням стабільності його поставок до Європи.

Керівник програм Німецького товариства закордонної політики Александр Рар спростовує антиукраїнське спрямування заяв колишнього канцлера Німеччини. Разом із тим, він каже, що для Німеччини участь у Північноєвропейському газогоні – позбавлення залежності від транзитної монополії, якою вона вважає Україну.

Насамперед Александр Рар сказав Бі-Бі-Сі, що заява Герхарда Шредера не викликала критики в Німеччині, де компанії, на відміну від деяких політичних кіл, зацікавлені в розширенні співпраці з російським "Газпромом".

А. Рар: Герхард Шредер – не перший і не єдиний, хто виступає на захист "Газпрому", і в Німеччині вже всі звикли до того, що він віднині зацікавлена особа в тому, щоби європейсько-російський енергетичний діалог просувався. Було б дивним, якби він сказав щось інше. Та попри те, що пан Шредер працює на Північноєвропейський газопровід, він залишається колишнім канцлером Німеччини. В Німеччині нині триває дискусія щодо того, чи надавати свободу на європейському ринкові російським енергетичним компаніям, оскільки побоюються їхнього монопольного становища. Гадаю, його заява знайде відгук у Німеччині, тому що, попри наявність певних політичних кіл, які застерігають від надто тісних контактів із Росією, є багато підприємств, які в тому зацікавлені. Найближчим часом наша залежність від Росії збільшиться, і Герхард Шредер – просто людина, яка дивиться в майбутнє. Він розуміє, що з Росією краще вибудовувати партнерські взаємини, аніж іти на конфронтацію, тому що за 10 років така конфронтація не буде вигідною і лише послабить Захід, який цього досі не розуміє.

Бі-Бі-Сі: Пане Рар, окрім заохочення Європи відкрити свої енергетичні ринки для "Газпрому", Герхард Шредер також наголосив на необхідності скорочення транзиту територією України, через яку зараз до Європи надходить 80% російського газового експорту. Мовляв, таке скорочення має робитися заради стабільності поставок – за цими словами читається натяк на газову кризу початку року. Деякі аналітики вбачають у цій заяві вплив "Газпрому". Прокоментуйте, будь ласка.

А. Рар: Я не думаю, що ці вислови є антиукраїнськими. Гадаю, "газовий конфлікт" крутиться навколо двох монополій – з одного боку, російської монополії – бо росіяни сидять на 40% світового газового резерву і хочуть це використати політично, що, власне, непокоїть Захід. З іншого боку, Заходу потрібен газ і він вимушений співпрацювати з Росією. Тут з'являється інша монополія – монополія транзитної країни, як Україна, яка транспортує російський газ далі на Захід. Тож якби Україна хотіла, вона би могла також політично використати це монопольне становище. Ринок має бути захищений від таких кроків, тож на Заході та в Україні думають про диверсифікацію джерел постачання енергоносіїв. Для Німеччини Північноєвропейський газогін – це теж свого роду диверсифікація та позбавлення залежності від транзитних монополій, а також перспектива стати прямими дистриб'юторами російського газу в Європі.

Бі-Бі-Сі: Голова Газпрому Алєксей Міллер пішов далі у своїх заявах – він прямо говорить, що Україна взимку знову, як він висловлюється, "крастиме газ", себто вже передбачає газову кризу. Чи буде вона, на вашу думку?

А. Рар: До зими ще далеко, і доти Україні треба сформувати дієздатний уряд, який відразу ж муситиме вести нові переговори з Росією щодо поставок газу. Адже 1 липня газова угода між Україною та Росією має бути переглянута, бо спливає півроку відтоді, як її було підписано. За нинішньої вибухонебезпечної політичної ситуації в Україні обидві сторони мають якомога швидше дійти згоди, адже цього разу ЄС вже пильніше приглядатиметься до цих переговорів, ніж рік тому, коли вони сприймалися як суто двосторонні. Тому, вочевидь, Євросоюзу кортітиме "замовити слівце", як тільки буде можливо.

Бі-Бі-Сі: Багато оглядачів сприймають останню заяву Герхарда Шредера в контексті загальних спроб Росії поліпшити свій імідж напередодні самміту Великої вісімки. Чи це їй допоможе?

А. Рар: Росія намагається зробити все можливе, аби самміт Великої вісімки був успішним, але в США та в Європі лунає багато застережень із цього приводу. Аби він був успішним треба, щоб він не обмежився рукостисканнями та прогулянками на пароплаві Невою. Оскільки тема самміту – енергетична безпека, Захід спіймає Росію на слові і запропонує свої бачення цього питання, і Росія або погодиться співпрацювати, або ми переживатимемо після самміту новий період охолодження стосунків Росії та Європи. А щодо закидів у бік Росії на тему "газ в обмін на демократію", гадаю, є досить країн, з якими Європа співпрацює попри проблеми з демократією – погляньте-но лише на Китай. На початку 90-х Росія заявила, що вона є частиною Європи, їй сказали, що треба перебрати й європейські цінності, тепер Росія говорить, що вона шанує свої, менш демократичні традиції. Припинити партнерство з Росією і наполягати на тому, аби Росія за 15 років стала демократією, – наївно з боку Заходу.