Перешліть цю сторінку другові		Версія для друку

Ольга Косінова - завідувачка відділу епідмоніторинга Донецького обласного центру з профілактики та боротьби зі СНІДом. За фахом вона - лікар-інфекціоніст. Доктор Косінова розповіла Українській службі Бі-Бі-Сі про те, як змінилося її життя, коли вона стала брати участь у боротьбі зі СНІДом.

Два роки тому розпочалося моє знайомство зі СНІДом. Робота дуже цікава і, хоча багато хто вважає, що ВІЛ-інфекція - це невиліковне захворювання, у цій галузі багато чого було зроблено і, думаю, буде зроблено теж багато.

Природньо, що моє життя дуже змінилося, бо стало менше вільного часу, бо більшу частину його проводжу на роботі. Я завжди багато працюю і дуже завантажена роботою. Коли я ще не працювала з цією проблемою, то моє ставлення до неї було, як би так сказати - віддалене і трохи упереджене. Я тоді вважала, що у небезпеці перебувають лише групи ризику - наркомани, жінки секс-бізнесу, в'язні і так далі.

Розуміння

ВІЛ-позитивні люди, коли зустрічають розуміння з боку іншої людини, то охоче розкриваються

Ольга Косінова, лікар

Коли почала працювати у центрі, дізналась більше про епідемічну ситуацію і більше почала зустрічастиь з ВІЛ-позитивними людьми - і моє ставлення поліпшилось, бо з'явилось більше розуміння, співчуття, співпереживання, більш толерантне стало ставлення. Під час семінарів ми сиділи поруч з ВІЛ- позитивними, пили з ними чай з печивом - не з однієї чашки, але просто сиділи і спілкувались.

ВІЛ-позитивні люди, коли зустрічають розуміння з боку іншої людини, то охоче розкриваються. Якісь жахи мені не сняться, страх, щоправда, є - за свою дочку боюся передовсім. Їй шість років, а зараз бувають такі випадки, коли звичайні нормальні соціально адаптовані люди, так стається, що вони інфікуються статевим шляхом. Тому мені страшно саме за наших дітей - що на них чекає далі.