Перешліть цю сторінку другові		Версія для друку

Анастасія Зануда Бі-Бі-Сі, Київ

Представлене в Україні було дослідження французських експертів з питань демографії "Смертність та її причини в Україні у ХХ столітті", подає висновки, які суперечать усталеним уявленням про кількість жертв Голодомору.

Серед демографічних катастроф, які спіткали Україну у минулому столітті, на першому місці у книзі досліджується Голодомор 1930-х років.

За оцінками французських фахівців, демографічна криза, спричинена голодом та репресіями 30-х років, загалом забрала життя 4,6 мільйона українців, з яких безпосередньо від голоду померли 2,6 мільйона.

"Українці першими забили на сполох"

Представляючи дослідження французьких науковців, посол Франції в Україні Філіп де Сюреман нагадав, що це збіглося в часі з ухваленням декларації ООН щодо українського голодомору 1932-33 років:

"Великий голодомор торкнувся не тільки українців - Південь Росії, Північний Кавказ, Середня Азія також страждали від голоду. Проте, треба визнати, що українці постраждали найбільше, бо тут мова йшла не тільки про неврожай, і тому природньо, що саме українці стали першими бити на сполох, згадуючи цю трагедію. Дуже добре, що Україні та Росії, а також іншим країнам вдалося узгодити текст декларації ООН щодо голодомору. Цю ініціативу вітав і Європейський Союз, і, власне, Франція".

Книга про Україну є частиною дослідження про демографічні події ХХ століття на теренах колишнього Радянського Союзу, яке французькі науковці розпочали 1996 року.

Можливі уточнення?

Можливо, в реальності ця цифра є більшою, проте названі нами цифри базуються на всіх відомих джерелах і ретельних розрахунках

Жак Вален, директор з наукової роботи Національного інституту демографії Франції

Після досліджень ситуації в Росії та Україні, експерти мають плани дослідити події у Прибалтиці, на Кавказі та в Середній Азії.

Детальна оцінка складових

Автори дослідження твердять, що якщо раніше експертами оцінювалися загальні втрати населення у 1930-х роках, то в цій роботі зроблена детальна оцінка складових цих втрат за рахунок ненароджуваності, примусової міграції та надсмертності. Це особливо підкреслює директор з наукової роботи Національного інституту демографії Франції Жак Вален:

"Виходячи з цього, ми розрахували перевищення фактичної смертності над природньою. Воно становить 2,6 мільйона – це та кількість людей, які не мали померти за жодних інших обставин, крім голоду. Можливо, в реальності ця цифра є більшою, проте названі нами цифри базуються на всіх відомих на цей час джерелах та ретельних розрахунках. Ще 900 тисяч, за тими архівними даними, до яких ми мали доступ, було примусово депортовано до Сибіру, більше 1 мільйона не народилося. Тобто, загальна цифра жертв 1930-х років в Україні становить 4 мільйони 600 тисяч осіб".

Один з українських співавторів дослідження, директор Інституту міжнародної безпеки Сергій Пирожков каже, що кожен хлопчик, який народився 1933 року в Україні, мав прожити не більше 7 років, а дівчинка – 11.

Конфліктні оцінки

Раніше українські і закордонні дослідники, переважно історики та публіцисти, наводили більші абсолютні цифри жертв голодомору – від 7 до 10 мільйонів.

Автор іншого грунтовного дослідження українського голодомору, заступник диретора Інституту історії АН України Станіслав Кульчицький, каже, що цифри, наведені у останньому дослідженні французьких демографів, можуть бути ближчими до істини.

Французьські дослідники кажуть, що їх непокоять і останні демографічні тенденції в Україні, зокрема - зменшення тривалості життя, особливо чоловіків, і збільшення кількості смертей від алкоголізму, серцево-судинних захворювань та насильницьких смертей.

Головний редактор "Європейського демографічного журналу" Франс Меле каже, що у 1960-х роках тривалість життя європейців та громадян Радянського Союзу були приблизно рівними.

З того часу тривалість життя європейців постійно збільшувалася, завдяки зміні в способі життя, харчування, якіснішому медичному обслуговуванню, а в СРСР – зменшувалася.

Підстав очікувати покращення немає

Ця тенденція триває і нині. З одного боку, деякі дані свідчать про те, що дещо можна змінити досить швидко – наприклад, за три роки антиалкогольної кампанії за часів Горбачова демографи помітили збільшення тривалості життя в радянських республіках.

Михаїл Горбачов провадив активну антиалкогольну кампанію в СРСР

Проте економічний колапс, старіння населення, поширення епідемій туберкульозу та СНІДу не дають підтав сподіватися на покращення ситуації в Україні, каже Франс Меле:

"В таких державах, як Росія та Україна, поки що немає ознак зміни тенденції. Тут постійно збільшується рівень насильництких смертей, до яких ми відносимо і самогубства, смертності від алкоголю, і не тільки від хронічного алкоголізму, але й від отруєнь. Не зменшуються масштаби епідемії туберкульозу... Тобто, підстав для оптимізму, на жаль, немає, і це для нас є дуже тривожним сигналом".

Голова парламентського комітету з національної безпеки, комуніст Георгій Крючков каже, що його вразили цифри досліджень щодо голодомору, проте і ту частину, що стосується нинішньої ситуації, не варто недооцінювати.

За результатами останнього перепису населення, здійсненого у 2001 році, за роки незалежності населення України скоротилося на 3,5 мільйона - з 52 мільйонів до 48,5 мільйонів.