Перешліть цю сторінку другові		Версія для друку

Хлібозаготівля на Україні в 30-і роки

Чим був Голодомор? Чи можна в ньому вбачати лише дії Москви, спрямовані на те, щоб витиснути з України якомога більше хліба? Чи йшлося про придушення національної революції на Україні? Чи були ознаки такої революції? Чи була це спроба придушення українського селянства? Чи можна його вважати революційним класом? Чи була це спроба винищити українців як націю, адже селяни були її хребтом? Все це складні запитання, з якими намагаються дати собі раду історики.

Чи правомірно говорити про голод як спробу придушення національної революції, адже на початку 30-х ознак такої революції не було? Минуло 10 років після падіння Української Народної Республіки, впродовж 20-х Україна крокувала в ногу з ленінсько-сталінськими заповітами побудови нового коміністичного суспільства. Та чи справді так?

Російський історик Михаїл Ільницький каже, що Сталін мав достатньо підстав, що з підозрою ставитися до України: "У Сталіна було упередження проти України, у зв"язку з націоналізмом: Скрипник, і так далі - це без сумнівів."

Дніпропетровська область "дає план" по хлібу

Проте мало хто знає, що боротьба з українізацією простягалася і поза межі нинішньої України. Прилеглі до України Чорноземні області Росії на той час переважно було україномовними, українська була поширеною і на Кубані, яка, зауважують, історики, так само постраждала від голоду, як і Україна.

Чи є проте підстави говорити, що знищуючи українське село, Сталін таким чином також боровся з націоналістичними елементами? Адже націоналістичну ідеологію плекає інтелігенція, яка пережавно мешкає в містах. Німецький історик Герхард Сімон переконаний, що село могло стати потенційним осередком революції: "Сталін добре розумів, що ці мільйони українських селян стануть основою національного самоствердження. Як ми знаємо, Сталін знищував не лише реальних ворогів, але і ворогів потенційних. Безсумнівно, що українські селяни були потенційними ворогами у майбутньому. Коли б вони почали ходити до школи, отримувати освіту, вони могли перетворитися на національно свідому інтелагенцію. Тому Сталін поставив собі за мету покінчити з ними, раз і назавжди."

Та чи було становище українців унікальним на теренах СРСР в ті роки, коли уся країна переживала небачений економічний експеримент? Мало хто знає про те, що від голоду потерпали і інші регіони Радянського Союзу - Кубань, Поволжя, Західний Сибір і Казастан, де, як стверджують історики, померло близько мільйона людей. Але чи відрізнявся голод в Україні від цих, інших голодів? Українські історики означначно переконані, що так. Про те, що українські хлібозаготівлі мали для Кремля політичне значення, свідчить і той факт, що 1932 року було створено "надзвичайну комісію" на чолі з другою людиною в країні, В'ячеславом Молотовим.

Але цей аргумент російські історики вважають непереконливим. Михаїл Ільницький: "От стажімо, на Україні та Північному Кавказі були комісії Молотова та Кагановича, а в Поволжі - але про це мало хто знає - була комісія Постишева, з такими ж повноваженнями, як і на Україні".

Натомість є інші аргументи, з якими росіянами важко не погодитися. Коли почався пік голоду, взимку, в січні, тисячі селян вирушили за межі України в пошуках шматка хліба, в Чорноземні райони Росії, в Білорусь, Поволжя. Дізнавшись про це, Сталін власноручно написав директиву, в якій ОГПУ України та Кавказу пропонувалось затримувати всіх селян. За півтора місяця було застримано 210 тисяч, головним чином з України. Їх повернули назад.