Перешліть цю сторінку другові		Версія для друку

Чи вижили ці люди?

Чому в світі і навіть в Україні досі Голодомор не визнано геноцидом? Історики вважають, що внаслідок Голодомору 1932-33 років в Україні померло 4-6 мільйонів людей. Від політиків можна почути про 10 мільйонів.

Нижче подано думки наших слухачів.

Цей форум завершено. Нові дописи не публікуватимуться.

Шановні дописувачі! Ми дуже цінуємо ваші думки і уважно читаємо усі ваші дописи. Проте ми не можемо розміщувати у форумі надто розлогі матеріали. Просимо концентрувати свої дописи до загалом приблизно 100 слів. Дякуємо.

Українська Служба Бі-Бі-Сі.

Валерій, Україна Модератори "трохи" скоротили моє пояснення, тому спробую ще раз. Слово "геноцид" пояснює не стільки наслідки, скільки причини народовбивства. Фраза "знищення... за національною ознакою" говорить про це чітко. По-друге, у випадку геноциду тиран не завжди знищує всіх, а "всіх, кого хотів і міг знищити". Але ж у Сталіна була можливість знищити дійсно всіх! Він це не зробив. Тільки, ясна річ, не тому, що він такий миролюбний, - це просто не входило до його планів, до його ідеї власної імперії розміром зі всю земну кулю, де всі - раби. Я не виправдовую Сталіна. Я просто хочу сказати, що його дії - це феномен зовсім іншого порядку. І я стверджую, що його дії на просторі СРСР - набагато гірше геноциду. На жаль, для цього окремого слова ще не існує.

Рінат, Британія:Можна й зазирнути в словник, а потім перекрутити своїми поясненнями. Так, ВСІХ українців не було знищено, але чи є такий критерій геноциду в вашій цитаті. НІ! Нація може припинити існувати як нація не тоді, коли помре останній представник, є критичний рівень населення, при якому люди можуть відчувати приналежність до певного етносу. І цей рівень, до речі, залежить від оточення, яке впливає на асиміляцію нації. Отже знищення частини нації - це також геноцид. І коли Ви згадуєте про жертви серед представників інших народів, не треба забувати, що в ті роки, в місцях наймасовіших випадків голоду проживали переважно українці, це Вам не 70-80 роки.

Ярослав, Нью-Йорк, США: Для чого ви сперечаєтесь і переливаєте з пустого в порожнє? Голодомор був геноцидом, була винищена третина нації. Зумисне! Що ще треба доводити? Інші республіки постраждали також? А хто ж їм боронить говорити про це голосно і визнати репресії стосовно них? А хто Росії забороняє сміливо сказати, що майже все, що було в їхній історії (та і те, що є) - це один жах і встид?

Валерій, Україна: Чи був голодомор? - Так. Чи було це злочином? - Так. Далі - чи було це геноцидом?...Беремо словник: "Геноцид - навмисне знищення населення за національною, расовою чи етнічною ознакою". Це, окрім іншого, визначає, що тиран (агресор чи ще хтось) має намір знищити ВСІХ представників деякої національності. По-друге - тиран насправді вбиває ВСІХ представників цієї національності. Чи знищив Сталін ВСІХ українців, яких мог знищити? Ні. Вмирали тільки селяни, у яких відібрали всю їжу (і, на щастя, не всі). Мало місце а) часткове знищення населення, і б) знищення було обумовлено не національністю, а наявністю запасів їжі, які можна було б конфіскувати. Отже, події на України у 32-33 роках не були геноцидом і мені прикро, що ніхто, хто повторює слова політиків-екстремістів (у яких, гажаю, є свої меркантильні цілі), навіть не здогадався просто заглянути у словник...

Харків, Харків: Голодів було три - 1922, 1933 і 1947 років. За голод 1922 року ми вже нічого не взнаємо, вимирають останні свідки Великого голоду 1933 року, відходять у вічність і очевидці голоду 1947 року, голоду яким радянська влада намагалася знищити тих, хто пережив окупацію. Пам'ятаєте анкети: "Чи перебували ви або ваші родичі на окупованій территорії?" Людей робили людьми "другого сорту ". Може ж не варто очікувати 70 роковин голоду 1947, зібрати свідчення живих, поки вони є!

Максим, Київ: Голодомор був вигідний радянській владі. З одного боку треба було приборкати українізацію, яка подавала ознаки життя, з іншого - продавши зерно в західні країни по демпінгових цінах, показати капіталістичним країнам рівень розвитку СРСР. Взагалі, це була спроба остаточно знищити українську націю як таку, тобто геноцид.

10 мільйонів – це навіть для сучасної України величезна цифра, а що казати про 1932 рік. Сталін намагався закінчити цю справу, розгорнуту ще у 1917 році.

До valery Україна: звідки ви взяли, що у Москві були колись стурбовані проблемами недостатньої українізації суспільства, особливо у Харкові? Всім відомо, що Москва прагнула знищити національну самосвідомість українства. Що сталося – того не повернути, але ми маємо зробити усе, щоб такого більше не було.

Я прочитав тут, що ми „радо клопочімося під Російську дудку”, а інші кажуть, „от якби клопотались під американську...”. Та не треба ні під російську, не під американську, не під європейську, не під будь-яку іншу клопотатися, у людей вже на рівні підсвідомості закладено, що ми залежні і нічого самі не вирішуємо. Звичайно, так швидко не можна позбутися того, що втирали нам 80 років, але ж треба робити якісь зусилля, щоб це зменшити. Але з такою „патріотичною” владою, як у нас зараз, ми можемо повернутися до 1932 року.

Катерина Круліковська, Київ: Едуард, Київ - Боже мій, прокиньтесь, тепер Україна така сама жертва: нічого не змінилось, бо не змінилась Росія з своїми фобіями. Вже майже вся промисловість в їх руках, вже Чубайс починає наступ на енергетичні системи. Русифікація іде повним ходом. Суцільна алкоголізація і наркоманізація суспільства теж для того, щоб нас, українців, перевести. Деморалізація тими російськими програмами по телебаченню - повним ходом. Якби то була дудочка американська, то у нас було б уже пристойне життя. Ви поїдьте до Америки, але не на день, а так, щоб хоча б місяць там побути, і все зрозумієте. Це ви, мабуть, комуністів наслухались? Так у них завше були методи боротьби з пристойним життям дуже різні і ви попались на удочку.

Едуард, Київ:Вочевидь, дискусія стосовно меморіалу жертвам голодомору в Україні 1932-33 років зайве ємоційна, бо точиться навколо заполітизованої тези: Україна – жертва сталінізму-комунізму-москалізму. Так і хочеться спитать: а тепер вона - жертва націоналізму-капіталізму-американізму? Адже за 12 років “демократії”, навколо якої під американську дудочку радо клопочуться націоналісти, населення України скоротилось на кілька мільйонів, а середній вік людини зменшився до 50 років.

Українська буржуазно-націоналістична історіографія упереджено замовчує другу не менш, а може і більш вагому причину голодомору в Україні і Росії 1932-33 р., а саме ідею глобалізації комунізму, котрій Сталін напевне надавав пріоритетного значення в своїй політиці. Зокрема він спробував у 32-33 роках завдати капіталізму економічного удару шляхом масованих поставок зерна на Захід за демпінговими цінами. І великі дурниці, як казав один барон, робляться з розумним виглядом обличчя.

Ось така, вірогідно, була сувора логіка історії на довоєнний період, в продовж котрого Сталін зіграв, і це визнано у світі, ключову роль як послідовний провідник комуністичної ідеї, врешті, як революціонер. А Україна стала ареною боротьби між старим і новим, соціальною лабораторією цивілізації і, можливо, вдячна цивілізація з часом відзначить її пожертву відповідним чином (монумент чи меморіал), котрий обов'язково має стояти в Києві. То ж треба почекати.

Володимир Шмалько, Харків: У радянські часи я був старшим у підшефному колгоспі на косовиці у селі Декрешівка під Харковом. Вставали ми раненько, косили. Часто під час перекурів до нас підходив дідок,хата якого була неподалік. Я якось запитав його: "Діду, а чого оті хатки комуною називають?" І дід розповів, що у на початку 30-х років там була комуна з хлопців та дівчат з навколишніх сел. Вони працювали у колгоспі. Дід сказав, що мати віддала його (йому було тоді майже 15 років)у комуну, щоб він не вмер у голод.

"А що у комуні не було голоду?" запитав я. "Багато людей померло у Декрешовці. І у Пархомівці. А в комуні ніхто не вмер. Я:"А що ж ви їли?" Дід:"Та, що. Коней їли, корів." Я: "А де ж ви їх брали?" Дід:"Та де, у людей. Відбирали та їли". Я, гадаю, таких "комун", що допомагали відбирати останнє, було чимало. Мабудь про їх існування зберіглися документи. Мабуть є ще живі "комунари", які могли б розповісти про їх діяльність.

Лідія, Дніпропетровськ: В 1933 році моїй мамі було 2 роки. Прийшли 6 чоловіків у формі і почали все забирати: зерно, картоплю, овочі, фрукти - все. Бабуся тільки встигла посадити дворічну доньку на клуночок сушених вишень. Грабіжники не помітили. Це - все, що залишилось у хаті істівного.

В сім'ї було двоє дітей. В одній хаті, але в іншій кімнаті жила сім'я молодшого брата маминого батька, у якого теж було 2 дітей: 17 та 2 років. Батько мамин після цього мародерства поїхав до Дніпродзержинська і влаштувався працювати на завод, де одержував продовольчі картки. Дякуючи цьому вони вижили.

В сім'ї брата мого діда всі померли поступово: спочатку чоловік, потім син старший, за ним молодший і, нарешті, жінка. Вони побоялися їхати в місто. У селі Твердохліби Полтаської області, де вони мешкали, кожна друга сім'я вимирала з голоду.

Це був геноцид - не може бути сумніву, бо коли навмисне забирають усе, прирікаючи на голодну смерть, це інакше не можна назвати.

В 1947 р. теж був жорстокий голод, але це була засуха, і ніхто не казав і не каже, що це був голодомор. Хоча в 1947 р. моя бабуся була вже опухла від голоду, мама ледь трималася на ногах. Та якби вони не поїхали до Грузії на працю, вони б не вижили.

Катерина Круліковська, Київ: Мій дід на той час приїхав на Україну з Далекого Сходу. Він вже не мав родичів в Україні, він був зовсім молодим, коли його зробили тим начальником. Я можу сказати, що мені соромно за це все, але, з іншого боку, у мене був дід (по батькові) який був у тих же 1930-х роках репресований, бо засумнівався, чи повинен він був державі давати гроші на якісь облігації. Його повернули з Сибіру дуже хворого. Тобто сім’я така, не дуже звична. Ніяких свят, пов’язаних з комуністичними і військовими святами, ми ніколи не святкували. Це скоріше були траурні дні. Ніхто в нашій сім’ї більше ніколи не був комуністом.

Кремлівське керівництво кидало війська на придушення визвольної боротьби: радянський танк у Вільнюсі, 1991

Так, це була ідея чудова - завозити людей для вирішення своїх чорних справ з інших місць – не з України. У нас була дуже катастрофічна історія вже в 1960-х-1970-х роках. Я була десь в 7 класі, коли приїхав до нас мамин двоюрідний брат - військовий з Владивостока. Трохи випив на честь приїзду і розмовляв з мамою всю ніч, причому плакав. Він просив вибачення за те, що примусом наробив. Їх привезли на Україну і десь чи біля Дніпропетровська, чи на Луганщині була дуже велика демонстрація протесту. Їх, військових, примусили на танках їхати по тих людях. Він знав, що мама десь живе на Україні і він, коли приречений був давити тих людей, найбільше боявся за неї. Він сказав, що це найбільша трагедія його життя, що він майже спати не може. Люди про це не знали, бо в пресі не було.

Юля, Україна: Немає жодного сумніву в тому, що події 1932-33 років були свідомим геноцидом українських селян, який відбувався паралельно з вбивством української інтелігенції в українських містах. І обов'язком тих, хто пережив репресії, що чинилися протягом поколінь, є - бути свідомими українцями і дати світові знати про геноцид української нації, - так, як євреї забезпечили те, що всі знають про Голокост.

Vladimir, Харків: Полiтика влади була - вилучити якнайбiльше зерна. Все iнше - похiдне. Такий висновок можна дiстати з усiх трактатiв на тему Голодомору. Тобто справа не в етнiчних украiнцях, а в засобах керування краiною. Якi мають бути засудженими. I на сьогоднi також.

Нестор Руденко, Україна: На жаль, на даний час Україна не отримала справжнього українського уряду, тому про наслідки Голодомору, як для його сучасників, так і для нас нової генерації говорити поки що зарано.

"Політика влади була - вилучити якнайбільше зерна" - Vladimir, Харків

Валерій, Україна: Якщо вірити Суворову (Резуну) - зерно прямувало за кордон, а за це Сталін отримував від заходу високоякісний парашутний шовк. Скільки йому було потрібно парашутів, ви, мабуть, знаєте - напередодні другої світової десантників в СРСР було більше, ніж у всіх інших країнах разом, і це був тільки початок розгортання ударних сил... Але це тільки одна версія - можуть бути інші...

Володимир Симоненко, Ніжин: Те, що сталінський режим навмисне спричинив голодомор, чи не головною метою якого було викачування золота у населення, спростувати важко. Відповідь на питання, хто був замовником, міститься в з’ясуванні наступного питання: куди поділося золото, вилучене через Торгсин? У деяких публікаціях говориться про міжнародну змову, нитки якої тягнуться в країну «жовтого диявола». Отже, серйозні дослідження ще попереду.

Олег Нікішов, Київ: Голодомор - це геноцид. Визнавати цього не бажають лише спекулянти від політики.

Стосовно проблеми - не варто нашим патріотам тупо звинувачувати Росію в цьому геноциді. Російський народ постраждав не менше від рук комісарів. Навпаки - потрібно залучити Росію в союзники у цьому питанні.

Українці занадто совісна нація. Якщо самим не боронити свої права - ніякі "друзі" не допоможуть. Хоча - кожен злочин буде покарано. Діти за батьків не відповідають перед людьми, але не перед Богом.

Олекса, Київ: Звичайно, нехай вибачаються! Але - хто? Хто має перед нами вибачатися? Грузія - за Сталіна? Ізраіль - за Кагановича? Росія - за Молотова та Калініна? Ми сами перед собою - за Постишева та інших? Це ж був справжній інтернаціонал.

Голодомор був злочином, але назва в нього інша, це не геноцид.

БУК, Севастополь: Не визнано геноцидом, бо нема в Україні української влади.

valery, Україна: Ольга (США): "Про смерть кожного третього українця ви пишете, що то було зроблено лише з економічних причин?" - З економічних причин і не таке відбувалося. Візьміть, наприклад, Ірак, Югославію, або і досі безперервно палаючу у війнах Африку, яка за темпами вимирання населення вже давно "обставила" Україну...

"Хіба ви не знаєте про спецпідрозділи, які оточували українські містечка і села" - Знаю, і це мене не дивує. Важко мріяти, що можна забрати у людей все, а вони залишаться на місці тихо вмирати. Все просто диявольськи логічно і страшно...

"А як щодо знаменитих чорноземів? Та й Білорусь не така бідна" - Так, вона не бідна. Але стратегічним виробником хліба була саме Україна. Дешевше вижати з неї все (не зважаючи навіть на те, що третина людей помре), чим піднімати хлібовиробництво в іншому місці. Зрозумійте ж, що для нелюдя, для якого життя іншої людини нічого не варто, - це ЦІЛКОМ достатня причина.

"Це було зроблено цілеспрямовано - плановане винищення українського народу" - Якщо вирвати з того, що сталося, тільки голодомор - так би, мабуть, і було б. Але враховуючи загалом все, що трапилось на території СРСР та західного блоку країн, які опинились під чоботом Cталіна, я просто НЕ МОЖУ штучно звужувати події лише до контексту Україна-Росія... Чи Україна-комуністи? Або Україна-Сталін? Чуєте, скільки варіантів? І який же обрати?

А як же знищення інтелігенції у всіх республіках (не тільки в Україні)? А як же загороджувальні загони на фронті? І як розглянути те, що на території СРСР (особливо в селах) після другої світової майже не залишилось чоловіків - ненавистю до чоловічої статі? Геноцидом за статєвою ознакою?

Зрозумійте, це - частини головоламки, які складаються в загальну картину. І мене ця картина лякає більше, ніж геноцид, бо масштаби і стрункість злочину перевищують всі наші уяви. Зрозумійте - те, що трапилось, є "якісним стрибком" у злочині. Назвати це "геноцидом" - це нічого не сказати, навіть зважаючи на жахливість слова "геноцид"... Розумієте?...

"Це цілком можна порівняти з Голокостом євреїв під час війни" - За наслідками - так, за причинами - ні. І я ще раз стверджую, що те, що сталося на Україні, - це випадок зовсім іншого порядку і є набагато гірше геноциду.

Володимир Симоненко, Ніжин: САМ Йосиф Сталін заявляв: “Ніхто не може заперечити того, що за урожаєм зерна 1932 рік перевищував 1931”.

"Від Сталіна постраждали ВСІ народи СРСР без розбору за національністю" - valery, Україна

Інакше кажучи, харчів не бракувало. Ігноруючи попередження українського керівництва, Сталін підвищив заготовчі ціни на зерно у 1934 році на 44%. Це рішення і жорстокість, з якою уряд виконував накази “великого вождя”, прирекли мільйони людей на смерть від голоду, який інакше не назвеш як спричиненим навмисне. Щоб селяни не кидали колгоспи в пошуках їжі, було запроваджено систему паспортів.

Про наближення катастрофи свідчили перші ознаки голоду на початку 1932 року. Селянство кидало села і йшло в міста. Одні шукали роботу, щоб назавжди покинути село, інші – тимчасово десь перебути страшні часи, та більшість – дістати хліба й повернутися до сім’ї.

Надісланий з Москви парткерівник України Павло Постишев виявляє батьківську турботу про радянську бюрократію. Була створена система “закритих їдалень” і розподільників. Тут за сміховинну ціну продавали районній верхівці все що завгодно: білий хліб, м’ясо, курей, розкішні мармелади, вина, шоколад. Крім того, кожний, хто був прикріплений до їдальні, отримував додатковий пайок, до якого входили продукти 20 найменувань. У Ніжині таким чином годувалося 84 чоловіки. А навколо цих оазисів лютували голод і смерть.

У 1933 році помічник Сталіна в Україні Мендель Хатаєвич з гордістю заявляв: “ Між селянами і нашою владою точиться жорстока боротьба. Це боротьба на смерть. Цей рік став випробуванням нашої сили і їхньої витримки. Голод довів їм, хто тут господар. Ми виграли війну”.

Скільки загинуло людей на Чернігівщині - підрахувати дуже важко, мабуть, неможливо. У 1934 році працівники НКВС знищували документи, в яких зазначалось, хто помер і де похований. Викладач Чернігівського педуніверситету В. В. Ткаченко підрахував приблизну кількість померлих на Чернігівщині - 362 тис. 708 чоловік.

Ольга, США: valery, Україна: Про смерть кожного третього українця ви пишете, що то було зроблено лише з економічних причин??? Хіба ви не знаєте про спецпідрозділи, які оточували українські містечка і села, щоби люди звідти не видобулися - і вони вмирали, як під час війни вмирали люди в Ленінграді. А як щодо знаменитих чорноземів? Та й Білорусь не така бідна.

Це було зроблено цілеспрямовано - плановане винищення українського народу. Це цілком можна порівняти з Голокостом євреїв під час війни.

Михайло, Україна: Мій дід похований в Польщі. Мій батько 1933 року народження, переселяли українців дуже конспіровано. Мого батька виховували комуністи і мене також. Але геноцид був, і ці люди вижили. Хотілось почути вибачення за це зло.

valery, Україна: Ольга (США): "Так, інші селяни в СРСР також не могли переїздити... але ж ніхто не забирав у них весь хліб, останню крихту хліба" - Давайте будемо мислити логічно. Ось, наприклад, ви - комісар, і вам треба за найменший час зібрати якнаймога більше зерна. Куди ви поїдете? Правильно - туди, де його більше. В українських селах за день можна його забрати більше, ніж в Росії за місяць.

Просто кількість зерна на Україні обумовлена землею - у нас товстий шар чорнозему, тоді як в більшості регіонів Росії - в найліпшому варіанті лише 5 сантіметрів. Отже, побори були зумовлені лише економічними причинами, які, до речі кажучі, для Сталіна під час планування дій були на першому місці.

"Отже, російські селяни могли вирощувати врожай, але не УКРАЇНЦІ" - Я розумію вашу образу, але в даному випадку є більш просте пояснення, яке для будь-якого політика чи економіста є достатнім для обґрунтовування дій. Як говорив пан Оккам - не треба створювати сутностей більш необхідного. Тобто, в даному випадку, не треба вигадувати скажені ідеологічні конструкції там, де достатньо простого економічного обгрунтування.

"комуністи і комісари були не такі самі люди, як інші. Вони жили набагато заможніше, ніж інші, і, звичайно, краще, ніж українські селяни" - Можу вас запевнити - люди ті ж самі (інакше ми дійдемо до расизму, бо тим самим "узаконимо" різницю між людьми за національністю, статутом або чимось іншим - я так гадаю, що вам, як мешканцю США, зрозуміло про що йдеться, так?). А щодо "краще ніж селяне" - нагадаю, що прості українці, які жили в містах, теж жили НАБАГАТО краще ніж українські селяне. А привілеї та пайки для інструментів влади (спецслужби) були і є завжди у всіх країнах - саме тут я не бачу зовсім нічого дивовижного. Це неправильно, це страшне, але зовсім не дивовижно і не є характерним ТІЛЬКИ для СРСР...

Гайди до Байди, Німеччина: Валерієві: Наново слід звернути увагу на те, що геноцид у росіян не був. Навпаки, вони були переселені в урожайну Україну. Ваші поверхові порівняння свідчать тільки про ваше небажання по-справжньому займатися проблемою геноциду над українським народом. Звертаємо тільки увагу, що в Росії вільних селян ніколи не були та кріпацтво в Україні завели щойно за Катерини ІІ.

Ви саме заперечуєте народобивство, бо для Вас всі інші народи, це саме росіяни. Одначе, російський нарід, як такий, не потерпів, а навпаки з геноцидом собі підкорив українські землі. З переписування московського Совєта цього часу вийде недвозначно, що виморення 1932-1933 служило задля геноциду українського народу. До 1930 років російський "нарід" з своєю численністю не перевищив українців. По 1933 році Сталін не перестав народобивство над українцями.

І Ви за Чорномирдіним заперечуєте геноцид з тим, що не тільки виморили українців, заперечуючи, що по великих просторах нинішньої РФ переважно жили українці. Ніби Гітлер не чинив геноцид над євреями, бо Гітлер також вбивав представників інших народів, ба навіть німців?

Ви злісно дали неправдиві свідчення. Ніби дивувалися, що Харків не був українськомовним? Відомо, що за царської Росії не було дозволено українцям жити в містах. Тому українці перестали в містах бути українцями. Що в Харкові до 1930 почало роїти українське життя, було вислід НЕПу. Це була нова економічна політика, котру почали з 1923 р. та за якою відбулася українізація. З НЕПом схотіли властиво вщепити більшовицьке вчення українськомовним українцям.

Одначе, за НЕП процвітала українська господарка і українське життя, показавши наочно різницю між українським "комунізмом" і російським більшовизмом. Цю різницю Сталін здирав з голодомором 1932-33 рр. Геноцид, котрий по 1933 році далебі не закінчився.

Грицько Персюк, Київська Русь-Україна: Сьогоднішній геноцид, 52-->48, проводиться в інший спосіб: деморалізація суспільства призвела до страшної кількості абортів + міграції на заробітки українських сімей, у всьому цьому винні, на жаль, ми самі.

Ольга, США: valery, Україна: Так, інші селяни в СРСР також не могли переїздити зі своїх областей, але ж ніхто не забирав у них весь хліб, останню крихту хліба. Отже, російські селяни могли вирощувати врожай, але не УКРАЇНЦІ. Ви мали б це знати. Отже, мову можна вести лише про Геноцид щодо української нації, тому що інші народи так не страждали, як український.

По-друге, комуністи і комісари були не такі самі люди, як інші. Вони жили набагато заможніше, ніж інші, і, звичайно, краще, ніж українські селяни.

valery, Україна: Гайди до Байди (Німеччина): "Валерій вигадав собі "природний геноцид" - Я нічого не вигадував. Зазирніть у словник і спробуйте порівняти загальноприйняте значення слова з ситуацією. Я стверджую, що від Сталіна постраждали ВСІ народи СРСР без розбору за національністю. Отже, про виключний геноцид щодо українців ми не маємо права говорити. У Гітлера це було (пам'ятаєте? - в першу чергу євреї, потім слов'яни і т.д.), у Сталіна - ні.

Я би сказав, що те, що відбулося за часів Сталіна, - набагато гірше геноциду. Набагато гірше тому, що Сталін створив універсальну модель тоталітаризму, здатну до використання в будь-якій страні з будь-яким населенням, національністю, вірою, складом життя та ін. Ви багато чули про страхіття тих часів, але не зрозуміли головне: геноцид (як знищення за національними ознаками) - це ніщо порівняно з тим, що трапилось та могло трапитись. Гітлер ділив світ на "своїх" (арійців) та всіх інших. Сталін пішов далі - "своїх" у нього зовсім не було. Було тільке гарматне м'ясо. Це добре помітно і на репресіях (ніхто не міг би сказати, що може уникнути арешту, і особливо - верхівка), і на тактиці під час як фінської, так і другої світової війни (загороджувальні загони, непринциповіть людських втрат під час планування та проведення операцій і т.д.).

"треба тільки мати такого сусіда як Росію і геноциди можна оправдувати з клясовою боротьбою" - А з чого ви взяли що я когось виправдовую? І звідки ця класова боротьба? Я проводжу формальний розбор ситуації та використаних в заданій темі слів. Ви ж дієте навпаки - обираєте "вигідну" для вас назву і потім підганяєте ідеі та факти під свою гучну теорію.

Гайди до Байди, Німеччина: Валерієві: Валерій вигадав собі „природний геноцид”. Ге, треба тільки мати такого сусіда як Росію і геноциди можна оправдувати з клясовою боротьбою. Тоді не винищили українців, а людей українського клясу, тобто людей котрих не змогли зросійщити.

Геноцид також не покращиться, коли одягати російського наїзника в комуніста. От, комуніст М. Скрипник затвердив Соборний правопис. Або в Німеччині живуть соціялісти, проте німецькі соціялісти не нападають на інші країни і онімечать їх. Тож українські „комуністи” також стали жертвами геноциду. Український „комунізм” треба розглядати в зв’язці робітничого руху в Европі цього часу, а не з російськими большевиками в дусі московської общини.

Андрій Савицький, Київ: Щодо голодомору - я вважаю вашу програму "Мікроскоп" "Голодомор: спроба придушення національної революції?" роботою, яка заслуговує на надзвичайне схвалення та ідеєю, яка заслуговує на те, аби над нею замислитись.

Визначення голодомору як геноциду для мене виглядає безсумнівним для тих, хто готовий досліджувати цю проблему. Пов'язувати його з боротьбою за національне визволення українців - означає ставити його в контекст, проти чого важко заперечувати.

Катерина Круліковська: Шановні панове, все ж я думаю, що не все так просто. В ті часи комуністів було дуже небагато на Україні, і просто саме їх руками це все було зроблено. А тепер здається, що це самі українці собі це зробили, але це було зроблено командуванням, яке знаходилось в Росії.

Мама нам розказувала про деякі моменти голодомору, які їй дуже запам’ятались, хоча їй було 4 з половиною рочки. Вони сім’єю жили зовсім без голоду, бо батько був номенклатурним працівником. Ким він тоді був вона не знала, бо була мала (але вже ближче до війни - партійним працівником Південно-Західної залізниці), жили вони заможно, до них ввечері приходила людина, яка брала у них меню назавтра. І завтра те все приносилось.

І от одного дня в двері постукали, бабуся моєї мами відкрила. Там була дуже страшна людина, яка попросила хліб, а мала з собою ковдру – як мама каже, таку доріжку... Тому чоловікові дали якусь частину хлібу, він нюхав, нюхав, нюхав, потім положив у кишеню і пішов. Бабуся сказала, що поніс дітям.

А друге – це її мама несла хлібину і людина, яка була схожа на порох, т.т. якась така, худа, сіра, повзла по землі і побачила той хліб, схватила маму за ноги дуже міцно. Мати кинула їй хлібину і побігла з переляку.

Т.т. я хочу сказати, що були люди, які в ті часи жили, як здається, дуже нормально і зараз можуть казати, що голодомору не було, бо у них було все. Але аж до війни, де мій дід пропав без вісті (таку довідку було надіслано) - у нього завжди стояла на виході торбинка з речами, бо кожного дня вся сім’я боялась, що за батьком вночі вже прийдуть і заберуть. Т.т. за те непогане життя треба було платити постійним страхом - це теж не життя. Всі люди були заручниками того божевільного уряду.

Валерій Швець, Одеса: Голодомор був багатоплановою акцією. На поверхні - це реквізиція зерна для індустріалізації. Справжня мета - це фізичне винищення українського етносу. Причому ця спроба була не першою і не останньою, а просто найбільш вдалою. Сталін керувався у своїй політиці не стільки власним емоціями, скільки глибинними настроями російського народу, які він власне і висловлював. Саме ця обставина і пояснює його довготривале перебування при владі.

valery, Україна: Гайди До Байди (Німеччина): "У тридцятих роках заборонили українцям без перепустки рухатися від однієї точки до іншої", - така сама проблема була у всіх мешканців сел СРСР. Сталін, щоб утримати рівень виробництва с/г продукції, заборонив видавати селянам документи. Отже, вони були рабами - без прав, без документів, без права змінювати місце проживання, без права не робити то, що їм кажуть...

Тільки знову зверну увагу на одну річ - цих заходів було впроваджено до ВСІХ селян СРСР, не тільки до українців. Давайте, все ж таки, дивитись на ці речі ширше, ніж нам пропонує наша нова параноїдальна пропаганда у стилі "Україна проти всіх" чи "Ukraine vs Russia".

valery, Україна: Юрій Васідлов (Івано-Франківськ): "Більшовиками було реалізовано проекти силового знищення не нації, а певного соціального класу – виробників с/г продукції. Їх національна належність не була визначальною ознакою... Дії режиму не є від цього менш злочинними" - Згоден. Але під термін "геноцид" це не попадає. Я так розумію, що вам, в даному випадку, просто потрібне якесь гучне слово...

Гайди До Байди (Німеччина): "Хіба були комуністи з комісарами бідні люди? Вони ж збагатилися на розкраданні українців" - По-перше, комуністи з комісарами жили так саме, як і більшість людей (я не беру верхівку влади - такі завжди живуть непогано за всіх типів державного правління). По-друге, на Україні в "органах" працювали переважно саме мешканці України. Наші ж з вами брати, які обрали професію катів. Можливо, ви не хочете звати їх українцями - я це можу зрозуміти. Але це треба зазначати окремо, бо ми впадаємо у неприємну помилку, трактуючи слова так, як нам сподобається, але не попереджаючи про це співрозмовника. Комуніст - це не національність, а ідеологічна орієнтація. Серед українців ідейних комуністів було дуже і дуже багато.

"По українських землях винищили українців, щоб зупинити українізацію... та заселяли ці землі з населення сусідних Тамбовської і Орловської областей" - У вас не зовсім вірна інформація. Ось вам такий факт: десь у 1927-30 роках московські комуністи буле дуже здивовані, що український Харків не говорить українською. З метою виправити ситуацію за рішенням Москви (!!!) до Харкова було переселено чверть мільйона (у цифрі не впевнен, але щось таке) українськомовних мешканців села, яки пішли до нових харківських заводів, щоб привчити місто до української мови (!!!). Ідея була цікава, але нічого не вийшло - Харків і досі говорить російською. А щодо переселення з російських областей - є така річ, як міграція (в тому числі спланована) робочої сили до нових заводів, які в ті часи активно будувалися на Україні (це почалось ще до голодомору). І, зверніть увагу, ми й досі відомі у світі, насамперед, завдяки підприємствам, збудованими за рішенням Москви, а не гинемо від тотальної бідності, як деякі колишні республіки СРСР та деякі області Росії.

"Геноцид в 1932-33 розпочався з показовим судочинством над Спілкою Визволення України в 1930 р. З ним винищили освічену верству українців" - В Росії діячів науки та культури теж було знищено немало. Так, це була жахлива подія. Але це ж саме було на всій території СРСР! Отже, про якусь виключну долю саме української культури ми не маємо права говорити... Якщо, звісно, у нас є совість та співчуття до інших народів, які опинились під чоботом Сталіна.

Гайди До Байди, Німеччина: У тридцятих роках заборонили українцям без перепустки рухатися від однієї точки до іншої. Під час виморення ніхто з українців таку перепустку не дістав, зате було призначено велике число чиновників у ці області, де було проведено голодомор. Стосовно покірности українців, то це злісний наговір чистої води, бо коли порівняєш всі голосування в колишньому Східньому Бльоку чи в будь-якому душманстві, то люди ніби на всі 99,9 відсотків підтримували диктатуру. Та також не без причини дуже часто вживають слово МАХІНАЦІЇ, коли мова про вибори в сучасній Україні.