Перешліть цю сторінку другові		Версія для друку

"Даєш хліб соціялістичний!"

Історики вважають, що внаслідок Голодомору 1932-33 років в Україні померло 4 мільйони українців. Від політиків крайньо правого спрямування можна почути цифру в 10 мільйонів. В будь-якому випадку, йдеться про дуже велику кількість загиблих людей.

Як на вашу думку, чи можна вважати український Голодомор геноцидом? Як ви оцінюєте позицію Росії та США, які виступили проти ухвалення в ООН відповідної резолюції? І загалом, чи варто знову повертатися до такої болючої теми, як голод 1932-33? Чи варто, як вважають деякі, зайвий раз травмувати українське суспільство?

Тут подано думки учасників дискусії за перші 10 днів роботи Форуму. Обговорення триває на Форумі: "Голодомор - коли буде сказано всю правду?"

Володимир Г., Харків: Маленька риска, свідчення для тих, що пишуть літопис Голодомору:

Мій покійний батько, 1931 року народження, жив у селі Луганка тодішньої Сталінської області. Коли вже стало можна, розповдав:

Як вижили ці люди?

"А я пам'ятаю голод! Мати винесла мене у двір, дала миску, посадила їсти кашу. Мимо двору проходила сусідка з сусідньої вулиці:

- Льонька, що ти робиш?

- Кашу їм!

- Дай покуштувати.

- На!

Сусідка з блискучими очима вихопила у дитини миску з кашею і гарячково з'їла всю кашу, кинула миску і побігла. Виходить мати:

- Льонька, де каша?

- Он! - показав на сусідку що тікала оддалік.

Як вижила ця родина? З іншої розповіді: "Уже після війни лагодили на городі тин (на Донбасі тини городили з пласких шматків каменю). Раптом з-під каменя посипалася квасоля із зотлілого полотняного мішечка.

- Мамо, що це?

- Ой, це ми з батьком колись заховали, а я й забула!

Ось так жили і так вижили люди! А тепер на основне питання - чи був це геноцид? Сталін і вірні його прибічники, як завжди, мали не одну мету!

1)Викачали зерно, придбали верстати, почали готуватися до великої війни.

2)Всім нам, хто свого часу вчив історію КПСС і політекономію соціалізму, добре відомо, що за "класиками" селянство постійно розшаровується і постійно "народжує куркуля". Необхідно було знищити клас вільних селян, щоб забезпечити повну гегемонію пролетаріату чи то пак партноменклатури.

3)Селянство - основа будь якої нації. Знищуючи село - знищують націю, це був перший крок по створенню "нової історичної общності - радянського народу" і забезпечення непорушності Радянського Союзу - щоб нікому було і думати про незалежність.

Олег Сергієнко, Канада: Це - геноцид.

Гайди До Байди, Німеччина: Юрієві Васiдлову – У чому той Валерій прав? Він тільки бездоказово повторює зміст радянських підручників. Кого вважали ворогом народу? Чи не куркулів? А хто був куркуль? Це були безневинні українці, котрим завдяки власному труду й побуту краще жилося.

Хіба були комуністи з комісарами бідні люди? Вони ж збагатилися на розкраданні українців. От про що йдеться.

У Харкові 1928 року затвердили Соборний правопис, заснували письменницькі спілки, як ось "Плуг". Тож пригадуєте Розстріяне Відродження? Власне це дало поштовх для родогубства (геноциду) українців.

По українських землях винищили українців, щоб зупинити українізацію, яка стала загрозою для Московського Самодержавства, та заселяли ці землі з наслення з сусідних Тамбовської і Орловської областей.

Отож, тому геноцид в 1932-33 розпочався з показовим судочинством над Спілкою Визволення України в 1930 р. З ним винищили освічену верству українців.

Голод по Придністров’ї злісно пересуваєте до Молдови, аби це краще звучало. Узагалі можна зазначати, що голоди в урожайній Україні зачали з уведенянм російських губерній по Україні в 18 столітті.

Анатолій, Німеччина: Я радив би розглядати події 1933, та й будь-якого іншого року часів Радянської влади не з точки зору дій російського націоналізму. Якщо хто пам'ятає, на озброєнні ідеологів цього періоду завжди була так звана класова теорія і, відповідно, такі ж практичні дії. Отже, не треба, панове...

Згадайте краще власних, українських червоних бузувірів. Згадайте, як на перших же вільних виборах так звані "народні маси" голосували не за Чорновола, а за партійного функціонера, секретаря ЦК КПУ з ідеології товариша Кравчука. Це що, теж Росія винна? Чи тепер соромно згадати, тому і намагаєтеся криками заглушити рештки власного сумління?

Ярослава Хруник, Ольштин, Польща: Безсумнівно це геноцид українського народу. Тим болісніше, що так важко імперіям це визнати. Я думаю, що коли б у чеченців не було своєї трагедії, вони б зараз засудили Голодомор як цинічно спланований засіб знищення непокірного народу. Вони це розуміють.

Богдан, США: Донедавна, коли мене запитували про населення України, я називав 52 мільйони (оцінка 1990 року, наскільки пам'ятаю). A десь тиждень тому мене виправив друг-американець, який сказав, що 2002 року населення України становило 48 мільйонів. Що це, подумав я? Незалежність чи ще один Голодомор? Хто винний - росіяни? Комуністи? Чи українські "патріоти", які нині керують державою? Я би НЕ боровся за таку незалежність. Не за незалежність з ТИМИ ЛЮДЬМИ, ЯКІ ПРИЙШЛИ ДО ВЛАДИ! Вони набагато гірші за комуністів!

valery, Україна: Михайло (Вірджинія, США) - "Немає спроби виcтавити Україну як ЄДИНУ жертву тих часів. Є спроба, як я її бачу, пригадати нації, до чого приводить байдужість і пасивність кожної людини до біди іншої людини" - Я не маю нічого проти такого підходу. Але подивіться на більшість висловлювань та подачу голодомору в ЗМІ. Куди не глянь - всюди йде мова ТІЛЬКИ про знищення України Росією. Це зветься вириванням фактів з контексту, і наслідок цього - перекручене уявлення про події. Єдиний вихід з цієї пастки - розділити дві частини з цієї каші: 1) Моральна сторона події - про "байдужість і пасивність кожної людини..." і далі за вашим текстом; 2) Об'єктивна аналітична оцінка ситуації з глибоким розумінням ВСІХ складових частин ситуації.

Допит куркуля на Одещині

"Пане Валерію.... а як би відреагували люди, які були жертвами того часу, на Вашу фразу?" - Я цілком розумію, яке ставлення до мене може виникнути. І я, можливо, сам дуже хотів би сказати, що Сталін - вампір, скажений чи щось таке, який чогось люто ненавидів Україну. Але я, поки ще, розумна людина, і я бачу в його діях залізну логіку. Диявольськи залізну і струнку логіку, яку я, як чесна людина, прото не маю права не помітити. Геноцид - це винищення населення за національними, расовими чи релігійними ознаками. Можу вас запевнити, що для Сталіна національність нічого не означала. Це був жорсткий розрахунок, в якому весь народ СРСР був гарматним м'ясом. Комусь випало більше, комусь менше...

Я розумію - сказати, що це був геноцид - набагато легше, ніж визнати себе жертвою просто розрахунку, тому що в першому випадку йде мова про самобутню націю (яка не хотіла підкорятися і тому була приречена на знищення), а в другому - вся наша самобутність, культура та ін. просто не існують, тому що ми - просто гарматне м'ясо... Я розумію, перше - легше. Але я вже втомився брехати собі. Хай гірка, але правда. І іншого критерію оцінки в мене немає.

Олег, Львів: Позицію США та Росії щодо голодомору ще можна якось пояснити. Але як пояснити ставлення до цієї проблеми свого власного уряду? І те, що колишнім НКВДистам, КДБістам, які так чи інакше були причетні до голодомору, нинішня незалежна Україна платить величезні пенсії по 300-400 грн., а селяни, які пережили це справжнє винищення, отримують пенсії ледь до 100 грн. То що тут можна говорити про ставлення держави до свого власного народу та історії?

Ярослав Березовський, США: Як Росія і США хотіли б називати Великий Голодомор в Україні - не має значення. Кремль ніколи не виказував жодної стурбованості чи співчуття долею чи добробутом українського народу, а Вашингтон завжди набагато більше цінував "стабільні відносини" з Москвою, ніж стурбованість жертвами російського гноблення і брутальності. Подивіться на Чечню...

Жодний українець, який себе поважає, не повинен ніколи забувати про Великий Голодомор 1932-33, про жахливу смерть мільйонів невинних, працьовитих українців, які загинули від рук радянської російської держави. Це має назавжди вкарбуватися в нашу пам'ять.

Жертви Великого Голодомору 1932-33 - поміж тих мільйонів і мільйонів українських чоловіків, жінок, дітей, чиїми смертями впродовж історії торований довгий, тяжкий шлях до української державності і незалежності.

"Сталін катував українців так само послідовно, як і росіян і навіть своїх "братів" з Кавказу" - Валерій, Україна

Олександр Жорняк, Канада: Так, то був жахливий час для всіх в Україні.

Михайло, Вірджинія, США: До Валерія, Україна: Немає спроби виcтавити Україну як ЄДИНУ жертву тих часів. Є спроба, як я її бачу, пригадати нації, до чого приводить байдужість і пасивність кожної людини до біди іншої людини. Чому були посилені військові кордони між Західною Україною і Східною? Чому не пускали вагони з допомогою з Заходу і було заперечення з боку МОСКВИ, що нічого жахливого не відбувається?

"...ми були стратегічними виробниками сільгосппродукції і з нас дерли по повній програмі". Пане Валерію.... а як би відреагували люди, які були жертвами того часу, на Вашу фразу?

Ростислав Гоменюк, Київ: Так! Це був голодомор - геноцид проти українського народу. Як ще можна назвати те, що відбувалося в ті роки? Мій дід свідок тих подій, єдиний з родини, що вижив у ті часи. До колективізації їхня сім'я мала багато худоби й 2 великих поля, яких обробляли самі (сім'я була велика, тому справлялися без сторонньої допомоги). Під час колективізації все забрали до колгоспу під страхом репресій. На початку 30-х врожаї були добрі, але люди тільки дивилися на те багатство й вмирали від голоду.

Комунізм Радянської Росії має бути так само засуджений за свої злочини проти людства, як і німецький нацизм.

Роман Сергієнко, Київ: Так, це був свідомий геноцид українського народу. Мій дід встиг розповісти про ті часи, коли зловлена ворона була цінніша за золото. Але ця політика проти вільного українського трудівника не припинилася 1933 року. Кожний селянин повинен був здавати м'ясо, яйця, яблука та інші продукти в "закрома батьківщини". Або платити. Тому цих харчів мої батьки не бачили - яблуні вирубувалися, худоба різалася. А кріпосне право в Україні скасували лише 1961 року, коли селяни отримали право одержувати паспорти на руки. "Велике спасибі" російським братам за турботу. Про неї я своїм нащадкам не забуду розповісти.

Мирослав, Катеринівка: А як ви вважаєте, років так через 30-40, як стануть називати 1990-і, "демократичні" роки, коли Україна втратила понад три мільйони громадян, а смітники стали "гастрономами" не тільки для щурів та собак, але й для людей - чи не новим голодомором? А про голодомор (і не один!), що панував у російських селах в 1930-х, 1940-х роках, ви нічого не чули?

Бідолашні жителі Києва, Харкова, Їталії та Канади, вам би пожити хоч трохи у якійсь "нахапетівці", де люди справді працюють і справді бідують, то, може б, тоді ви історію знали б по-справжньому, а не "по-радянському", хоч так старанно від СРСР відхрещуєтесь. Бо як тоді вам промивали мізки розумники-ідеологи, так і тепер вони це роблять, тільки інтереси захищають інші. Правда, як і раніше, це інтереси зовсім не українського народу.

Юрій Васідлов, Івано-Франківськ: Цілком слушна увага пана valery, ukraine. Голодомор голосно акцентовано нині на Україні, як ворожа дія Москви, направлена проти української нації. Це не відповідає дійсності. Більшовиками було реалізовано проекти силового знищення не нації, а певного соціального класу – виробників с/г продукції. Їх національна належність не була визначальною ознакою. Тим більше, що перший з цих проектів було реалізовано на неукраїнських землях. Та й останній, третій – на молдавських. Дії режиму не є від цього менш злочинними.

Павло Горошко, Лебедин: Не можна вважати, а ПОТРІБНО! КОНЧЕ ПОТРІБНО! СРСР ВИННИЙ в ЛЮДОЖЕРСТВІ!!! Імперію ГЕТЬ!!!

Станіслав, Канада: Звісно, це спланована жахлива акція тоталітарного режиму, голодомор. Також страшний приклад, чого варто бути нацією, що не має жодного впливу у світі, не має свого уряду. Українців просто нищили - і інші держави про це знали.

witsa, Київ: Так, це був відвертий геноцид української нації. Достатньо подивитися на національний склад східних територій України. Все корінне населення цих територій було винищено. В селах не залишилося нікого. Тільки в містах одиницям вдавалося вижити. Для того, щоби працювала промисловість, на ці території переселювали людей з інших (в основному - російських) територій.

Гітлерівці винищили менше українців, ніж "братнє радянське керівництво". І достовірні факти історії мають бути подані на суд громадськості. Інакше ні український народ, ні все людство не застраховані від повторення подібного жаху.

Гайди До Байди, Німеччина: Чому це не тільки простий геноцид? Якраз тому не простий геноцид, бо на споді голодомору 1932-33 рр. отримав Радянський Союз світове визнання і породилася Друга Світова Війна. У 1933 р. Гітлер захопив владу і з допомогою Москви перехитрив Версальські накладення, ставши світовою загрозою. А нині обвинувачують українців, що вони ніби співпрацювали з гітлерівцями. А в дійсності за ДСВ загинули принайменше 10 мільйонів україцнів, мільйони запроторили до примусової праці і ганяли їх беззбройно в складі Червоної армії проти ворога. Маємо одну неясність, чому немає геноцидного наказу, скриваючи донині родогубство за колективізацією? Чи це відповідає дійсностям? У тридцятих роках 20 віку стало звернення до своїх українських коренів загрозою для Радянської Влади, бо хмара зросійщених українців почала собі усвідомити, що вони не раби без імени і роду, а вільні люди з славним минулим.

valery, ukraine: Хочу трохи "осадити" співрозмовників. Чи не помічали ви деяку манію величі у сьогоденних висловах? Mихайло (Вірджінія, США): "голодомор... був продовженням існуючої політики Москви в відношені до всього українського" - Ця політика торкалась всього населення СРСР при Сталіні, і доля українців, по суті, нічим особливим не виділялася окрім одного - ми були стратегічними виробниками сільгосппродукції і з нас дерли по повній програмі. Тобто масштаби біди визначалися географо-економічним станом регіону, а зовсім не національністю. Так, голодомор - це була страшна подія. Але щодо "політики Москви в відношенні до всього українського" я не згоден, бо Сталін катував українців так саме послідовно, як і росіян, і навіть своїх "братів" з Кавказу. Це був геноцид щодо всього людства!!! А спроби виставити Україну єдиною жертвою тих часів (а всі інші народи жирували на нас) - це лише манія величі сучасних політиків, які заробляють на цьому свій власний капітал.

Alex Pan, Kyiv:Щодо кількості людей, які померли, то це був найгірший голод в історії людства. Якби радянський режим не вчинив більше жодних злочинів, то його треба було б засудити як найбільш геноцидний режим тільки за голодомор 1932-33 років. Дуже важливо, аби світ дізнався про цю спустошливу трагедію, повні масштаби якої ще досі невідомі. Мій батько, який пережив Голодомор, розповідав мені історії, від яких волосся на голові підіймалося, про те, що тоді відбувалося. Я перекладач, переважно з української на англійську, і один із журналів, Welcome to Ukraine, опублікував велику статтю про це в одному з останніх номерів. Дякую за те, що підняли цю тему. Дякую.

Катерина Круліковська, Київ:Добрий день, панове, я вважаю, що це був геноцид, але він не закінчився на тому. Перестали знищувати фізично, але стали знищувати душевно, бо весь час скільки я себе пам'ятаю, а жила я в Києві, після 60 років ми всі (крім номенклатури комуністичної та військових, бо в них були пайки) в більшій чи меншій мірі повинні були стояти в чергах весь вільний час за кісточками, яки називались м'ясом, за майже всім. Росіяни кожного разу придумували анекдоти, які недолугі українці. В 1977 році, коли я привезла годовалу дитину в село Ленінське під Ірклієвом, Черкаська область, то виявилось, що для дитини молоко в магазині продати не змогли: там в зошиті стояв підпис бабусі, що вона вже молоко взяла - 3 літри на 2 тижні. Прийшлось красти на фермі: своїх корів в селі не було, бо воно було виселеним від Дніпра після побудови Кременчуцької ГЕС. Корів не було куди водити пасти, бо навкруги того села були лише колгоспні лани. Ні, з Росією бути ніколи не хочу!!!!

Юрій, Польща: Я вважаю, що геноцид був і існує дотепер, тільки в інших формах. У 30-i роки ГОЛОД був найбільш ефективним способом пригнічувати повстанський рух. Крім того, ціла радянська влада трималася за рахунок УКРАЇНСЬКОГО села. Гірко про це згадувати, але мусимо - пора взнати цілу правду.

Mихайло, Вірджінія, США: Згідний, що історію потрібно знати, особливо сторінки такі трагічні як голодомор 30-их. Він, на мою думку, був продовженням існуючої політики Москви в відношені до всього українського і обов’язково потрібно про цей факт пам’ятати для усвідомлення українців як нації. Сам факт, що про це говорять, вже позитивне зрушення. Пам’ять перед загиблими, це найменше що ми можемо зробити в цей час…

о.Юрій Козловський, Італія: Відносини між сусідніми державами часто несуть загарбницький характер і в історії маємо не одну державу чи народ, котрі просто були поглинуті сусідами (лише погляньмо на Росію, в якій 80% не "оригінальні" росіяни). Справа в тому, що визначити геноцид можуть лише ті нації, котрі вижили. Ми вижили і постійно виживаємо, бо геноцид не тривав лише 2 роки, але триває вже століття.

Сучасні події, котрі спостерігаємо, є нічим інакшим як продовженням геноциду. Говорю тут як про політичну ситуацію, так і про соціальну та культурну прірву, в котрій ми та українське суспільство перебуває. Спроби придушувати свідомість власного минулого та сучасності є лише продовженням геноциду.

На мою думку, отже, це був справжній геноцид і навмисне винищування нашого народу. Але він у його різноманітності форм триває й до сьогоднішнього дня.

Володимир, Харків: Шановне панство. Одразу згадав прислів'я: іноді правильно поставленне питання важливіше відповіді. Чи можна це вважати чимось, крім геноциду? - ось про що я кажу. Повертатися до цього варто, бо інакше у українців буде перспектива наступати знову на ці граблі, бо це є складовою всіх висловів і угод росіян з Україною, такою собі однією з багатьох дуль в кармані. Росії звісно незручно згадувати це, бо інакше вона стає в один рядок з "єврейським питанням по Гітлеру". Якщо вони визнають геноцид, то будуть судові позови з виликими шансами виграти, бо є прецедент з "єврейським питанням". Багато нащадків тих, хто вижив, тепер живуть по всьому світу: відчуваєте, як може разгойдатися весь світ? Будуть тепер крім Чорнобиля, Шевченко та Кличків знати і про геноцид і чекатимуть, як Росія буде замолювати гріхи. Я вже мовчу, що у всіх стран, де є нащадки, з'явиться аргумент на переговорах у подальшому політичному житті. Спробуйте уявити собі все це - буде сміх крізь сльози. Тому щоб не розхитувати міжнародний спокій, хоча б той що є, ідуть відповідні реакції. Радує тут те, що у історії з Тузлою об'єдналися всі - від найправіших до комуністів: не дамо України анітрохи! Таки є з чого радіти, нема лиха без добра. Проявилася вже маленька вірогідність, що не повториться чогось подібного до 1932-33-рр.