Чи перемагаємо ми ВІЛ?

В інтерв’ю американському телебаченню голлівудська зірка Чарлі Шин підтвердив, що має ВІЛ. Завдяки розробці нових ліків цей діагноз уже не є смертним вироком; та чи можна сказати, що скоро ми остаточно переможемо ВІЛ по всьому світу?

Наскільки ВІЛ поширений?

У США, понад 1,2 млн американців живуть із ВІЛ – вірусом, що вражає імунну систему і може призвести до СНІДу. Майже кожен восьмий з них не знає, що хворий, згідно з даними Центрів контролю і профілактики захворювань.

Як стверджує Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ), у світі ВІЛ мають 35 млн людей, з яких лише половина знає про свій вірус.

Особливо кепські справи в Африці на південь від Сахари, де майже 5% дорослих живуть з ВІЛ. Загалом в Африці мешкає 71% від усіх ВІЛ-позитивних людей у світі.

У Великій Британії цей вірус мають близько 107 800 людей, згідно з даними британського уряду за 2013 р. Приблизно чверть з них перебувають у незнанні про свій стан.

Чи зменшуються темпи поширення цієї хвороби?

Загалом у світі річна кількість нових випадків ВІЛ у період з 2001 по 2013 рр. впала на третину – з 3,4 млн до 2,3 млн, згідно з доповіддю ООН.

Але темпи зменшуються не повсюди. У США протягом останнього десятиріччя цифри лишаються стабільними – близько 50 тисяч нових хворих щорічно. Для порівняння, на піку епідемії у 1980-ті рр. цей показник сягав 130 тисяч.

63% нових інфікованих – гомосексуали, бісексуали та інші чоловіки, що вступають у статеві стосунки з чоловіками.

У Лондоні кожен восьмий чоловік, що має статеві стосунки з чоловіками, є ВІЛ-позитивним, за даними <link type="page"><caption> Англійського департаменту охорони здоров’я</caption><url href="https://www.gov.uk/government/uploads/system/uploads/attachment_data/file/401662/2014_PHE_HIV_annual_report_draft_Final_07-01-2015.pdf" platform="highweb"/></link>.

Непропорційно уражені афроамериканці. "Афроамериканці складають лише 12% населення США, але 46% нових інфікованих ВІЛ", – каже д-р Ентоні Фосі, директор Національного інституту інфекційних захворювань (США).

У 2014 р. у світі зареєстровано близько двох мільйонів нових випадків ВІЛ, з яких 220 тисяч припадає на дітей.

Більшість із них мешкають в Африці на південь від Сахари й отримали вірус від ВІЛ-позитивних матерів під час вагітності, пологів чи годування груддю, за даними ООН.

У 2015 р. Куба була проголошена першою країною, де виключили можливість зараження дітей від матерів.

Як впливає ВІЛ на очікувану тривалість життя?

Сьогодні 20-річна людина, яка щойно дізналася свій діагноз і отримує комбіновані анти-ВІЛ препарати, може сподіватися прожити ще 50 років, тоді як у 1980-х таким людям лишалися місяці або лічені роки.

Такого покращення вдалося досягти, головним чином, завдяки винаходу антиретровірусної терапії (АРТ), що не дає ВІЛ розмножуватись і зменшує кількість цього вірусу в організмі.

"Якщо людина прийматиме комбінацію з трьох чи більше препаратів АРТ, не пропускаючи прийомів, це може повністю змінити прогнози для її життя", – каже пан Фосі.

Наприкінці 2014 р. за допомогою АРТ лікувалися 14,9 млн людей – 40% від усіх хворих на ВІЛ.

Утім, від ускладнень, пов’язаних з ВІЛ, в 2013 р. усе ще померли 1,5 млн людей; якщо ж почати відлік з середини 1980-х рр. – близько 39 млн.

Наскільки небезпечним є незахищений секс?

За словами пана Шина, він мав незахищені інтимні стосунки з двома партнерками, але "узгодив це зі своїм лікарем". Наскільки це ризиковано, залежить від низки чинників.

ВІЛ передається через тілесні рідини, такі як кров, сперма, вагінальні рідини і грудне молоко. Незахищений статевий акт – типовий спосіб поширення хвороби.

Лікар пана Шина д-р Роберт Гуйзенґа сказав у передачі Today, що ймовірність передачі вірусу партнеркам актора надзвичайно мала, оскільки зараз вірус практично "не проявляє себе" у його крові.

Ризик зараження здорових партнерів на 96% менший, якщо ВІЛ-позитивний партнер системно лікується, свідчить <link type="page"><caption> міжнародне дослідження</caption><url href="http://www.hiv.va.gov/patient/faqs/transmission-of-undetectable-virus.asp" platform="highweb"/></link>.

Але, за даними Центрів контролю і профілактики захворювань США, менш ніж 40% американців з ВІЛ приймають комбіновані АРТ-препарати – і лише 30% "придушили вірус", тобто, досягли стану, коли він "себе не проявляє".

Окрім того, щойно хворі припиняють прийом препаратів, кількість ВІЛ у крові знову збільшується, як і ризик заразити інших.

Новий тип ліків для так званої <link type="page"><caption> "первинної профілактики" </caption><url href="http://www.bbc.co.uk/news/magazine-33346746" platform="highweb"/></link>може захистити від ВІЛ під час сексу, але наразі ці ліки не є широко доступними. Коли пан Шин згадував "узгодження з лікарем", можливо, він мав на увазі якраз те, що його партнерки приймали ці ліки.

Чи вважається злочином поширення ВІЛ?

Хворі на ВІЛ можуть бути офіційно звинувачені у навмисній або необачній передачі вірусу іншій людині.

Станом на 2011 р. у 33 американських штатах діяли 67 законів, що прямо стосуються носіїв ВІЛ. Цими законами, зокрема, заборонено не повідомляти про факт ВІЛ-позитивності сексуальним партнерам, – навіть якщо ризик зараження мінімальний або відсутній, – донорство органів, уражених ВІЛ, і випльовування рідин із ВІЛ.

Однак дехто закликає переглянути закони окремих штатів, вказуючи на те, що АРТ зменшує ризик передачі захворювання.

В інших країнах, таких як Велика Британія, Фінляндія і Нова Зеландія, підозрюваних звинувачували у порушенні уже чинних законів – наприклад, у нанесення тілесних пошкоджень, ненавмисному вбивстві і нападах.

ООН закликає уряди різних країн звузити криміналізацію лише до тих випадків, де люди навмисне передавали вірус іншим.

На думку фахівців з ООН, у цих випадках слід застосовувати загальні закони, а не ті, що розроблені спеціально для ВІЛ.