Майкл Мослі: чому я спробував власну кров

Людська кров – надзвичайна речовина, яка одночасно живить, підтримує, захищає і оновлює наш організм.

Попри десятиліття наукових досліджень, ми лише починаємо використовувати усі її потенційні властивості.

Майкл Мослі провів із своєю кров’ю кілька ретельних експериментів.

У 1897 році вийшов друком роман Брема Стокера "Дракула", що роздув і без того не вщухлий інтерес до кровопивць-вампірів. У романі граф Дракула п’є людську кров і обертається з опецькуватого сивоволосого дідуся на атлетичного брюнета.

Роман Стокера, як і його попередники (наприклад, "Кармілла" - новела про вампірку-лесбійку), черпали натхнення з багатовікових міфів навколо крові, понад усе – потужної властивості цілити й відновлювати, яку їй здавна приписували.

У Стародавньому Римі хворим, особливо епілептикам, радили відвідувати гладіаторські бої, сподіваючись, що вони вилікуються від своїх хвороб, якщо вип’ють крові щойно загиблого гладіатора.

У наступні століття лікарі змінили свої рекомендації від споживання крові до кровопускання, але продовжували вірити, що кров може оновлювати і омолоджувати людський організм.

Як каже легенда, графиня Елізабет Баторі, що жила в Угорщині у XVI столітті, приймала ванну у крові 650 вбитих дів, сподіваючись, що молода кров допоможе їй втримати швидкоплинну молодість.

Але ж це якась нісенітниця! Чи ні?

Кровопускання

Вже кілька десятиліть переливання крові допомагає рятувати людям життя.

Безперечно, кров сама по собі є дуже поживною. Для наочного підтвердження цього факту я вирішив зробити кров'яну ковбасу з власної крові та з’їсти його.

Кров багата на залізо, білок і вітамін С – і до того ж досить калорійна. У ній вдвічі більше калорій на одиницю об’єму, ніж, скажімо, у пиві.

Та легенди стверджують, що свіжа кров не просто живить, але й значно оновлює людину. І схоже, що сучасна наука це підтверджує, принаймні щодо переливань.

Кілька місяців тому я познайомився з доктором Солом Вілледа, біологом з університету Каліфорнії, який досліджував незвичне наукове питання: що буде, якщо вводити старим мишам кров молодих мишей? При цьому стару кров не просто замінювали молодою, а розбавляли, з тим щоб молода покращила її якість.

Після ін’єкцій молодої крові старі миші демонстрували значно кращу пам'ять у виконанні різних завдань, наприклад, як вони знаходили дороги назад до нірки.

Вплив молодої крові на старий мозок особливо вражає, якщо розглянути безпосередньо мозкові клітини. Коли миші (як і люди) старіють, нейрони їхнього мозку стають схожі на старий зів’ялий арахіс.

Але коли мозок літніх мишей отримав молоду кров, нейрони почали формувати нові зв’язки і стали подібності до нейронів молодих мишей-розумах.

Пан Вілледа вважає, що у молодій крові міститься щось таке, що активує у старих мишей стовбурові клітини, які починають формувати нові, молоді нейрони.

Хоча більшість експериментів досі обмежувалась гризунами, у Стенфордському університеті почалось експериментальне лікування пацієнтів з першими ознаками хвороби Альцгеймера, яким роблять ін’єкції крові молодих добровольців.

Тож чи уявляє пан Вілледа той час, коли літнім людям з поганою пам’яттю регулярно вводитимуть чужу кров?

"Сподіваюсь, що ми зможемо виявити у крові фактори молодості і старіння, а тоді навчимося стимулювати перші і знижувати другі, - відповідає учений. - Гадаю, це буде набагато кращий, більш контрольований спосіб".

Зрозуміло, що мені не дозволили взяти участь в експериментальному лікуванні, та й мої діти, на диво, відмовились віддати мені свою кров. Тоді я спробував на собі іншу процедуру омолодження на основі крові – ін’єкцію плазми, збагаченої тромбоцитами (platelet rich plasma, PRP). Народна назва цієї процедури – "вампірська підтяжка".

Популяризована зірками на кшталт Кім Кардашян, процедура полягає у тому, що в людини беруть кров, з крові центрифугою дістають плазму і далі вводять шприцом у обличчя. Як не дивно це може здатися, цей метед для загоєння і відновлення тканин – гаряча тема у сьогоднішній науці.

Дженет Гедфілд, директор компанії Biotherapy Services, що досліджує PRP, каже, що ця речовина вже багато років використовується у лікуванні ран і спортивних травм. Серед прихильників цього методу – гравець у гольф Тайґер Вудс і тенісист Рафаель Надаль.

Нещодавно дотичне дослідження провели у Королівській лікарні Лондона: медики намагалися з’ясувати, чи сприятиме збагачена плазма загоєнню ран у хворих на діабет другого типу - адже у цих людей рани особливо складно загоюються. Наразі, результати ствердні.

Ніхто не знає, як саме це відбувається, але дослідження, опубліковане кілька років тому у Журналі пластичної і реконструктивної хірургії показало, що екстрагування плазми за допомогою центрифуги вивільняє у неї значну кількість чинників росту, що сприяють загоєнню ран і формуванню колагену.

Я спитав пані Гедфілд, яких результатів мені очікувати, і вона відповіла: "За кілька тижнів ви маєте помітити покращення у тоні та текстурі вашої шкіри. Можна сподіватись, що вона стане більш подібною до сідничок немовляти",

Отже, я погодився на процедуру, і через пару тижнів, як мені й обіцяли, побачив деякі ледь помітні зміни.

Але їх було недостатньо, щоб я захотів повторити цю дорогу процедуру.

Втім, після низки інших експериментів в мене лишилась величезна повага до цієї надзвичайної рідини – крові.