"Я був шокований, коли побачив труп друга на занятті з анатомії"
Автор фото, Enya Egbe
Нігерійська журналістка та письменниця Адаобі Трісія Нваубані пише про тривожну реальність, коли "незатребувані" трупи відправляють до медичних шкіл країни.
Студент медичного факультету Енья Егбе втік з уроку анатомії у сльозах - після того, як побачив труп, над яким його попросили працювати.
І сталося це не через надмірну чутливість юнака.
26-річний чоловік досі пригадує той четвер, сім років тому, в Університеті Калабару в Нігерії, коли вони з однокурсниками зібралися біля трьох столів, на кожному з яких лежав труп.
За кілька хвилин він закричав і вибіг.
Тіло, яке збиралася розтинати його група, належало Дівайну, з яким він дружив понад сім років.
"Ми разом ходили в клуби, - згадує він. - З правого боку його грудей було два отвори від куль".
Ойфо Ана була однією з багатьох студентів, які вибігли за Егбе. Вона побачила, як він плаче надворі.
"У більшості трупів, які ми використовували на заняттях, були кулі. Коли я зрозуміла, що деякі з цих людей могли не бути справжніми злочинцями, мені стало дуже погано", - каже вона.
Пані Ана додала, що одного ранку бачила поліцейський фургон, навантажений закривавленими тілами, біля їхньої медичної школи, на території якої розміщувався морг.
Пан Егбе повідомив про це родичам Дівайна, які, як виявилося, шукали його у різних відділеннях поліції після того, як його разом із трьома друзями заарештували співробітники служби безпеки, коли вони поверталися після нічних гулянь.
Зрештою родині вдалося повернути його тіло.
Автор фото, AFP
Шокуюче відкриття пана Егбе привернуло увагу як до "браку" трупів для студентів-медиків у Нігерії, так і до того, що може статися з жертвами насильства з боку поліції.
У 16-19 ст. у Британії законами передавали тіла страчених злочинців медичним школам - покарання, яке водночас просувало вперед науку.
У Нігерії чинний закон передає з урядових моргів медичним школам "незатребувані" тіла - тобто ті, які ніхто не забрав.
Держава також може передати тіла страчених злочинців, хоча остання страта в країні відбулася у 2007 році.
Згідно з дослідженням 2011 року, опублікованому в медичному журналі "Клінічна анатомія", понад 90% трупів, які використовують в нігерійських медичних школах - це "злочинці, вбиті під час стрілянини".
Насправді це означає, що вони були підозрюваними, яких застрелили сили безпеки. Їх приблизний вік - від 20 до 40 років, 95% із них - чоловіки, а троє з чотирьох - представники нижчого соціально-економічного класу. Добровільних пожертв тіл немає взагалі.
"За 10 років нічого не змінилося", - каже Емека Аньянву, професор анатомії Університету Нігерії, який був співавтором дослідження.
"Чергування на швидкій допомозі"
Минулого року уряд Нігерії створив у різних штатах судові комісії для розслідування звинувачень у жорстокості поліції.
Це стало відповіддю на протести #EndSars, викликані вірусним відео про ще одного молодого чоловіка, якого нібито застрелив спеціальний загін поліції проти розбійних нападів (Sars) у південному штаті Дельта.
Багато з тих, хто давав свідчення перед колегією, говорили про родичів, заарештованих спецслужбами, яких вони більше ніколи не бачили.
Поліція в більшості випадків захищалася, кажучи, що зниклі - озброєні грабіжники, вбиті під час перестрілки, тоді як речник поліції Френк Мба сказав мені, що він не знає жодного випадку, коли поліція скидала тіла в анатомічні лабораторії чи морги.
Автор фото, AFP
У письмових свідченнях, представлених судовій колегії в штаті Енугу, 36-річний торговець Чета Ннамані заявив, що допомагав агентам служби безпеки позбутися тіл тих, кого вони катували або страчували протягом чотирьох місяців його перебування під вартою Sars у 2009 році.
Він сказав, що однієї ночі його попросили завантажити три трупи у фургон - це завдання, відоме в ув'язненні як "чергування на швидкій допомозі".
Потім поліція прикула його ланцюгом і відвезла до сусідньої навчальної лікарні Університету Нігерії (UNTH), де пан Ннамані вивантажив тіла. Їх забрав санітар.
Пан Ннамані сказав мені, що згодом йому погрожували такою ж долею.
У південно-східному місті Оверрі приватний морг лікарні Аладінма припинив приймати тіла імовірних злочинців, оскільки поліція рідко надавала ідентифікаційні дані або повідомляла родичів загиблого.
Раніше через це морг стикався із витратами на утримання "незатребуваних" тіл, доки кожні кілька років уряд врешті-решт не надавав дозволу на масові поховання.
"Іноді поліція намагається змусити нас приймати тіла, але ми наполягаємо, щоб вони доставили їх до державної лікарні", - каже адміністратор морга Угонна Амамасі.
"Приватні морги не мають права жертвувати тіла медичним навчальним закладам, а урядові морги можуть", - додав він.
Родичі у незнанні
Старший адвокат Фред Онуобія каже, що родичі мають право забирати тіла законно страчених злочинців.
"Якщо через певний проміжок часу ніхто не з'являється, тіла направляють до навчальних лікарень", - каже адвокат.
Але ситуація з позасудовими вбивствами гірша, оскільки родичі ніколи не дізнаються про смерть або не можуть знайти тіла, додає він.
Адже лише випадково сім'я друга пана Егбе, Дівайна, змогла провести його належне поховання.
Асоціація анатомістів Нігерії зараз лобіює зміну закону, яка забезпечить моргам отримання повної документації про тіла, передані школам, а також згоду сім'ї.
Закон також визначить способи заохочення людей жертвувати своє тіло науці.
"Буде багато просвітницької роботи, щоб люди бачили, що якщо вони пожертвують своє тіло, це піде на благо суспільства", - каже голова асоціації Олугбенга Аяннуга.
Щодо пана Егбе, то він був настільки травмований, побачивши тіло свого друга, що кілька тижнів не міг ходити на навчання - щоразу, коли він хотів увійти до кабінету анатомії, він бачив Дівайна що стоїть біля дверей.
Він закінчив навчання через рік після однокласників, а зараз працює в лікарняній лабораторії в штаті Дельта.
Сім'ї Дівайна вдалося домогтися звільнення деяких офіцерів, причетних до його вбивства - невелика розрада, але багато інших нігерійців, чиї близькі були жертвами насильства з боку поліції і, можливо, також опинилися в медичних школах по всій країні, не отримують навіть цього.
