You’re viewing a text-only version of this website that uses less data. View the main version of the website including all images and videos.
Кинули під мостом Метро і сказали - ти в Німеччині: історії біженців в Україні
- Author, Діана Куришко
- Role, BBC News Україна
16-річного Ях'ю з Алеппо висадили біля мосту Метро у Києві і сказали, що він у Німеччині.
І хоч його історія вражає, але вона дуже типова для України. Таких дітей-біженців багато, розповідає Наталя Гуржій, голова правління благодійного фонду "Рокада", де допомагають біженцям.
"Коли йде війна, родини збирають гроші, платять перевізникам і намагаються врятувати життя хоча б одній дитині. Яхья натерпівся дуже багато", - розповідає жінка. Але після приїзду до України його пригоди не закінчились.
Роками чекають на документи
За даними Державної міграційної служби, в Україні живе понад 2,5 тис. біженців і осіб, які отримали додатковий захист.
Саме ці два документи міграційна служба після довгих перевірок може видавати людям, що тікають від війн і переслідування у себе на батьківщині.
За даними Агентства ООН у справах біженців, найбільше біженців в Україні з Афганістану, Сирії, Вірменії і Росії.
Ще близько 6,5 тисяч людей шукають в Україні притулку і чекають, поки міграційна служба розгляне їхні справи. Але більшості з них відмовляють.
Щороку в Україні лише 100 шукачів захисту отримують його, кажуть в ООН.
Ефун Дінді Нода вісім років тому тікав від війни у ДР Конго. Він узяв із собою небагато речей. Серед них було і дві картини. Він продовжує малювати і в Україні. Його намальовані олією квіти роздивляються перехожі у парку Шевченка, де відбувається ярмарок, присвячений міжнародному дню біженця.
Окрім малювання пан Нода ще й робить меблі. А ще він 8 років чекає на отримання статусу біженця в Україні.
8 років - це не вийняток. Є мігранти, які чекають надання статусу біженця і 17 років, розповідають громадські активісти.
Чому так довго розглядаються документи, і лише 100 людей на рік отримують статус біженця?
"Ми говоримо, що кількість осіб, які дійсно заслуговують на отримання статусу біженця насправді не дуже велика", - відповідає на питання ВВС News Україна Наталія Науменко, перший заступник голови Державної міграційної служби.
Вона каже, що для багатьох нелегальних мігрантів Україна є лише транзитним шляхом до ЄС і вони використовують процедуру визначення статусу біженця, як можливість зупинитися і уникнути відповідальності за незаконне перебування.
"Або намагаються отримати довідку, певний статус перебування і далі чекають можливості знову перетнути кордон з ЄС. Ми маємо дуже багато таких випадків", - каже пані Науменко.
У Державній міграційній службі вважають, що процедура отримання статусу біженця в Україні врегульована, зрозуміла і дієва. Там нагадують, що за всі роки незалежності Україна надала захист шістьом тисячам іноземців і понад п'ять тисяч отримали українське громадянство.
Як виживають біженці
Коли біженці тільки прибувають до України, для них не передбачено жодної соціальної допомоги - ні одягу, ні їжі, ні даху над головою, розповідають громадські активісти.
В Україні є тільки три невеликих центри, де тимчасово розміщують біженців: в Закарпатській, Одеській та Київський областях. Але їх не вистачає, каже представниця громадської організації "Рокада".
Без допомоги міжнародних і благодійних організацій таким людям вижити було б дуже складно.
Відсутність соціального житла, дискримінація, недоступність офіційного працевлаштування, відсутність соціальної допомоги та мовних курсів - з такими перешкодами стикаються шукачі притулку в Україні, кажуть в ООН.
Узбецький громадянин Фарук Нурмадов вже 1,5 роки перебуває в Україні і чекає на отримання статусу біженця. Через його погляди і критику влади на батьківщині йому загрожували тортури і в'язниця, розповідає він і додає: "В Україні мені безпечно, я тут нормально сплю, не переживаю".
Завдяки гранту від ООН він відкрив ресторан узбецької кухні в Києві, але офіційно працювати не має права. Всі документи і права на бізнес має його партнер.
Але навіть отримавши документи про статус біженця, вивчивши мову, ці люди не завжди можуть знайти роботу, відкрити рахунок в банку або мати прописку.
"Українці, навіть держслужбовці, часто не знають, що це за документи на руках у біженців, які права вони мають і ці права систематично обмежують. У всіх питаннях, пов'язаних з документами, біженець має щось пояснювати, щось комусь доводити", - каже юрист Євгеній Макаревич з благодійної організації "Рокада".
Хоча людина, яка має статус біженця, має всі ті ж права, що і громадянин України, крім права голосувати і бути обраним, бути держслужбовцем та призиватися до армії.
В Україні існує також багато стереотипів щодо біженців.
Громадські активісти згадують скандал, який виник у 2016 році навколо притулку для біженців у Яготині, де мали розмістити людей з Сирії.
Кілька сотень місцевих мешканців тоді організували протести, заявляючи, що бояться якихось небезпечних хвороб.
Врешті зараз у притулку селять лише біженців з країн СНД і ставлення місцевих до них покращилось.
Зараз місцева влада, поліклініка і школи змінили гнів на милість і нарешті приймають цих людей, розповідають активісти про ситуацію у Яготині.
Ще більш вражаючою є історія сирійського хлопчика Ях'ї. По приїзді в Україну він мав пройти психо-медико-педагогічну комісію.
"Йому тоді було 16. Він чудово знав англійську і арабську, до цього вчився у коледжі у Сирії. А тут в комісії сиділи пані, які показували йому картинку білочки і питали, що це таке. А він ніколи білочку в житті не бачив. Також він, щойно приїхавши з Сирії не знав, яка найголовніша річка України. Комісія зробила висновок, що дитина відстала", - розповідає Наталя Гуржій.
Попри всі хвилювання, численні хвороби, відірваність від дому і родини, Яхья закінчив вечірню школу і отримав статус біженця. "У нього є дівчина, він мріє вступати у вищий навчальний заклад. І дуже щасливий", - каже пані Гуржій.
Хлопець живе в центрі соціально-психологічної реабілітації на Троєщині разом з іншими біженцями з Афганістану, Сомалі, Бенгладешу, Гвінеї.
Щоб мати змогу грати у футбол, підлітки з цього притулку збирали гроші на кросівки на ярмарку у парку Шевченка.
В цьому ж парку художник з ДР Конго Ефун Дінді Нода продав свою першу картину. Він сподівається, що колись все ж отримає документи і зможе спокійно жити в Україні.