Борис Варґа балканський кореспондент Бі-Бі-Сі

	Сербський парламент. Євроспільнота досі критикує Сербію за недостатню співпрацю із Гаагою

Балканский кореспондент української служби Бі-Бі-Сі Борис Варґа, тобто я, побував в нових незалежних державах колишньої Югославії і подивився, як живуть південнословянські народи 16 років після падіння комунізму.

Читати про Хорватію

Читати про Чорногорію

Читати про Боснію-Герцеговину

Сербія – найчисленніша колишня югославська республіка, і її столиця – Белград - була центром усіх колишніх югославських федерацій.

За вісімдесят років проіснувало кілька різних Югославій – монархія, комуністична федерація та великосербський проект Слободана Мілошевича, прихований за ім’ям "Югославія”.

В'їжджаємо в столицю Белград. Одразу впадає в вічі, що Белград - одне з найдавніших міст на Балканах, проте більшість будинків не старші кількох десятків років. Війни фактично стерл історію Сінгідунума – як колись три тисячі років тому називали Белград, зокрема й остання війна із НАТО, в якій внаслідок авіаударів було зруйновано декілька будинків уряду в центрі міста.

Кажуть, що перебування в Османській імперії, під якою Сербія була майже п’ять століть, дуже позначилася на житті південних слов’ян. Як от - войовничість та авторитарність чи повільний стиль життя.

У сербських словниках існує низка слів, запозичених з турецької мови. І попри те, що турків-османів немає тут уже сотню років, з магазинів тут можна почути виразні орієнтальні мелодії.

Колишня Югославія Йосипа Броз Тіто для багатьох сербів була періодом своєрідного економічного ренесансу. Навіть зараз, коли ім’я "Югославія" зникло назавжди із карти Європи, а серби мають свою незалежну державу, чимало людей пригадує Югославію як країну добробуту.

Мілош - робітник на заводі. У розмові з Бі-Бі-Сі він пригадує, як наприкінці вісімдесятих років увесь комуністичний табір заздрив югославам.

"У 1989 році зарплата в Югославії була на рівні тодішніх 1 000 - 1 500 німецьких марок. З "червоним" югославським паспортом ми могли їздити і в капіталістичні країни, і в країни тодішнього комуністичного табору. В країнах соціалістичного табору ми не мали де потратити гроші”.

Сербський робітник Мілош жаліється на сьогоднішню зарплату у Сербії, яка в середньому становить 350 євро і за яку ледве можна сплатити усі комунальні послуги, а Мілошеві ще треба годувати сім'ю, бо дружина не працює.

У Сербії, населення якої становить сім з половиною мільйонів, офіційно майже мільйон безробітних, а реально їх у три рази більше.

За 16 років від розпаду Югославії Сербія брала участь майже у всіх збройних конфліктах на теренах колишніх югославських республік і через те майже увесь час під правлінням Слободана Мілошевича опинилася в міжнародній ізоляції. Переважна більшість країн Югославії ввели візи, і сербам та чорногорцям – єдиним республікам, які залишалися тоді у федерації - було важко їздити.

У Сербії зростає кількість тих, які вважають, що країна повинна інтегруватися до Євросоюзу, але вони не знають, що реально являє собою ЄС

Сербський журналіст Алексанар Саванович каже, що через неможливість подорожувати до країн Євросоюзу громадяни Сербії не мають реальної уяви про ЄС:

"Після закінчення збройних конфліктів, у Сербії зростає кількість тих, які вважають, що країна повинна інтегруватися до Євросоюзу, але вони не знають, що реально являє собою ЄС і які там будуть їхні права та обов’язки. Лише 10 відсотків громадян Сербії має закордонний паспорт, і, напевне, лише 10 відсотків з них їздить за кордон. Наші люди мають стереотип про те, що у ЄС, як і в колишній Югославії, будуть мало працювати і багато заробляти”.

Ще одна з невирішених проблем Сербії, яка навіть стає геополітичним випробуванням впливу та певного змагання між Вашингтоном та Москвою, - це визначення кінцевого статусу Косово. Не виключена й можливість, що Косово отримає незалежність, а на просторах колишньої Югославії звіться ще одна, сьома, незалежна держава.

	Українські миротворці розповідають Бі-Бі-Сі про свою роботу

Польсько-Український миротворчий батальйон у складі багатонаціональних сил Кей фор в НАТО розташований на південному сході Косова, неподалік кордону із Македонією. На висоті понад 2 тисячі метрів ми добиралися спеціальними військовими машинами.

Зона відповідальності Українського національного контингенту – громада себто район Штрпце, в якій проживають до 11 тис. сербів. Це най південніший сербський анклав у Косово, оточений етнічними албанськими селами. Під час воєн наприкінці дев'яностих років тут точилися найзапекліші албансько-сербськи збройні сутички.

Основні завдання Укр-Пол-Бату – це забезпечення безпеки та свободи пересування населення. Завдання виконується шляхом ведення постійного спостереження на небезпечних напрямках та цілодобового патрулювання.
Українські миротворці також проводять конвої з етнічним сербським населенням.

І все ж, попри воєнні руйнування, Сербія зберегла значну частину промисловості, зокрема харчової, а відносно великий балканський споживчий ринок приваблює іноземних інвесторів. Одначе політична нестабільність і погана законодавча база не додають Сербії позитивного іміджу у світі.

Головною перешкодою Сербії на шляху євроатлантичної інтеграції є недостатня співпраця з міжнародним трибуналом з воєнних злочинів в колишній Югославії. Але все ж значення Сербії є винятковим для цілого регіону. Як каже приказка, "мир у Сербії – мир на Балканах”.