Марта Шокало Бі-Бі-Сі, Київ

	Тачки: повнометражний мультфільм, чий український дубляж виявився дуже популярним

Пан Кириленко, який був ініціатором поступового дублювання фільмів українською, радить нинішньому уряду оскаржувати це рішення.

Чи прислухається до порад свого попередника нинішній гуманітарний віце-прем’єр Дмитро Табачник, досі невідомо. Його прес-служба і він сам досі жодних коментарів з цього приводу не давали.

Тому за коментарем Бі-Бі-Сі звернулася до голови Державної служби кінематографії Ганни Чміль.

Бі-Бі-Сі: Пані Ганно, хто насамперед зацікавлений у скасуванні постанови про україномовне дублювання фільмів?

Г. Чміль: На сьогодні незадоволені введенням в дію постанови ті дистриб'ютори, які працюють через російських посередників, які закуповуюють право на публічний показ американських фільмів на території не тільки Росії, а й України. Ці дистриб'ютори-посередники складають третину кіноринку України. Дві третини кіноринку – це ті, хто працює безпосередньо зі іноземними студіями-виробниками, які реалізацію цієї простанови сприйняли нормально. Реалізація цієї постанови не девальвувала нічиї інтереси, тому що навіть коли б цю постанову ввели в повному обсязі, решта 30% мали право на показ мовою нацменшин, тобто російською, бо решта мов нацменшин у кінодублюванні не представлені.

Бі-Бі-Сі: Чи не думаєте ви, що відміна цієї постанови якось пов’язана зі зміною уряду і з тим, що замість В'ячеслава Кириленка, який і був ініціатором україномовного дублювання, прийшов Дмитро Табачник? Чи відома вам позиція нинішнього уряду стосовно цього?

Г. Чміль: Справа у тому, що Дмитро Володимирович в одному із своїх інтерв'ю заявив свою позицію, пов'язану із цією постановою. Він сказав, що до нього зі скаргами зверталися дистриб'ютори, і що на сьогодні опрацьовуються підходи, пов'язані з аналізом того, чи залишити цю постанову, чи вносити до неї зміни. Мені довелося бути на засіданні комітету з питань культури і духовності, де виникли дуже серйозні дискусії, пов'язані із тим, що частина депутатів із Партії Регіонів категорично протестувала проти того, щоб цю постанову кабміну виконувати в повному обсязі.

Бі-Бі-Сі: Чи перестануть в Україні дублювати фільми українською, після того, як до цього нічого не зобов'язуватиме? Адже деякі дистриб’ютори заявляють, що робити український дубляж дуже дорого, і що це нібито шкодить молодому і нерозвиненому кіноринку в Україні?

Г. Чміль: Вони не перестануть дублювати, тому що окрім постанови є закон України про кінематографію. При видачі державного прокатного посвідчення, ми і надалі вимагатимемо виконання цього закону, тобто озвучення, дублювання та субтитрування фільмів державною мовою. Ті дистриб'ютори, які безпосередньо працюють із студіями-виробниками, постанову виконуватимуть. Про це вони заявляють офіційно.

Бі-Бі-Сі: Але все одно у мене як у глядача складається враження, що досі в Україні кіно в українському перекладі дискримінується. Україномовних сеансів значно менше, крім того їх переважно ставляться у незручний час - зранку в будні.

Г. Чміль: Більше того, основна частина фільмокопій, дубльованих українською мовою, як правило демонструються у західному і центральному регіонах України. На Сході і на Півдні вони поширюються з великими потугами, і як правило демонстрація їхня відбувається або у вранішній час, або в інший час, який практично не розрахований на те, що там буде певна кількість глядачів.

Бі-Бі-Сі: Коли, на вашу думку, ця ситуація може покращитися, і чи може вона покращитися взагалі?

Г. Чміль: Прогноз мій оптимістичний. Оптимістичний не тільки тому, що я відповідаю за реалізацію цієї постанови і закону про кінематографію. Мій прогноз оптимістичний тому, що сьогодні зростає самосвідомість людей, які живуть у цій країні.
Сьогодні до нас звертається величезна кількість глядачів, які вимагають – не просто просять, а вимагають – доступу на території України до мистецької вартості державною мовою, тобто українською. Але парадокс полягає в тому, що сьогодні в Україні я, зокрема, як українка, не маю доступу до мистецької вартості іноземного виробництва українською мовою. І це порушення мого конституційного права.