Анастасія Зануда Бі-Бі-Сі, Київ

	Кременчуцький НПЗ запрацює, а Одеський?

У президентському секретаріаті та "Нафтогазі" ці події називають "історичними." Тим часом переорієнтація магістральних трубопроводів з південного на північний напрямок вже призвела до конфлікту із власниками Одеського НПЗ, російською компанією Лукойл, яка на початку жовтня зупинила виробництво на своєму заводі і погрожує судитися із Укртранснафтою. Крім того, триває корпоративний конфлікт і серед власників самого Кременчуцького НПЗ.

Трубопроводи міняють напрямок

Переспрямування Придніпровських трубопроводів передбачалася ще у 2006 році, коли уряд затвердив "Програму диверсифікації джерел постачання нафти в Україну" - твердять в Укртранснафті. Раніше ділянка цих магістральних трубопроводів працювала у зворотному напрямку - із Росії до Кременчука і далі до Одеси, - і нею транспортувалася російська нафта. Ця нафта надходила на Одеський НПЗ, що належить російському Лукойлу.

Тепер, коли до одеського порту прийшли два танкери із каспійською нафтою, вона транспортуватиметься у зворотньому напрямку - на північ, до Кременчуцького НПЗ. Відновлення роботи цього НПЗ, найбільшого в Україні, який зупинився через ненадходження російської нафти, а також отримання нафти із альтернативного джерела вже саме по собі є суттєвим досягненням - каже уповноважений президента Ющенка з міжнародних енергетичних питань Богдан Соколовський.

Факт того, що вже по трубі пішла каспійська нафта із Одеси на Кременчук, спростовує дві минулорічні тези про те, що, мовляв, немає каспійської нафти і що українські нафтопереробні підприємства не здатні переробляти каспійську нафту. Б.Соколовський

Крім того, це є відповіддю і критикам проекту заповнення каспійською нафтою нафтогону Одеса-Броди і транспортування її у європейському напрямку. Як каже Богдан Соколовський: "Факт того, що вже по трубі пішла каспійська нафта із Одеси на Кременчук, спростовує дві минулорічні тези про те, що, мовляв, немає каспійської нафти і що українські нафтопереробні підприємства не здатні переробляти каспійську нафту. На практиці ж нафта є. Більше того, раз нафта іде на Кременчук, значить комерція працює в позитиві."

Пан Соколовський також нагадав, що згідно із домовленостями між президентами України та Азербайджану, досягнутими на початку 2008 року, Баку може постачати до України 5 мільйонів тонн нафти на рік.

Поки що ж ідеться лише про 240 тисяч тонн палива, які, як твердить речник Нафтогазу Валентин Землянський, мають надійти в Україну до кінця жовтня. Навіть якщо такі обсяги поставок зберігатимуться впродовж року, то близько 3 мільйонів тонн нафти на рік дещо не співпадає із 18 мільйонами тонн, які може переробляти Кременчуцький НПЗ.

Кременчук працює, а Одеса?

Проте пан Землянський твердить, що отримання нафти із альтернативних джерел і відновлення роботи Кременчуцького НПЗ варте зупинки Одеського НПЗ, тим більше, що росіяни отримали кілька пропозицій щодо альтернативних маршрутів постачання нафти на своє підприємство.

	Одеський НПЗ стоїть. Чи надовго?

Валентин Землянський: "Безумовно, це є історична подія, котру очікували достатньо довго. Було багато розмов з приводу диверсифікації джерел постачання нафти в Україну, але зроблено це компанією Укртатнафта, яка буде замовляти і транспортувати азербайджанську світлу нафту на свій завод. По-друге, те, що запрацює Кременчуцький НПЗ, безумовно позитивно позначиться на ринку нафтопродуктів, тому що це достатньо великий завод, який здатний наситити ринок. А що стосується постачання сировини на Одеський НПЗ, то треба сідати і домовлятися в нормальному переговорному цивілізованому режимі."

... це є досить корисним для економістів, для технологів, однак поки що це є тимчасовими поставками невеликим або середніми танкерами, і це не є системою. В.Саприкін

Тим часом директор енергетичних програм центру Разумкова Володимир Саприкін нагадує, що в Україну вже заходила неросійська, альтернативна нафта - із Ірану, проте вона виявилася "золотою," і поставка так і залишилася одноразовим явищем.

Азербайджанська нафта має дещо кращу економіку, але поки що прихід двох танкерів можна назвати не історичною подією, а цікавим експертиментом - каже експерт: "Це експериментальна переробка азербайджанської нафти, і тут є позитиви щодо досвіду роботи із цією нафтою Вона є легшою, проте дещо дорожча. Тут також додаються витрати на транспортування танкерами, на бункеровку. Тобто це є досить корисним для економістів, для технологів, однак поки що це є тимчасовими поставками невеликим або середніми танкерами, і це не є системою."

Тоді як майбутнє каспійської нафти в Україні є досить туманним, каже Володимир Саприкін, зупинено третій найбільший нафтопереробний завод в Україні, Одеський НПЗ, і суперечка із російськими інвесторами може перерости у судові позови до Укртранснафти, а відтак, корпоративний конфлікт може вилитися у міждержавний.

Кременчуцький НПЗ: питання власників

Експерт звертає увагу і на ще один негативний чинник: триває багаторічний конфлікт між акціонерами компанії Укртатнафта, що володіє Кременчуцьким НПЗ. Компанію було створено у 1994 році. Україна увійшла до неї активами - нафтопереробним заводом, а Татарстан мав постачати сировину. Наразі 43% акцій Укртатнафти належить Нафтогазу, 37% - урядові Татарстану, а ще майже 18% у червні цього року за понад 2 мільярди гривень придбала компанія Корсан, контрольована групою Приват. Раніше дніпропетровська бізнес-група була лише міноритарним акціонером, володіючи пакетом у менш ніж 2%. Тепер Приват володіє майже 20% Кременчуцького НПЗ.

	Два танкери - "перша ластівка"?

Нафтогаз оскаржує законність цього продажу у суді, посилаючись на те, що конкурс відбувався за участі лише одного учасника. Утім, сам Нафтогаз відмовився від участі у цьому конкурсі, завдяки якому міг би стати власником контрольного пакету Кременчуцького НПЗ, лише тому, що не зміг заплатити заставу у 300 мільйонів гривень.

"Нафтова" політика

У червні також відбулися ще дві знакові події, які призвели до перерозподілу важелів впливу на нафтовому ринку. По-перше, завершив свою дипломатичну місію в Україні російський посол Віктор Чорномирдін, якого називали спеціальним уповноваженим із захисту інтересів російського нафтогазового бізнесу в Україні. По-друге, після судового і корпоративного конфлікту, який супроводжувався захопленням диспетчерського центру, керівництво Укртранснафти відійшло до Олександра Лазорка, який був заступником голови компанії з січня цього року, проте був звільнений на початку червня. До приходу в Укртранснафту пан Лазарко очолював підконтрольний Привату НПЗ Галичина.

Відтак, збіг інтересів кількох учасників ринку і послаблення інших, як виглядає, дозволили втілити в життя те, що марно намагалися зробити кілька українських урядів - отримати в Україні нафту не російського походження.