Ганна Силаєва для Бі-Бі-Сі, Сибір.

У нафтогазовій Тюмені високо котируються бурильники з України.

У Ханти-Мансійському окрузі навіть є вахтове селище Полтавський. Його назвали на честь перших вахтовиків, з Полтавської області.

Ханти-Мансійській округ місцеві мешканці жартома називають Хохло-Мансійським, бо, кажуть, українців тут чи не більше, ніж росіян.

На нафтові й газові родовища сюди їдуть на заробітки буровики зі Львівської, Івано-Франківської, Харківської, Дніпропетровської областей. Та більше всього – полтавчан.

Вахти

Працюють вахтовим методом: місяць дома, місяць – у тайзі.

Робоча зміна – 12 годин, ні вихідних, ані свят, розповідає Андрій Кос. Йому 32 роки, до Сибіру на заробітки він їздить із дві тисячі п’ятого.

Починав із помічника бурильника, нині вже – заступник начальника цеху ремонту свердловин.

Вахтові селища будують на болотах: настилають деревину, засипають піском. Середня глибина багна тут шість-вісім метрів, але є і дванадцять, і шістнадцять. До деяких свердловин у тайзі можна дістатися тільки вертольотами.

Влітку шляхів тут майже немає. Основна робота – зимою, коли замерзає багно. Тоді дороги – скрізь. Тут це називають зимником.

Леонід Небувайло – головний інженер нафтової компанії Красноленінськнафтогаз». Він – один з піонерів селища Полтавського.

Уперше потрапив на вахту чверть століття тому.

“Отак із 1985 року й працюємо вахтово-експедиційним методом. І отак всі замовники не проти, щоб ми працювали, і задоволені нашою роботою”.

Чому працюють тут переважно українці?

Гендиректор компанії переконує: це висококваліфіковані фахівці, яких завжди не вистачає у нафтогазових російських краях.

Роботодавець перераховує переваги: офіційне працевлаштування, відрахування у пенсійний фонд, сплата податків, медичне обслуговування, соціальний пакет, доставка літаком, харчування. Плюс – стабільна, порівняно висока зарплатня – додають буровики:

Бурильник – спеціальність висококваліфікована. Робітник повинен знати і геологію, і фізику, і механіку, головне – мати досвід. Серед вахтовиків майже немає юнаків, середній вік – «за сорок».

Це люди, які згодні важко працювати у сибірському кліматі.

Вони всі віддають перевагу зимі, бо літом заважає мошка і спека. Спростовують стереотипи про суворі морози: кажуть, що мінус тридцять у тайзі це українські мінус п’ятнадцять.

Прогулянки в тайзі

Ходити в тайгу робітникам компанії суворо заборонено – там надто небезпечно, пояснює директор компанії: драговина, комахи, ведмеді.

Ведмедів у тайзі багато. Зустрічей з ними краще уникати – попереджають вахтовики.

Розповідають, що взимку дикі тварини самі приходять до поселень, на смітники.

Тоді їх відганяють машинами: звуків важкої техніки, наприклад, бульдозера, ведмеді бояться.

Насправді ж буровики, за їхніми ж зізнаннями, тайгою майже не цікавляться.

Кажуть: це для гостей – краса та екзотика, для них же - звичайний, навіть набридлий краєвид.