1941 рік: знищення Успенського собору в Лаврі

75 років тому – 3 листопада 1941-го – в Києві вибухнув Успенський собор, головний храм Києво-Печерської лаври, древня усипальниця київських князів. Згодом радянська влада звинуватила нацистів, які порядкували в місті, у знищенні унікальної пам’ятки культури. Натомість німці приписували вину радянським підпільникам.

Київ уже протягом півтора місяця був окупований нацистами. За цей час злетів у повітря Хрещатик – як виявилося, більшовики, залишаючи місто у вересні, замінували чимало важливих споруд. У жовтні німецькі сапери розмінували Оперний театр, Педагогічний музей, Держбанк, Університет, Володимирський собор та інші великі будинки. Здавалося, Київ у безпеці.

Проте 3 листопада приблизно о 14:30 у Лаврі пролунав потужний вибух (або, за деякими даними, серія вибухів). Від Успенського собору залишилися лише фрагменти східної стіни, вівтар і два стовпи.

Версія перша: комуністи

Логічно припустити, що собор, як і Хрещатик, підірвали радянські диверсанти. Німецька влада саме так і стверджувала. Тієї ж думки були представники української інтелігенції, які мешкали в окупованому Києві.

Подейкували, для знищення Успенського собору підпільники використовували вибухові пристрої, дистанційно керовані радіосигналом з Воронезької області.

Відомий радянський кінорежисер Олександр Довженко теж вважав, що Успенський собор підірвали "свої". Одразу після вигнання ворога він опинився в Києві і по гарячих слідах розпитав багатьох мешканців. У "Щоденнику" записав із болем: "Не німці знищили центр нашої знівеченої столиці, а ми самі… І Лавру висадили в повітря".

Навіщо знадобилося нищити собор? Радянські диверсанти начебто дістали з Москви завдання: знищити президента Словакії Йозефа Тісо під час оглядин ним Лаври. Але з вибухом спізнилися – Тісо та супроводжуючі його особи залишити монастир о 13.30.

В часи горбачовської "перебудови" у ЗМІ з’явилися сенсаційні свідчення колишніх радянських підпільників – вони стверджували, що мають причетність до вибуху Успенського собору. За їхніми словами, спочатку намагалися підірвати храм радіокерованою міною, проте, вона не спрацювала. Тоді спробували задіяти електродетонатори – теж марно. Відтак кілька підпільників пробралися на територію Лаври і підпалили бікфордів шнур… Вибухнув уже порожній собор.

Версія друга: нацисти

Радянська влада звинуватила у злочині німців. 6 січня 1942-го нарком закордонних справ СРСР В’ячеслав Молотов у своїй заяві назвав знищення пам’яток культури "одним з наслідків німецької окупації". А часопис "Слов’яни" у №2 за 1942 рік подав світлини підірваного Успенського собору з поясненням, що це справа рук нацистів.

Згодом з’явилися докази, що рішення підірвати собор обговорювали в Берліні. Начебто вибух мав морально пригнітити киян, а також приховати факти розграбування нацистами унікальних музейних фондів. Адже більшовики 1926 року перетворили Лавру на Всеукраїнське музейне містечко – тут знаходилося 15 музеїв, архівні фонди, бібліотеки зі старовинними раритетами, реставраційна майстерня тощо.

Письменник Анатолій Кузнєцов у романі-документі "Бабин Яр" згадував, що зранку 3 листопада окупанти відселили з кварталів, прилеглих до Лаври – аж до сучасних станцій метро "Арсенальна" і "Площа Лесі Українки" – всіх мешканців. За кілька годин після цього пролунав вибух.

У приватному архіві в Обергаузені виявили 1995 року серію світлин, зроблених німецьким офіцером 3 листопада 1941-го в Києві з понтонного мосту через Дніпро. Зображення: до вибуху – самий вибух – те, що залишилося в Лаврі після вибуху. Отже, німецькі військові наперед знали, коли це станеться.

"Вирішили, що не варт возитися…"

Версія "собор замінували і підірвали більшовики" має вади. Наприклад, радіокеровані міни мали невеликий термін бойового використання через обмежену працездатність джерела живлення – максимум 40 діб. Радянське військо залишило Київ 18 вересня, граничний термін дії мін вичерпався 28 жовтня. Натомість вибух стався 3 листопада.

Версія "собор замінували і підірвали нацисти" теж хибує – немає жодного свідчення, що вони справді мінували Лавру.

Події, як виглядає сьогодні, розгорталися так. Вибухівку таємно заклали в серпні-вересні 1941-го мінери 11-го взводу спецпризначення, очолюваного лейтенантом Михайлом Татарським. У спогадах він підтверджує факт мінування Музейного містечка.

Коли Київ зайняли німці, в центральній частині Лаври почалися пожежі – в різні тижні спалахували дзвіниця, Феодосіївська церква, Архієрейський будинок, друкарня тощо. Виявивши під Лаврою вибухові пристрої, окупанти частину їх знешкодили. Проте іншу частину – зокрема, під Успенським собором – вилучити було неможливо з технічних причин. Побоюючись, щоб пожежі не стали детонатором, нацисти знешкодили вибухівку в інший спосіб – підірвали її.

Показово, що 3 листопада не було жертв з німецького боку (на відміну від Хрещатика у вересні). Вже о 16.00, знаючи, що більше вибухів не буде, окупанти зняли посилений режим охорони і відкрили доступ на територію Лаври.

Версію "мінували комуністи, підірвали нацисти" підтримували й українські закордонні кола. В романі "Хрещатий Яр" Докії Гуменної, яка емігрувала з окупованого Києва, героїня каже: "Лавру підмінували й приготували до знищення більшовики, німці ж тільки полінувалися витягнути міни й вирішили, що не варт возитися, менше клопоту буде, коли все злетить у повітря".

Успенський собор став жертвою двох тоталітарних режимів. У незалежній Україні його відбудовано 2000 року з сучасних матеріалів.