Блог з Луганська: дефіцитні вакансії і хлібні місця

Однією з визначальних змін для більшості тих, хто лишився в Луганську після подій літа 2014 року, стали колізії, пов'язані з втратою роботи. І питання, як жити далі, виявилося прямо пов'язаним із пошуком роботи і подальших засобів для існування.

Банки, так само як і дрібні підприємці, позакривалися. Дещо "націоналізувалося", тобто перейшло із рук приватних власників у руки нової "влади". Процес "націоналізації" триває досі. Відстежити, чому і чиє підприємство виявиться у власності "держави", неможливо.

Нова "республіка" потребує робочих рук і передовсім тих, які "можуть тримати зброю". Така реклама звучить уже півтора року з місцевого телеекрану, радіо та білбордів. Усі військові спеціальності обіцяють повний пансіон - забезпечення формою, зброєю і триразовим харчуванням від моменту подачі заяви на роботу.

Це привабило багатьох, тому що практично не потребує військових навичок - для проходження служби найчастіше достатньо лише цивільної спеціальності і бодай найменшої дисципліни.

Зарплата в "армії" значно вища за будь-яку цивільну посаду. Рядовий - 20 тисяч рублів (7000 грн). Лейтенанти - до сорока тисяч. По цивільних спеціальностях в "армії" розцінки нижчі, але все одно вищі за схожі посади у цивільних структурах.

Начальник цивільного відділу в "армії" - 9 тисяч рублів, заступник - 7 тисяч. Відбою від охочих немає - щойно вакансії з'являються, вони заповнюються, бо для роботи за спеціальністю треба лише відповідний диплом.

Ясно, що в нашому регіоні відповідної військової спеціальності немає. Але це в нашим умовах наживне ...

Знаю, що вже багато людей проходили навчання в Ростові - найближчих військових частинах на території Росії. Крім того, є російські куратори, які натаскують по всіх питаннях.

Іще однією з рейтингових вакансій вважаються служби в місцевих "міністерствах і відомствах". Влаштуватися туди непросто, але платять там регулярно і краще, ніж деінде. Плюс їдальня, плюс стаж "держслужби", яка передбачає гарну пенсію та перспективи... Мінусів немало, але охочих також немало.

Іще варіанти - ті ж таки вакансії, що були актуальні і в мирний час: вчителі, лікарі та інші. Але зарплати у них залишилися на довоєнному рівні, а ціни з того часу ой як виросли. Вчитель після педагогічного університету без стажу і категорії отримує близько чотирьох тисяч рублів на руки. Лаборант - 2 тисячі рублів.

Заробітна платня формується так: довоєнна зарплата помножена на два, за місцевим курсом гривні до рубля (офіційний курс - 2,8. - Ред.)

Варіанти роботи з більшою оплатою праці є - це Росія. Оголошення про роботу на будівництві або в теплицях сусідньої держави прикрашають усі стовпи. Їхати в Росію без зв'язків - лотерейний білет, який частіше за все програшний. Щастить тим, у кого є хоча б якісь знайомства в Росії: буде де зупинитися і буде той, хто допоможе перший час - з роботою і не тільки.

Є у мене гарний приятель столяр. До війни він орендував цех, мав вісьмох працівників, замовлень було стільки, що він віддавав їх ще п'ятьом своїм конкурентам.

Працівники пішли в "ополчення" - питання грошей. Мій столяр гайнув у Москву, вставляти пластикові вікна, знімати наполовину з другом квартиру. А свою столярну справу він обожнював, душу вкладав, міг цілодобово працювати на результат... Поки перебуває у відпустці в Луганську, робить замовлення в друга в гаражі, без офіційного оформлення. Але хто може собі зараз дозволити замовляти столярку? Ось і їздить мій столяр у Москву на роботу і у відпустку в Луганськ. Як і багато хто інший. Різниця лиш у тому, що його не обдурюють на заробітках.

Іще питання: як і де шукати зараз роботу? Сайти пошуку роботи не пропонують вакансій по нашому регіону - все тільки на підконтрольній Києву території. Лишаються старомодні варіанти - місцеві газети.

Найпопулярніша - "Луганск ХХІ век". Там є рубрика вакансій. Дуже популярна рубрика в період без електрики.

Є ще рухомий рядок на місцевому телеканалі.

Іще є служба зайнятості. Знаю, що безстроково відкриті вакансії будівельників та підсобних робітників з мінімальною оплатою праці на відновлення зруйнованого війною житла.

Ніби й робота, але по грошах - копійки.

Є ще підприємства, яким вдалося відновити довоєнні потужності або наростити нові - "Добродія", наприклад, або "Луганські делікатеси".

Хлібні кіоски "Добродія" по місту зараз через кожні кілька метрів, у колишніх кіосках "Союздруку".

Хліб у нас на будь-який смак. Набрали обертів за рахунок генератора в період без електрики, притисли конкурентів.

Але в такі підприємства не пробитися.