Блог історика: 1956. Як з’явився перший київський літак Олега Антонова

60 років тому – 11 лютого 1956-го – у повітря піднявся Ан-8, перший літак авіаконструктора Олега Антонова, спроектований ним у Києві.

Мало хто пам’ятає, що конструкторське бюро Антонова, своєрідний бренд Києва, насправді було створено не в столиці України. Його батьківщина – російське місто Новосибірськ.

Саме на тамтешньому авіазаводі відкрили дослідно-конструкторське бюро №153. Відповідну спільну постанову уряд і ЦК ухвалили 31 травня 1946 року.

Головним конструктором призначили 40-річного Олега Антонова. Він останні три роки був першим заступником відомого авіаконструктора Олександра Яковлєва, творця винищувачів. Тепер мав переключитися на цивільну авіацію. Перше завдання – літак для потреб сільського господарства.

Але… з ким створювати? В штаті чотири конструктори і стільки ж столярів. Директор авіазаводу додав ще трьох конструкторів. Цього замало! Антонов вдався до ризикованого кроку – запросив 25 студентів останнього курсу місцевого авіаційного технікуму. Запевнив: "Цю роботу вам зарахують як диплом".

Дружина авіаконструктора, побачивши худющих напівголодних 18-річних юнаків, запитала в чоловіка: "Ти справді збираєшся працювати з цим дитячим садочком?" Той відповів: "Орли теж народжуються пташенятами".

Бюро не лише впоралося із завданням за 15 місяців, але створило багатофункціональний літак, який став родоначальником сімейства літаків "Антонов".

Звідки в цій історії взявся Київ? Авіаторів запросив до міста над Дніпром Микита Хрущов, тодішній очільник України. Адже Науково-дослідний інститут Збройних сил, який здійснював усі державні випробування літаків, первістку Антонова не дав письмових висновків. І його не можна було запускати у виробництво.

Хтось запропонував продемонструвати новинку Хрущову. У Кагарлицькому районі на Київщині йому показали, як літак обробляє лани. Керівник УРСР запропонував розпочати серійне виробництво на київському заводі. Саме тоді літак дістав назву Ан-2, а серед авіаторів – жартівливе "Аннушка".

Спочатку Ан-2 виконував авіахімічні завдання – розпилював отрутохімікати для боротьби з шкідниками та бур’янами. Далі почав обслуговувати геологорозвідувальні експедиції. Також перевозив людей, тварин, пошту, вантажі. Доставляв лікарів і медикаменти у важко доступні райони, транспортував хворих тощо.

Подальшій роботі авіаконструкторів заважало те, що конструкторське бюро знаходилося в Новосибірську, а завод-виробник – у Києві. Конструктори не мали навіть телефону, тому всі питання вирішували письмово. Лист в один бік йшов тиждень.

Стало очевидним, що конструкторське бюро теж мусить переїхати до столиці України. Це сталося влітку 1952-го.

Антонов отримав урядове замовлення створити військово-транспортний літак з двома турбогвинтовими двигунами. Кадрів не вистачало, оскільки частина працівників залишилася в Новосибірську. Тому в січні 1954 року до складу бюро зарахували групу випускників Харківського авіаційного інституту. Згодом – фахівців з Києва та інших міст. Завдання виконали: літак Ан-8 піднявся у повітря 11 лютого 1956 року.

Наступний військово-транспортний літак Ан-12, призначений для перекидання і повітряного десантування військ (до 60 осіб) і бойової техніки (до 20 т), приніс його творцям Ленінську премію, найпрестижнішу в СРСР, а Олегу Антонову – звання Генерального конструктора.

Найвідомішим з сімейства "Ан" є літак Ан-24, який у народі чомусь звали "Настя". Вперше він піднявся в небо 1959 року – за штурвалом був льотчик-випробувач. Заводські та державні випробування тривали ще три роки. І лише 1962-го почався серійний випуск цього літака на київському заводі №473.

Ан-24 користувався неабиякою популярністю – щороку перевозив понад 30% пасажирів усього СРСР. Авіатори цінували спроможність "Насті" здійснити посадку на невеликі непідготовані аеродроми або навіть просто на ґрунт.

Репутація всенародного улюбленця трохи похитнулася після катастрофи, що сталася 17 грудня 1976 року. Літак Ан-24, що здійснював рейс Чернівці-Київ, упав під час посадки в аеропорту Жуляни. Загинули 4 члени екіпажу і 44 пасажири, живими залишилися лише стюардеса і 6 пасажирів. Згодом комісія дійшла висновку, що причиною стали помилки диспетчера і пілота. Але то була закрита інформація, а люди перешіптувалися: розбився Ан-24…

У наступні роки набули відомості Ан-22 "Антей" (перший у світі широкофюзеляжний літак) і великий вантажний Ан-124 "Руслан".

Олег Антонов помер 1984 року в Києві.

Його конструкторське бюро продовжувало створювати авіалайнери, серед яких найбільший у світі літак Ан-225 "Мрія".

З початку 1990-х років концерн "Антонов" розробляв також різні види міського транспорту – тролейбус "Київський", трамвай ЛТ-10А, автобус А10, вагон "легкого метро" РАДАН (планувалося для Ялти), кабіни фунікулера тощо. Більшість цих проектів залишилася на папері.

Наприкінці січня 2016 року уряд України ухвалив постанову про ліквідацію Державного авіабудівельного концерну "Антонов" у зв’язку з передачею всіх трьох його підприємств до складу "Укроборонпрому".