Кіноблог. Геній за кадром: найкращі роботи оператора Еммануеля Любецкі

Новий фільм Алехандро Гонсалеса Іньярріту "Легенда Г'ю Гласса" з Леонардо Ді Капріо був, мабуть, найочікуванішою прем'єрою початку року, і став найбільш обговорюваною кіноподією січня.

В основному увага коментаторів зосередилась на виконавцеві головної ролі, і зокрема на тому, чи отримає він нарешті заповітний "Оскар" - цьогоріч Американська кіноакадемія номінувала актора вже вшосте.

Під час обговорень фільму віддають належне також режисеру Іньярріту, який зняв другий резонансний фільм поспіль, слідом за минулорічним тріумфатором "Бердменом".

Цього року і актор, і режисер вже встигли отримати "Золоті глобуси" за нову роботу, а сам фільм здобув найбільшу кількість номінацій на "Оскар".

Втім, значно менше уваги, зосередженої на разі навколо "Легенди Г'ю Гласса", приділяють третій людині, яка, на мою думку, зробила не менший внесок у створення цього дійсно непересічного фільму - оператору Еммануелю Любецкі.

Саме його камера змушує глядача прикипіти очима до екрану на всі дві з половиною години фільму, і замість відстороненого споглядання відчути себе частиною подій, що відбуваються на екрані.

"Легенда Г'ю Гласса" є другою спільною роботою Іньярріту і Любецкі після "Бердмена" і, з огляду на обидві стрічки, я дуже сподіваюсь, що не останньою.

Втім, серед попередніх робіт 52-річного мексиканця Еммануеля Любецкі у співпраці з іншими режисерами також багато цікавого - не дарма його вважають одним з найкращих операторів сучасності. Подивіться ці фільми, і ви зрозумієте, чому.

"Маленька принцеса", 1995

Серед усього творчого доробку Любецкі, мабуть, не знайдеться більш контрастного фільму до суворої і жорсткої "Легенди Г'ю Гласса", аніж ця добра сімейна стрічка.

"Маленька принцеса" - друга спільна робота оператора зі своїм співвітчизником, режисером Альфонсо Куароном. В подальшому їхня співпраця виявиться досить плідною, зокрема через 18 років принесе Любецкі його перший "Оскар".

Втім, уже ця стрічка, що переносить нас у часи Першої світової війни і розповідає історію маленької дівчинки Сари, яка потрапляє до пансіону, коли її батько йде воювати, дозволяє побачити непересічну операторську роботу Еммануеля Любецкі. Саме за неї він отримав свою першу номінацію на "Оскар".

"Сонна Лощина", 1999

Відомий містичний фільм жахів Тіма Бертона з Джонні Деппом у головній ролі на разі є єдиною спільною роботою Любецкі з цим режисером.

Стрічка, знята за оповіданням Вашингтона Ірвіна "Легенда сонної лощини", описує події, що відбуваються наприкінці 18 століття в однойменному американському селищі. Там стається серія загадкових вбивств, відповідальність за які покладають на таємничого Вершника без голови.

Любецкі вдалось майстерно передати на екрані похмуру готичну атмосферу твору, що принесло оператору другу номінацію на нагороду Кіноакадемії.

"Новий світ", 2005

Історична драма "Новий світ" поклала початок тривалій і плідній співпраці Любецкі з американським режисером Терренсом Маліком.

Стрічка, головні ролі в якій зіграли Колін Фаррелл та Крістіан Бейл, розповідає про дослідження і освоєння британцями американської Вірджинії.

У цьому фільмі Еммануель Любецкі відточує майстерність у зображенні природи, яка згодом підкорятиме глядачів зокрема і у "Легенді Г'ю Гласса". Його "фірмовий" кадр з верхівками велетенських сосен на фоні неба, варіації якого ми бачитимемо у кількох стрічках включно з останньою, вперше з'являється саме тут.

Єдина номінація фільму на "Оскар" - операторська робота Еммануеля Любецкі.

"Дитя людське", 2006

Черговий тандем Любецкі-Куарон і чергова номінація на "Оскар" за найкращу операторську роботу, цього разу - у фантастичному трилері про не дуже віддалене майбутнє людства.

Дія фільму, головні ролі у якому зіграли Клайв Овен та Джуліанна Мур, відбувається у 20-х роках 21 століття, коли всі жінки на планеті поступово стали безплідними. Всі, крім однієї - навколо якої, власне, і розгортається сюжет.

Ця стрічка вкотре дає можливість пересвідчитись, що операторська майстерність Любецкі не залежить від жанру, в якому він працює. Якими б не були персонажі, події та локації, йому вдається скрізь створити особливий ефект присутності, властивий всім його стрічкам.

"Після прочитання спалити", 2008

Блискуча чорна комедія братів Коенів - чи не єдиний фільм з цього списку, де операторська робота Любецкі відходить на другий план у порівнянні з режисерською роботою та неперевершеною акторською грою.

Джоел та Ітан Коени разом з Джоном Малковичем, Джорджем Клуні, Тільдою Свінтон, Френсіс Макдорманд та Бредом Піттом створили свій черговий шедевр, а ось простір для операторської фантазії виявився досить обмеженим.

Можливо, зокрема й через це "Після прочитання спалити" на разі є єдиним фільмом братів у співпраці з Любецкі, хоча особисто мені було б цікаво побачити їхні спільні роботи ще - власне, як і з вищезгаданим Тімом Бертоном.

"Дерево життя", 2011

На відміну від Бертона і Коенів, дует Любецкі з Терренсом Маліком, як виглядає, - всерйоз і надовго. У 2011 році вони знімають "Дерево життя" - фільм, в якому Малік повністю відмовляється від лінійного сюжету і занурюється у символізм та образність - ґрунт, на якому операторський талант Любецкі зміг розкритися в усій красі.

Історія життя техаської родини ніби розсипана перед глядачами шматочками пазла, який необхідно зібрати - і за допомогою камери Любецкі цей процес зачаровує і приносить справжнє естетичне задоволення.

"Дерево життя" прекрасне візуально, але водночас, як і більшість маліківських фільмів, може бути непростим для сприйняття.

І режисер, і оператор за цей фільм отримали номінації на "Оскар", однак статуетку жоден з них так і не виграв.

"До дива", 2012

Третя спільна робота Маліка й Любецкі загалом не привернула особливої уваги ані критиків, ані глядачів, навіть попри досить помітний акторський склад - у стрічці зіграли Бен Аффлек, Хав'єр Бардем, Ольга Куриленко та Рейчел Макадамс.

Однак мені цей фільм, події якого відбуваються на екрані майже без слів, видався дуже атмосферним та інтимним - і, знову ж таки, не в останню чергу завдяки магічній камері Любецкі.

"До дива" не розказує історію, а показує її. Навіть прослуховування для фільму, на яке запросили Ольгу Куриленко, було "німим" - вона не сказала під час нього жодного слова.

Втім, після перегляду фільму з'являється відчуття, що інакше і бути не може - адже це саме той випадок, коли слова зайві.

"Гравітація", 2013

Чергове спільне творіння Любецкі з Куароном, яке нарешті принесло "Оскари" їм обом, - науково-фантастична драма з Джорджем Клуні та Сандрою Баллок у головних ролях.

Стрічка, дія якої відбувається в космосі, та багаторічна співпраця з Куароном надали Любецкі широкий простір для творчості, яким він майстерно скористався.

Знаменита сцена, якою розпочинається фільм, була знята єдиним довгим кадром, що триває близько 12 хвилин - один з "фірмових" прийомів Любецкі, яким він часто послуговуватиметься, зокрема і у "Легенді Г'ю Гласса". Водночас, за словами самого оператора, Куарон хотів зробити кадр ще довшим - але це, вочевидь, виявилось занадто навіть для Любецкі.

Творці фільму намагались зробити зйомки максимально наближеними до реальності, і загалом критики віддали належне цим старанням - стрічка отримала 7 нагород Кіноакадемії у 2014 році, однак в боротьбі за кращий фільм все ж програла історичній драмі "12 років рабства".

"Бердман", 2014

Перший фільм Любецкі у тандемі зі співвітчизником Алехандро Гонсалесом Іньярріту тріумфував на минулорічному "Оскарі", перемігши у чотирьох номінаціях, зокрема і за найкращу режисуру та операторську роботу.

"Бердмен" став свого роду переломним моментом у творчості Іньярріту, якому вдалось зняти фільм, абсолютно відмінний від того, що він робив раніше, і водночас такий, що впевнено посів своє місце серед найкращих його робіт.

Так само його можна вважати й однією з найкращих робіт Любецкі, який вкотре довів, що він може геніально знімати не лише природу і космос. Його камері дивовижним чином знову і знову вдається перетворювати глядачів на учасників подій і змушувати дивитись фільм на одному диханні аж до фінальних титрів.

"Рицар кубків", 2015

І наостанок - бонус для любителів творчості Терренса Маліка. "Рицар кубків" став четвертим поспіль фільмом, який він зняв у співпраці з Еммануелем Любецкі - і треба визнати, він має багато спільного з їхніми попередніми роботами.

Знову відсутність лінійного сюжету, знову розрізнені кадри, з яких глядач складає історію життя головного героя і знову - магія камери, яка працює на рівні емоцій і не дає відірватись від екрану навіть тоді, коли на рівні логіки здається, що фільму все ж чогось бракує.

Візуальне в фільмах Маліка є цілком самодостатнім, саме у ньому міститься головний месседж - тому й голос дуже часто відходить за кадр, перетворюючись на своєрідний акомпанемент.

Мабуть тому Малік до роботи над своїми фільмами знову і знову запрошує Любецкі - одного з кращих сучасних майстрів візуального у кіно.