Кіноблог: чи зможе Іньярріту здивувати після "Бердмена"?

Днями вийшов <link type="page"><caption> перший трейлер</caption><url href="http://www.foxmovies.com/movies/the-revenant" platform="highweb"/></link> нового фільму "Той, що вижив" мексиканського режисера Алехандро Гонсалеса Іньярріту, який <link type="page"><caption> тріумфував</caption><url href="http://www.bbc.com/ukrainian/entertainment/2015/02/150223_osacars_2015_rl" platform="highweb"/></link> на цьогорічному "Оскарі" зі стрічкою "Бердмен".

Моє знайомство з творчістю Іньярріту почалось з його першого фільму "Сука-любов", і одразу ж стало палким захопленням. Ця потужна соціальна драма запалила одразу дві зірки не лише іспаномовного, але й світового кіно – молодого режисера Алехандро Гонсалеса Іньярріту та молодого актора Гаеля Гарсіа Берналя, який зіграв у фільмі одну з головних ролей.

Для них обох ця глибока, трагічна і сильна стрічка стала першим повнометражним художнім фільмом, і водночас своєрідною планкою, яку дуже важко перестрибнути. Як на мене, Іньярріту вдалось це зробити лише через 15 років – цього року, коли світ побачив його "Бердмен".

Шлях довжиною у 15 років

Попередні роботи режисера - "21 грам" та "Вавилон" - багато в чому перегукуються з дебютною стрічкою. Попри те, що в обох цих стрічках, на відміну від іспаномовної мексиканської "Сука-любов", грають голлівудські актори, їхній сюжет розвивається за дуже схожим сценарієм.

Зокрема, долі героїв паралельних сюжетних ліній у них так само пов’язує одна ключова подія, яка зумовлює подальший розвиток сюжету. Незмінним лишається і загальний настрій - трагічності, невідворотності, а подекуди і безвиході людського буття.

Але, попри зірковий склад і численні номінації на "Оскар", обидва ці фільми стали скоріше "наступними пунктами" у режисерській кар’єрі Іньярріту, аніж новим етапом для нього.

Певною мірою це стосується й четвертого повнометражного фільму режисера - драми "Бьютіфул" з харизматичним іспанцем Хав’єром Бардемом. Вона стала свого роду поверненням режисера до іспаномовного кіно, і водночас відходом від композиції паралельних сюжетних ліній.

І хоча іспаномовні та "голлівудські" фільми режисера безумовно мають різний колорит і сприймаються по-різному, після перегляду кожного з них залишається скоріше враження чергового гарного фільму від режисера "Сука-любов", аніж нового шедевру Алехандро Гонсалеса Іньярріту.

Перевершити себе

Але цього року, на фінальних титрах "Бердмена", я нарешті відчула те, чого підсвідомо чекала всі ті роки, які слідкувала за творчістю Іньярріту - він зміг-таки подолати планку, яку сам собі встановив своїм потужним дебютом.

"Бердмен" - це, безумовно, новий рівень Іньярріту-режисера. Фільм може подобатись чи ні, але він кардинально відрізняється від усього, що Іньярріту робив до того. Власне, це була основна причина, чому, на мою думку, "Оскар" за найкращу режисерську роботу цьогоріч мав отримати саме він.

І за найкращий фільм, і за найкращу режисерську роботу цього року змагались двоє моїх улюблених режисерів - Іньярріту з "Бердменом" та Вес Андерсон з "Готелем Гранд Будапешт". І якщо найкращим фільмом, як на мене, заслуговували стати обидві стрічки, то в режисерській номінації моїм однозначним фаворитом був Іньярріту - саме тому, що він зміг не просто вийти за свої звичні рамки, а зробити це просто блискуче.

Безсумнівно, Вес Андерсон - чудовий режисер. Певною мірою, це безпрограшний варіант - якщо вам сподобався хоча б один його фільм, можете сміливо дивитися будь-який інший: майже напевно ви будете від нього так само у захваті. Не став винятком і "Готель Гранд Будапешт" - так само, як і в попередніх стрічках, ми бачимо в ньому фірмовий почерк автора, за який, власне, його і люблять прихильники.

Чому ж у режисерській номінації мав перемогти Іньярріту? Саме тому, що "Бердмен" для нього став таким винятком. І не просто винятком - а блискучим винятком, який належно оцінили і критики, і глядачі. Вийти з власної "зони комфорту" - це завжди непросто, а зробити це настільки успішно, як зробив Іньярріту - безумовно, заслуговує найвищої оцінки.

Новий виклик

Але чи зможе він повторити цей успіх з новим фільмом? Судячи з трейлеру "Того, що вижив", режисер продовжує експериментувати.

Іньярріту вперше береться за історичний фільм - дія стрічки відбувається у 1820-х роках в Америці й розповідає історію американського першопрохідця Г’ю Ґласса, якого зіграв Леонардо Ді Капріо.

Стрічка стала першою спільною роботою актора і режисера. Але на відміну від тепер уже "оскароносного" Іньярріту, Ді Капріо з нагородою Кіноакадемії ніяк не щастить - маючи п’ять номінацій на "Оскар", він наразі так і не зміг заволодіти заповітною статуеткою. Цілком ймовірно, що наступного року саме "Той, що вижив" стане черговою спробою актора зламати цю невтішну для нього традицію.

Водночас оператором у новому фільмі став Еммануель Любецкі, який разом з Іньярріту працював над "Бердменом" і таки отримав за нього "Оскар". Як критики, так і глядачі погоджуються в тому, що своїм успіхом "Бердмен" не в останню чергу завдячує саме майстерній операторській роботі Любецкі.

Тож чи зможе дует Іньярріту-Любецкі перевершити, чи принаймні повторити успіх своєї попередньої роботи, враховуючи, що цього разу вони встановили собі ще вищу планку? Впевненості у цьому в мене на разі немає, однак є великі сподівання, а відтак - з нетерпінням чекатиму на вихід "Того, що вижив".