Від 24 лютого Росія прямує до падіння режиму Путіна - блог британського історика

Автор фото, Getty Images
Від першого дня масштабного вторгнення в Україну Росія прирекла себе на поразку, вважає британський експерт з історії Росії Орландо Файджес.
Історик переконаний, що авторитарний режим Володимира Путіна впаде через розкол у російській політичній верхівці: повстати проти президента Росії можуть як його підлеглі з ФСБ, так і військові.
Він сподівається, що це станеться якомога швидше, адже такий сценарій міг би зупинити кровопролиття в Україні.
Втім, без "депутінізації" Росію може очолити ще гірший диктатор, припускає британський історик.
З Орландо Файджесом говорила Тетяна Харченко.
У чому помилився Путін?

Автор фото, ВГОРУ.ХЕРСОН.НОВИНИ
Якщо вести мову про фактичне рішення Путіна розпочати вторгнення в Україну, виглядає так, ніби співробітники ФСБ дуже погано поінформували його, стверджуючи, що Україна - слабка, розділена, готова до інфільтрації, підривної діяльності та вторгнення, що Захід також буде слабким і розділеним. Щодо обох цих пунктів він суттєво помилився.
Рішучість Заходу виявляється зараз інакше, ніж у 2014 році. Та й українці борються з величезною відвагою.
Путін зрештою може взяти Київ, але тільки ціною величезних втрат. Інша справа - який у цьому сенс? Він отримає шалений повстанський спротив і в якийсь момент буде змушений відступити.
Що буде далі, або "Путін номер два"
Я історик і не люблю спекулювати про те, що буде далі. Але думаю, що починаючи із дня, коли Росія здійснила це вторгнення - 24-го лютого, вона втратила позитивні варіанти розвитку подій для себе та російського режиму.
Я вірю, що це лише питання часу - коли російський режим впаде. Найімовірніше, що це станеться завдяки внутрішнім елітам з правлячої верхівки. Інша справа - як довго українці зможуть боротися, поки тиск дасть результат.
Мій інший страх полягає в тому, що якщо нічого не зробити для "депутінізації" російського суспільства, якщо не буде зусиль націлених на те, щоб росіяни самі змогли подолати пропаганду, якою їх годували, будь-який уряд, який прийде на зміну, - буде "Путіним номер два", якщо не гірше.
Чи спрацьовують санкції та тиск?

Автор фото, Getty Images
Будь-який режим не здатен витримати війну з тим тиском, який іде зараз з-за кордону. З персональним тиском на його друзів, у яких відібрані мільйони, з економічним тиском на країну в цілому.
Він не зможе пережити це без розколу всередині еліт, ймовірність цього розколу буде зростати.
Будуть ті, хто запитає себе, - чи справді я хочу постати перед судом за воєнні злочини? Можливо, це поворотний момент для мене?
Ми будемо спостерігати, як у російській верхівці з'являтимуться тріщини.

Автор фото, Getty Images
Наприклад, Сергій Лавров. Особисто мені здається, що йому стає дедалі більш некомфортно. Коли з'явилася вся ця інформація про його доньку від іншого шлюбу, яка живе як мільйонерка в Кенсінгтоні та Челсі, стало зрозуміло, що санкцій бояться. Вона поскаржиться батьку, і, можливо, він почне задумуватися над своїми рішеннями.
Ось, чому треба добиратися до внутрішніх кіл Путіна так близько, як тільки вдасться.
"Геноцидна війна"

Автор фото, Getty Images
Так, цю війну порівнюють із Другою світовою. Але я думаю, що кращою аналогією може бути війна у Сирії. Адже подивіться тільки на бомбардування цивільних, на весь цей геополітичний тероризм.
Росія все перетворює на зброю: біженців, цивільних, є небезпека використання хімічної зброї. Це геноцидна війна.

Автор фото, Getty Images
І якщо росіяни будуть воювати саме в такий спосіб, то один Бог знає, що ще може статися.
Де у цієї війни червоні лінії? Куди ця геноцидна війна приведе нас, якщо ми хочемо чинити їй опір?
Чи можливі переговори з Путіним?
Я боюсь, що страшна реальність життя полягає в тому, що в якийсь момент Заходу й Україні доведеться сісти з Путіним за стіл переговорів. Тому що більше немає з ким говорити.
Якщо він буде готовий використати ядерну зброю, а я думаю, що він готовий, тоді єдине, що залишається світу, - це говорити з ним.
Це поставить і Україну, і світ перед цілим набором дипломатичних та політичних кроків, які їм доведеться обирати. Єдине, на що я сподіваюсь, так це на те, що розкол у правлячих елітах Росії станеться до того, як нам доведеться ухвалювати такі рішення.












