Бунт в "ЛНР". Чому повстали шахтарі

Останнім часом від людей чути про повстання шахтарів в "ЛНР", але офіційної інформації про це ніде не знайти. Навіть більше - місцева влада заблокувала соцмережі та вимкнула мобільний зв'язок з контрольованою Україною.

Але перед тим, як розповісти історію шахтарського бунту в Антрациті та Ровеньках 7 і 8 червня 2020 року, пригадаймо, як жили шахтарі у регіоні, який справедливо називають шахтарським.

Шахтарські династії

Задовго до подій 2014 року, в містах Антрацит, Первомайськ, Ровеньки, Брянка на півдні Луганської області жили суцільно шахтарські сім'ї. І це не було єдиним виходом або єдиним джерелом доходу - це було вибором, гордістю сім'ї та шахтарською династією.

З часів Радянського Союзу шахтар відчував себе гордістю країни - ризикуючи життям, він не тільки здобував чорне золото, а й забезпечував свою сім'ю. У шахтарських сім'ях матеріальний рівень завжди був вищим, ніж у будь-яких інших. Чоловіки легко могли дозволити собі життя, коли дружина не працювала, а діти звично їздили на море раз на рік.

Крім досить високого матеріального рівня життя в шахтарських сім'ях, були й інші гарантії від держави - житло, регрес на випадок травм, безкоштовні путівки в санаторії, високі пенсії. І шахтар міг бути давно на пенсії, але розмірами своєї пенсії до самої своєї смерті він забезпечував всю родину, дітей і онуків.

Зворотний бік такої роботи - травми, професійні захворювання, висока смертність, алкоголізм. І ті сім'ї, де шахтар доживав до глибокої старості - швидше рідкість та винятки, хоча в молодості, звичайно, обираючи професію, мало хто думав про таку віддалену перспективу. Особливо показова ця картинка зараз, коли літніх шахтарів чи не волоком діти тягнуть в Станицю заради пенсії, наймаючи "несунів" та інвалідні крісла.

Відлунням колишніх профспілкових благ для шахтарів "республіки" залишилися поїздки в пансіонат Лазурне біля Алушти, куди їх везли сім'ями в рахунок погашення заборгованості по зарплаті.

Бунт, якого немає

У неділю 7 червня подруга написала мені, що ледь виїхала з Антрацита - через раптове посилення карантинних заходів щодо COVID-19 з містами Антрацит і Ровеньки скасували міжміські рейси, а разом з цим по всій "республіці" зник телефонний зв'язок Vodafone. Це єдиний оператор, за допомогою якого можна було зателефонувати на територію законної України.

Проте жителі шахтарських міст обурювалися не через дивний карантин (місто закрите для виїзду та в'їзду, але працюють всі ринки і торгові центри), буквально в кожній родині обговорювали бунт шахтарів на шахті "Комсомольська".

Все почалося ще 22 квітня, коли 173 гірники шахти "Комсомольська" спустилися в східний відкотний штрек і оголосили страйк. Робітники вимагали свою заробітну плату (240 млн рублів, приблизно 96 млн грн), заборгованість по якій існувала з січня.

Оскільки 1 травня мала початися якась "реструктуризація" шахт, шахтарі побоювалися, що заборгованість із зарплати заморозять, і вони не побачать грошей ніколи. Тієї ж ночі гендиректор нової керуючої компанії ДУП "Східвугілля" (створеної замість старої ДУП "Антрацит") Володимир Шатохін привіз на шахту приблизно 5 млн рублів.

Шахтарям запропонували отримати хоча б ці гроші. Вони не відреагували на погрози, і через пів години гендиректор був змушений запропонувати зарплату за січень-лютий, а до кінця квітня - і за березень. 23 квітня шахтарі відновили роботу.

Але варто було припинити страйк, як обіцянки порушили - шахтарям виплатили лише половину грошей за березень, до кінця травня гірники не побачили свої зарплати за квітень. Крім того їм знизили розцінки на працю.

Увечері 5 червня друга зміна робочих зупинила роботу і залишилася в приствольному дворі. Робітники вимагали закриття численних копанок у "республіці", погашення заборгованості з зарплати та надання справного обладнання. Керівництво шахти не пустило автобуси, щоб третя зміна не приєдналася до страйку, але шахтарі змогли дістатися до шахти своїми силами. До 6 червня страйкували вже 150 людей.

7 червня навколо шахти з'явилася поліція, заблокувавши доступ до підприємства. Таким чином, шахтарі та їхні дружини перестали отримувати продукти і воду.

Крім того, в Антрацитівському районі оголосили дивний карантин - зупинили весь транспорт. Перестав працювати мобільний зв'язок Vodafone, а всі інтернет-провайдери заблокували мережі ВКонтакте і YouTube.

З часом влада відзвітувала: "генпрокуратура республіки" перевірила стару керівну компанію ДУП "Антрацит", виявила численні порушення і оголосила в розшук одного з екскерівників компанії.

Цікаво те, що про події в шахтарських містах неможливо було дізнатися з офіційних джерел. У понеділок 8 червня на офіційному сайті "республіки" з'явилася інформація про те, що розпочали виплату заборгованості по заробітній платі шахтарям. І буквально відразу про те, що потрібен плановий видобуток вугілля.

Проте ані Vodafone, ані соціальні мережі ВКонтакте та YouTube не поновили своєї роботи. Про шахтарський бунт і його наслідки говорять пошепки, хоча в Viber всі надсилають посилання на ті сайти, де можна було щось прочитати про події в Антрациті та Ровеньках.

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!