У нас забрали дитину, бо ми не пройшли тест на батьківство

Коли донька Кіри народилася минулого листопада, їй дали побути з нею дві години, а потім забрали дитину під опіку.

"Щойно її принесли, я почала рахувати хвилини", – згадує 39-річна Кіра.

"Я постійно дивилася на годинник, щоб побачити, скільки у нас залишилося часу".

Коли зрештою Заммі мали забрати з її рук, Кіра почала нестримно ридати, шепочучи "вибач" своїй дитині.

"Мені здавалося, що частина моєї душі померла".

Зараз Кіра – одна з багатьох гренландських родин, що живуть на материковій частині Данії і борються за повернення своїх дітей після того, як їх забрали соціальні служби.

Немовлят та дітей у них забрали соціальні служби після тесту на батьківську компетентність, відомого в Данії як FKU. Тест мав оцінити, чи придатні вони бути батьками.

У травні цього року уряд Данії заборонив використання цих тестів на гренландських сім'ях після десятиліть критики, хоча їх і досі продовжують використовувати для інших сімей у країні.

Оцінювання, на проведення якого зазвичай потрібні місяці, використовують у випадках, коли органи влади вважають, що діти перебувають під загрозою нехтування або їм можуть заподіяти шкоду.

Вони включають інтерв'ю з батьками та дітьми, та низку когнітивних тестів, наприклад, відтворити послідовності чисел у зворотному порядку, а також тести на загальні знання, на риси особистості та емоційність.

Захисники тестів стверджують, що вони дають більш об'єктивний метод оцінки, ніж суб'єктивні свідчення соцпрацівників та інших експертів.

Але критики кажуть, що вони не можуть напевно передбачити, чи стане хтось хорошою мамою чи татом.

Опоненти також давно стверджують, що тести розроблені на основі данських культурних норм, і зазначають, що вони проводяться данською мовою, а не калаалісут, рідною мовою більшості гренландців.

Це може призвести до непорозумінь, кажуть вони.

Гренландці є громадянами Данії, їм дозволено жити та працювати на материковій частині країни.

Тисячі людей живуть у Данії, яких приваблюють можливості працевлаштування, освіта та охорона здоров'я.

За даними Данського центру соціальних досліджень, державного дослідницького інституту, у гренландських батьків дітей під опіку забирають у 5,6 раза частіше, ніж у данців.

У травні уряд заявив, що сподівається з часом переглянути близько 300 справ, в яких гренландських дітей насильно вилучали з їхніх сімей, у тому числі ті, що стосуються тестів на батьківство.

Але станом на жовтень BBC виявила, що уряд переглянув лише 10 справ, коли використовували такі тести, і в результаті жодної гренландської дитини не повернули.

Оцінювання, яке пройшла Кіра в 2024 році під час вагітності, показало, що вона не має "достатніх батьківських навичок і знань, щоб самостійно доглядати за новонародженим".

Кіра каже, що серед питань, які їй ставили, були: "Хто така Мати Тереза?" та "Скільки часу потрібно сонячним променям, щоб досягти Землі?"

Психологи, які захищають ці тести, стверджують, що такі питання призначені для оцінки загальних знань батьків та їхнього розуміння концепцій, з якими вони можуть стикнутися зіткнутися в суспільстві.

Кіра додає, що "вони змушували мене гратися з лялькою та критикували мене за недостатній зоровий контакт".

Вона стверджує, що коли вона запитала, чому її тестують таким чином, психолог відповів їй: "Щоб побачити, чи ти достатньо цивілізована, чи можеш ти поводитися як людина".

Місцева влада щодо справи Кіри заявила, що не може коментувати окремі сім'ї, додавши, що рішення про передачу дитини під опіку ухвалювали, коли існувало серйозне занепокоєння щодо "здоров'я, розвитку та добробуту дитини".

У 2014 році двох інших дітей Кіри, яким тоді було дев'ять років і вісім місяців, передали під опіку після того, як тест показав, що її батьківські навички розвиваються недостатньо швидко, щоб задовольнити їхні потреби.

Її старша донька, Зої, якій зараз 21 рік, повернулася додому, коли їй було 18 років, і зараз живе у власній квартирі та регулярно бачиться з мамою.

Кіра сподівається, що незабаром вона возз'єднається зі своєю дитиною Заммі назавжди.

Уряд Данії заявив, що перевірить, чи були допущені помилки під час проведення тестів у гренландців.

Тим часом Кірі дозволено бачитися із Заммі, яка перебуває під опікою, раз на тиждень протягом години. Щоразу, коли вона приходить до неї, вона бере квіти, а іноді й гренландську їжу, таку як суп із курячих сердець.

"Просто щоб частинка її культури могла бути з нею", - каже вона.

Моє серце було повністю розбите

Але не всім гренландським батькам можуть повернути дітей після перегляду справ про опіку.

Сина Йоганне та Ульріка усиновили у 2020 році, і уряд Данії заявив, що не переглядатиме справи про усиновлення дітей. 43-річна Йоганне пройшла тестування у 2019-му під час вагітності.

Як і Заммі, її сина мали забрати одразу після народження.

Але оскільки він народився передчасно на другий день Різдва, а соціальні працівники були у відпустці, вона та її чоловік Ульрік змогли залишити його собі на 17 днів.

"Це був найщасливіший час у моєму житті як батька", - каже 57-річний Ульрік.

"Бути з сином, тримати його на руках, міняти йому підгузки, стежити, щоб Йоганне зціджувала молоко перед сном увечері".

Потім одного разу двоє соціальних працівників та двоє поліцейських прибули до будинку Йоганне та Ульріка, щоб забрати їхнього сина. Подружжя каже, що благали їх не забирати його.

Йоганне запитала, чи може вона погодувати його грудьми востаннє.

"Коли я одягав сина, щоб передати його прийомним батькам, які вже були в дорозі, я відчув жахливий душевний біль", - каже Ульрік.

Йоганне змусили проходити тестування після того, як двох її дітей від інших стосунків, п'яти та шести років, взяли під опіку, коли вона не пройшла тест на батьківство в 2010 році.

У 2019 році комісія дійшла висновку, що вона "нарцисична" та має "розумову відсталість".

Вона відкидає обидва ці описи себе.

У тестах на батьківство не має оцінки "пройшов - провалив". Але як каже психолог Ісак Неллеманн, який раніше проводив ці тести, на практиці, якщо результати погані, батьки в 90% випадків вони втрачають дітей.

Неллеманн стверджує, що тести не мають наукової обґрунтованості та були розроблені для вивчення рис особистості, а не для прогнозування батьківських здібностей.

Однак Турі Фредеріксен, старший психолог, чия команда зараз проводить ці тести, захищає їх, кажучи, що хоча вони не ідеальні, "вони є цінними психологічними інструментами".

Вона також каже, що не вважає, що тести упереджені проти гренландців.

Коли Йоганне у 2019 році запитали, що вона бачила під час тесту Роршаха – психологічного тесту, коли людям показують абстрактне зображення - вона сказала, що бачить жінку, яка потрошить тюленя. Це звична картина у мисливській культурі Гренландії.

Йоганне стверджує, що почувши цю відповідь, психолог назвав її "варваркою".

Місцева рада, яка брала участь в оцінці подружжя у 2019 році, не розглядала безпосередньо заяву Йоганне.

Вони сказали, що тест "виявив значну стурбованість щодо загальних батьківських здібностей", а також "стурбованість щодо загального способу життя та функціонування батьків у повсякденному житті".

Я так і не побачила його перші кроки

Після того, як сина Йоганне та Ульріка взяли під опіку, їм дозволяли бачитися з ним під час коротких щотижневих візитів, поки хлопчика не усиновили у 2020 році.

Відтоді вони його більше не бачили.

"Я так і не побачила його перші кроки, перші слова, перший зуб, його перший шкільний день", - каже Йоганне.

Однак через кілька днів після його народження вони охрестили його, створивши офіційний запис, який містить їхні імена та адресу.

"Нам потрібно було створити паперовий слід, щоб він міг знайти дорогу назад до нас", - каже Йоганне.

Їхній адвокат Жанетт Гйоррет сподівається представити їхню справу в Європейському суді з прав людини.

Але міністерка соціальних справ Данії Софі Хесторп Андерсен повідомила BBC, що уряд не переглядатиме справи про усиновлення, оскільки кожна з цих дітей тепер перебуває в "люблячій та турботливій родині".

На запитання про хід перегляду інших справ вона каже: "Поки повільно, але ми починаємо".

Вона також каже, що рішення про вилучення та усиновлення дітей є частиною "дуже ретельного процесу, в рамках якого ми розглядаємо здатність сім'ї піклуватися про свою дитину не лише протягом року чи двох, а й протягом тривалого часу".

Цю думку поділяє Тордіс Якобсен, керівник групи соціальних працівників в комуні Ольборг на півночі Данії, яка каже, що рішення про вилучення дитини в Данії ніколи не ухвалюють легковажно.

Вона каже, що сумніви щодо безпеки дітей часто першими висловлюють школи чи лікарні, і зазначає, що у випадках, коли дитину усиновлюють назавжди, рішення ухвалює суддя.

Пілінгуак - рідкісний випадок, коли гренландська мати возз'єдналася зі своєю дитиною.

Вона та її донька, яку передали під опіку у віці одного року, возз'єдналися кілька місяців тому. Її доньці зараз шість років. 39-річна Пілінгуак каже, що отримала неочікувану новину під час телефонного дзвінка із соціальних служб.

"Я почала плакати та сміятися одночасно. Я не могла в це повірити. Я весь час думала: "О Боже, вона повертається додому".

Троє дітей Пілінгуак передали під опіку в 2021 році. Двом іншим на той час було шість і дев'ять років.

Вона каже, що погодилася на те, щоб місцева влада тимчасово передала її дітей під опіку, поки вона знайде новий дім для них.

Пілінгуак каже, що була переконана, що її діти незабаром повернуться до неї, але натомість їй довелося пройти тест на батьківство.

Він показав, що вона мала схильність вступати у "дисфункціональні стосунки" та непридатна для виховання дітей.

Вони можуть забрати її в будь-який час

Через кілька місяців після того, як її шестирічна донька повернулася додому, місцева влада повідомила Пілінгуак, що двоє її старших дітей повернуться до неї в грудні.

Рішення повернути дітей під опіку Пілінгуак ухвалила місцева влада. Там відмовилися коментувати її справу.

Понад чотири роки розлуки ускладнили стосунки Пілінгуак з донькою.

"Якщо я піду до ванної кімнати та зачиню двері, у неї стається панічна атака, і вона каже: "Мамо, я не змогла тебе знайти", - каже Пілінгуак.

Вона також каже, що боїться знову втратити доньку.

"Вони можуть забрати її у будь-який час. Вони можуть зробити це знову".

Кіра зараз готується до першого дня народження Заммі, який вона відзначить без неї.

Вона власноруч зробила традиційні гренландські сани з дерева, на яких намальований білий ведмідь. Раніше цього місяця їй сказали, що її донька не повернеться додому – принаймні поки що – але вона не втрачає надії.

У будинку Кіри досі стоїть ліжечко поруч з її ліжком та ще одне у вітальні, на стінах висять фотографії Заммі в рамках, у кімнаті розкладені дитячий одяг та підгузки.

"Я не перестану боротися за своїх дітей. Якщо я не закінчу цю боротьбу, то в майбутньому це буде боротьба моїх дітей".