"Вони вбивають наших митців". Ким був Максим Кривцов, який загинув на фронті

7 січня на фронті загинув український поет Максим Кривцов, йому було 33 роки. Соцмережі заполонили спогади про його творчість від сотень друзів та знайомих. Багато кому його смерть навіть нагадала про українських культурних діячів, які загинули від репресій в СРСР - так зване "розстріляне відродження".

Про загибель сина повідомила у фейсбуці його мати Надія Кривцова.

Максим Кривцов народився у Рівному у 1990 році, закінчив Київський національний університет технологій і дизайну. Брав участь у Революції гідності, 2014 року добровольцем пішов служити в АТО в лавах Добровольчого українського корпусу "Правий сектор".

Потім у 2016-2019 роках він служив у Нацгвардії. Взяв собі позивний "Далі".

"Тоді відрощував вуса, щоб накручувати, як у Сальвадора Далі. Так позивний сам напросився, як відмінник до дошки", - пояснив він в інтерв’ю спецпроєкту "Слова і кулі" видання Читомо та Український ПЕН.

Деякий час працював у Центрі реабілітації та адаптації ветеранів АТО та ООС Veteran Hub. У 2022 році знову пішов на війну добровольцем.

"Моя посада – кулеметник. Якщо на позиції кулемет – значить, кулеметник, якщо гранатомет – значить, гранатометник!" - розповідав він раніше про війну.

У 2023 році у видавництві "Наш формат" вийшла його перша збірка "Вірші з бійниці". Наклад уже змели з полиць. Цю книжку український ПЕН-клуб вніс до переліку найкращих новинок року.

Його вірші виходили в збірках з іншими поетами: "Книга Love 2.0. Любов і війна", "Там, де вдома: 112 віршів про любов та війну", "Колискова 21 століття Vol. 1: що тебе заколисує?", "Поміж сирен. Нові вірші війни".

Найвідоміший його вірш - "Жовтий скотч", який заспівав гурт "Юркеш" і який став саундтреком до фільму "Наші котики".

Сам він визнавав, що писав вірші з підліткового віку.

Друзі Кривцова вказують, що він вже писав роман з попередньою назвою Радіо «Забуття».

Максим Кривцов до вторгнення займався навчанням дітей фотографії у пригодницькому клубі для малечі "Строкаті Єноти".

Друзі та читачі згадують Максима Кривцова як талановитого поета і щиру людину.

"У Максима Кривцова є одна дуже важлива риса... Він дуже щирий. Навіть занадто щирий. Починаючи з 2014 року, відколи я знаю його, він вражає своєю добротою, щирістю та філософським сприйняттям жаху, в якому перебуває послідовно всі роки життя... Почитайте його відчуття війни впродовж усіх років. Як змінюються його вірші разом із ним... Ця щирість і вміння берегти людяність — неймовірно вражають", - писала у відгуці до збірки віршів Кривцова акторка Ірма Вітовська.

"Він фотографував, писав вірші і воював. Спілкування з ним взагалі ні на що схоже не було. Подумалось, що така людина, як він, взагалі робить в такому місці як тут. Де б я його не зустріла, на війні, чи в тилу, це питання було актуально завжди. Він ніби з іншої планети, в хорошому сенсі", - пише у фейсбуці військова Маруся Звіробій.

В інтерв’ю спецпроєкту "Слова і кулі" у квітні 2023 року Кривцов розповів, що до повномасштабного вторгнення мріяв, аби українці зрозуміли, що в країні війна.

"Я мав одну жахливу мрію, мені це часто снилося: ходити по Києву з автоматом, чекати на свою станцію метро зі зброєю на колінах. Я з тих жахливих людей, які говорили, що потрібно, щоби війна перенеслася на вулиці, як пожежа. Щоб інші також зрозуміли, що відбувається. Вранці 24 лютого я дуже пошкодував про ці думки", - розповів він.

"Війна – це жахлива, абсурдна та зовсім нелогічна річ. Однак, вона – одна зі стихій, які щоразу починаються знову", - наголошував поет.

Водночас, на думку Кривцова, з 2014 року в країні сталися певні позитивні зрушення, побільшало обговорень про важливість мови та культури, почали функціонувати деякі соціальні проєкти. Він із захопленням висловлювався про нове покоління українців.

"Дещо запустився двигун потяга "Україна", - відзначав він.

З великою радістю в інтерв’ю Кривцов згадував, як українських військових зустрічали під час визволення Балаклії на Харківщині у вересні 2022 року.

"Вражали люди, які зустрічали нас оплесками в Балаклії. Це був один із найкращих днів у житті", - розповідав поет.

"Вони вбивають наших митців, а потім сміються в обличчя"

Українські митці у соцмережах пишуть, що в історії України знову повторюється ситуація, коли гине молода українська інтелігенція.

"Я дивлюся на фото - татуювання на його руці "Я умру, умру в Патагонії дикій". Український поет набив собі на руці слова іншого українського поета. Одного розстріляли 1937-го (йдеться про розстріляного в СРСР поета Михайля Семенка. – Ред.), інший - загинув від рук тих же ворогів учора. Одному було 44, другому – 33", - пише у фейсбуці режисерка Ірина Цілик.

"Я дивлюся на антологію воєнних віршів "Поміж сирен", яка вийшла у червні 2023 року, і розумію: ось у ній з'явилася ще одна чорна рамочка. Тепер уже дві: Віка Амеліна (поетеса, яка померла від поранень після обстрілу Краматорську влітку 2023 року. – Ред.) і Максим Кривцов. Мені хочеться десь заховати цю книжку дуже далеко, в якійсь непроникній капсулі, щоб туди більше не наповзали ці чорні рамочки, як таргани, як шашіль", - пише у фейсбуці український поет Остап Сливинський.

На його думку, формулювання "не встиг розвинути свій талант", "загинув на світанку творчого шляху" з хрестоматії української літератури вже складаються у велику неперервну катастрофу.

"Ненадовго здалося було, що ми вирівнюємо політ, будемо потроху йти до своїх товстих світових бестселерів, до своїх Нобелів. Ні, наша карма проста: спалахи - й темнота", - відзначає він.

Влітку 2023 року Кривцов представляв свою збірку на книжковому Арсеналі у Києві - відпросився з фронту. Там же востаннє більшість друзів бачили тоді письменницю Вікторію Амеліну, яка просто з форуму поїхала до Краматорська і загинула.

"Вони вбивають наших митців, а потім сміються в обличчя: - А у вас никакой украинской культуры и нету. Где же она? Что-то у вас так мало ее, очень странно! Так де ж їй узятись?! - коли ви вбиваєте весь цвіт нашої нації…", - написала у фейсбуці композиторка Яна Іщук.

5 січня, напередодні загибелі, Кривцов опублікував на своїй сторінці у фейсбуці такий вірш:

Моя голова котиться від посадки до посадки

як перекотиполе

чи мʼяч

мої руки відірвані

проростуть фіалками навесні

мої ноги

розтягнуть собаки та коти

моя кров

вифарбує світ у новий червоний

Pantone людська кров

мої кістки

втягнуться в землю

утворять каркас

мій прострелений автомат

заржавіє

бідненький

мої змінні речі та екіпу

передадуть новобранцям

та скоріше б уже весна

щоб нарешті

розквітнути

фіалкою.

"Не хотів би раптової смерті. Загибель від пострілу снайпера лякає дужче, ніж від міни", - розповідав він в інтерв'ю "Газеті по-українськи" у 2020 році.

Поети та письменники, які загинули під час війни

Загалом за час повномасштабної війни вже загинуло кілька українських письменників та поетів.

У березні 2022 року російські військові викрали з будинку в Капитолівці біля Ізюму дитячого письменника Володимира Вакуленка. У травні виявили його тіло, пізніше експерти знайшли в ньому дві кулі.

У травні 2022 року в боях на Харківщині загинув 57-річний поет Олександр Бережний.

У серпні 2022 року у бою біля Бахмуту загинув 28-річний поет Артем Довгополий.

У липні 2023 року письменниця Вікторія Амеліна померла від поранень, отриманих під час російського обстрілу Краматорська 27 червня.