Купив дівчині пігулки - в’язниця. Як аборти розсварили нову владу Польщі перед виборами

Вулицями Варшави повільно їде фургон. На його кузові – величезна фотографія кривавого місива, в якому можна розпізнати фрагменти людського тіла. Напис "Аборт вбиває" поруч із жахливим зображенням не залишає сумнівів у тому, про що тут йдеться. Не зауважити появи цього автомобіля десь поблизу просто неможливо: із прикріпленого на його даху гучномовця лунають гасла на кшталт: "Переривання вагітності – це вбивство ненародженої дитини".

"Я не можу назвати себе палкою прихильницею абортів, але поява цієї машини щоразу змушує мене напружитися. Іноді вона проїжджає біля шкіл на очах у дітей. Гучні звуки привертають їхню увагу, я сама чула, як вчителі та батьки обурювалися тим, що ця кривава картинка може травмувати дитячу психіку", - каже ВВС мешканка польської столиці Євгенія.

Втім, для багатьох поляків та польок сам факт існування цього й подібних до нього фургонів – це лише половина проблеми. Набагато більше їх обурює те, що Польща залишається державою із найсуворішим у Європі законодавством про аборти попри те, що вже кілька місяців тому до влади в країні прийшли сили, які обіцяли змінити цю ситуацію.

Тому фургони з кривавими картинками на бортах, які продовжують їздити вулицями польських міст, - це лише символ того, що польські жінки, які хотіли б перервати вагітність, досі змушені проходити через бюрократичне пекло, ризикувати своїм здоров'ям, свободою чи навіть життям.

І не схоже, що найближчим часом ця ситуація зміниться. Дискусія про репродуктивні права у Польщі перетворилася на суто політичне питання, і це – точно не можна назвати хорошою новиною для польських жінок.

Відлуння "чорних протестів"

Чимало польських експертів переконані, що поворотним пунктом у понад восьмирічному періоді правління правоконсервативної партії "Право і справедливість" (ПіС) стала не її поразка на парламентських виборах у жовтні минулого року. Насправді найсильніший удар по її позиціях ще раніше завдали "чорні протести" кінця 2020 – початку 2021 років.

Тоді польський Конституційний суд ухвалив рішення, яке фактично заборонило в країні проведення абортів. Судді визнали неконституційним положення законодавства, яке дозволяло жінці перервати вагітність у разі виявлення у плода важкого та незворотного дефекту або невиліковної хвороби, яка б загрожувала його життю.

Цим положенням обґрунтовувалися близько 98% абортів, які легально провели у Польщі у 2019 році.

Відповіддю на це рішення стали багатотисячні протести, які кілька місяців тривали у великих та малих містах Польщі і навіть вийшли за її межі – на демонстрації солідарності з польками виходили активісти у десятках держав світу.

Ті події мали й більш далекосяжні наслідки. Багато мешканців країни остаточно переконалися, що тодішня влада має дуже своєрідне бачення майбутньої Польщі, перетворюючи її, за словами журналіста Вітольда Гловацького, на "перший халіфат Європи".

Тому на парламентських виборах у жовтні минулого року питання про репродуктивні права польок хоч і не було домінуючою темою кампанії, проте було незримо присутнім у передвиборчій дискусії. Головною ідеєю, яка об’єднувала коаліцію противників "Права і справедливості", було повернення в Польщу "нормальності", і частиною цієї нормальності, безперечно, було скасування репресивного законодавства про аборти.

В результаті участь у виборах-2023 взяли майже три чверті жінок, які мають право голосу, – рекордний для Польщі показник. Особливо активними при цьому були польки молодшої вікової категорії.

Ці цифри дали підстави стверджувати, що приходу до влади нинішня команда на чолі з прем'єром Дональдом Туском великою мірою завдячує саме польським жінкам, учасницям та прихильницям "чорних протестів".

Здавалося б, ця обставина накладала на нову владу чіткі зобов'язання: як мінімум, негайно лібералізувати законодавство про аборти. Однак реальність виявилася складнішою.

Чотири проєкти

Ще перед торішніми парламентськими виборами польські спостерігачі прогнозували, що законодавство про аборти стане каменем спотикання для противників ПіС у разі, якщо їм вдасться перемогти в кампанії. Занадто різні погляди щодо цього сповідували партії, які об'єдналися проти колишньої влади.

Так воно й сталося. Станом на сьогодні представники нової влади зареєстрували в Сеймі одразу кілька законопроєктів на цю тему.

Проєкти "Громадянської платформи" Дональда Туска та лівих з "Лівиці" пропонують дозволити польським жінкам переривати вагітність на терміні до 12-го тижня без зазначення причин цього кроку.

Блок спікера Сейму Шимона Головні "Третій шлях" пропонує помірніший проєкт: цей документ повертає ситуацію в Польщі до стану перед прийняттям Конституційним судом рішення про неприпустимість абортів через важкі вади плоду.

Крім того, ще один законопроєкт "Лівиці" передбачає скасування кримінального покарання за сприяння жінці у проведенні аборту.

Применшувати значення цього проєкту не можна. Сьогодні тисячі поляків стежать за процесом 30-річного муляра Гжегожа В. із села Піньчув під Кельцями.

У березні минулого року його співмешканка, дізнавшись про свою вагітність, попросила Гжегожа дістати їй медикаменти, які могли б викликати аборт.

"Я кохаю її. І це вплинуло на мене, я сприйняв її рішення не народжувати дитину", - пояснював Гжегож у келецькому суді. Чоловік попросив у свого знайомого рецепт на сильне болезаспокійливе, серед побічних дій якого значилася можливість викидня, і передав таблетки своїй подрузі.

За два місяці Гжегожа здала в поліцію сестра його співмешканки. Суд над ним почався у листопаді минулого року. Спочатку засідання переносили, оскільки учасники процесу очікували, що після зміни влади статтю, за якою судять Гжегожа, викреслять з Кримінального кодексу.

Але час минав, ситуація не змінювалася, процес рушив з місця, і зараз, якщо Сейм не візьметься до справи, чоловікові загрожуватиме до трьох років позбавлення волі.

Так чи інакше, нинішній задум коаліціантів полягає в тому, щоб проголосувати всі проєкти на тему абортів у першому читанні, а потім під час підготовки до другого читання вийти на єдиний документ, довкола якого можна було б консолідувати максимальну кількість депутатів.

Проблема полягає в тому, що різні частини коаліції по-різному бачать те, коли саме має відбутися це перше голосування. Тому що питання про аборти стало частиною кампанії до місцевих виборів, які відбудуться у Польщі 7 квітня.

"Пішов ти зі своїм спокоєм"

З одного боку, ліберальна частина коаліції – "Лівиця" та частина "Громадянської платформи" – наполягали на тому, щоб розглядати законопроєкти про аборти негайно.

Їхня логіка була простою: влада повинна якнайшвидше і якнайповніше виконати передвиборчі обіцянки, щоб не допустити розчарування своїх виборців. Адже якщо електорат, який торік своєю активністю "скинув" ПіС, зневіриться у новій владі, він не прийде на місцеві вибори, і партія Ярослава Качинського отримає шанс на реванш.

Консервативна частина коаліції дивилася на ситуацію по-іншому. "Третій шлях" Шимона Головні хотів би перетягнути на свій бік частину виборців, які раніше голосували за "Право і справедливість". А цей електорат вкрай насторожено ставиться до спроб лібералізувати законодавство про аборти. Отож ця частина коаліції виступала за розгляд цих законопроєктів якомога пізніше, найкраще – після місцевих виборів.

Шимон Головня, від якого, власне, залежало, коли саме розглядатимуться законопроєкти, спочатку заявив, що Сейм візьметься за них у перший тиждень березня.

Потім – несподівано змінив думку, заявивши, що він не хотів би, щоб дискусія про аборти стала частиною передвиборчої кампанії (ніби цього вже не сталося), тому парламент розпочне розгляд цих законопроєктів 11 квітня, тобто за чотири дні після першого. туру місцевих виборів.

Це рішення призвело до відкритого протистояння всередині коаліції. 9 березня Головня на зустрічі з активом "Третього шляху" у місті Тихи аргументував свою позицію словами: "Потрібні спокій та терпіння, щоб, борючись за добро, не створити більше зло".

Йому негайно відповіла голова фракції "Лівиця" у Сеймі, одна з найпомітніших парламентських активісток у боротьбі за права жінок Анна-Марія Жуковська. "Пішов ти на х… зі своїм спокоєм", - написала вона в соцмережі Х, тегнувши Шимона Головню.

Прихильники Жуковської пояснюють її розпач просто. Якщо зараз заради політичної доцільності погодитися на перенесення розгляду чутливого і надзвичайно важливого для багатьох жінок питання на "після місцевих виборів", то завтра умовний Головня може вирішити, що "заради суспільного спокою" цю дискусію можна провести і "після виборів до Європарламенту", а то й "після президентських виборів 2025 року". І так її відкладатимуть до нескінченності.

Референдум про аборти?

Втім, противники негайного розгляду законопроєктів про аборти мають аргументи, з якими важко сперечатися.

Вони стверджують, що приймати їх прямо зараз немає жодного сенсу, адже на будь-які зміни до законодавства майже напевно накладе вето президент Анджей Дуда, відомий своїми консервативними поглядами. А голосів на подолання президентського вето коаліція не має навіть теоретично.

Представники "Третього шляху", по-перше, наполягають на тому, щоб коаліція підтримала саме їхній, найпомірніший з усіх зареєстрованих законопроєкт – мовляв, якщо і є шанси, що Дуда підпише бодай щось, то це буде радше саме їхній документ. А по-друге, кажуть вони, непогано було б провести референдум, заручитися на ньому підтримкою суспільства, а потім тиснути результатами всенародного волевиявлення на Анджея Дуду.

З одного боку, дані соцопитувань свідчать, що прихильники лібералізації законодавства про аборти мали б усі шанси перемогти на цьому референдумі.

Велике опитування, проведене цієї зими, показало: 57% поляків вважають, що жінка повинна мати право перервати вагітність з особистих причин без зазначення цих причин до 12-го тижня вагітності (більше того, 19% вважають, що жінка повинна мати таке право до 24-го тижня). За повну заборону абортів виступили лише 9% опитаних.

З іншого боку, чимало активістів виступають принципово проти референдуму з цього питання. Вони вважають, що сама ідея референдуму про реалізацію основоположного права людини, права розпоряджатися своїм тілом, є абсурдом.

Звучать голоси і про те, що референдум з настільки чутливого питання може призвести до нового витка "польсько-польської війни", тобто загострення глибоких внутрішніх протиріч усередині польського суспільства.

"Таблетка наступного дня"

Вето Анджея Дуди справді стане на заваді реалізації будь-яких законодавчих ініціатив, пов'язаних з доступом польських жінок до абортів.

І йдеться тут не лише про те, що сам Дуда щиро переконаний у правильності своєї позиції – чинити саме так йому велить суто політична логіка. У Польщі стають дедалі активнішими дискусії про те, хто саме може стати лідером правого флангу тутешньої політичної сцени після неминучого відходу від справ 74-річного лідера ПіС Ярослава Качинського.

Анджей Дуда, який наступного року залишить крісло президента, виглядає одним з фаворитом у боротьбі за його політичну спадщину. У цих обставинах будь-яка позиція щодо законодавства про аборти окрім твердого "ні" виглядатиме з боку правого виборця як загравання з лівими та лібералами, а отже послабить позиції Дуди.

Тим більше, що проти будь-якої лібералізації законодавства про аборти прогнозовано виступає вкрай сильна у Польщі католицька церква. Риторика її представників на тлі нинішніх політичних дискусій на цю тему помітно загострилася.

"Деякі люди, які зараз правлять нашою країною, в ім’я свободи жінок намагаються влаштувати нашій країні ще один голокост ненароджених дітей", - заявив минулого тижня у проповіді на Страсну п'ятницю митрополит Краківський Марек Єндрашевський.

Про те, що Анджей Дуда не налаштований на компроміс у подібних питаннях, можуть свідчити події навколо закону про доступ до екстреної контрацепції (його ще називають законом про "таблетку наступного дня").

Йдеться тут про гормональні препарати, які у разі прийому протягом трьох діб після незахищеного статевого акту, затримують овуляцію і з ймовірністю близько 95% призводять до того, що вагітність не настає.

В Україні ці таблетки відпускаються без рецепта. У багатьох європейських країнах доступ до них також досить вільний: у Німеччині їх можна придбати на касах у деяких супермаркетах.

До 2017 року купити такі таблетки без рецепта можна було і у польських аптеках. Але сім років тому з ініціативи "Права і справедливості" їх внесли до списку рецептурних препаратів.

Активісти за права жінок вже тоді застерігали: сам сенс існування цих медикаментів полягає в тому, що їх потрібно випити якнайшвидше після незахищеного сексу. Необхідність дістати на них рецепт – це години, а то й дні зволікання, особливо якщо йдеться про провінцію. Ситуація стає ще складнішою, якщо згадати, що в Польщі закон надає лікарю право відмовити жінці в рецепті на цю таблетку "зі світоглядних причин".

У лютому цього року вже нова влада прийняла новий закон, який переводив "таблетки наступного дня" назад до переліку безрецептурних препаратів. Для того, щоб закон набув чинності, був потрібний лише підпис Анджея Дуди. А він – у останній відпущений на рішення день, в минулу п'ятницю, наклав на нього вето.

"Президент не скористався нагодою стати на бік жінок", - лаконічно прокоментував рішення Анджея Дуди прем'єр-міністр Дональд Туск.

Як читати закон?

Не можна сказати, що непоступлива позиція президента змусила чинну владу геть скласти зброю.

У випадку з "таблеткою наступного дня" міністерка охорони здоров'я Ізабела Лещина, схоже, знайшла креативний вихід зі становища. Вона заявила, що її відомство підготувало наказ, який з 1 травня цього року надасть право виписувати рецепти на препарати для екстреної контрацепції звичайним аптекарям.

У питанні про аборти влада розпочала іншу, більш ризиковану гру.

8 березня цього року Дональд Туск заявив, що рішення Конституційного суду від 2020 року не змінило польського законодавства, і положення про законність проведення аборту через важкі вади плоду залишається чинним.

Слова прем’єр-міністра наступного дня пояснила міністерка охорони здоров'я Ізабела Лещина. За її словами, в уряді вважають, що для того, аби рішення Конституційного суду набуло чинності, парламент мав би провести окреме голосування. А поки цього голосування не відбулося, текст закону залишається "старим".

Таке трактування права командою Туска є, м'яко кажучи, спірним. Адже в офіційному тексті цього закону на сайті Сейму пункт про допустимість аборту через вади плоду значиться таким, що "втратив чинність", саме згідно з рішенням Конституційного суду від 2020 року.

Проте уряд має важелі, за допомогою яких він може впливати на те, якій саме інтерпретації законодавства слідуватимуть польські лікарні.

Дональд Туск заявив, що прокуратура розслідуватиме кожен випадок відмови від проведення операції з переривання вагітності. Міністр Лещина – пригрозила тим медичним установам, які відмовлятимуться проводити аборти, скасуванням контрактів з державною службою охорони здоров'я, що для багатьох лікарень фактично означатиме банкрутство.

Католицький публіцист Томаш Терліковський назвав таку позицію міністра шантажем.

Збентежилися і польські лікарі.

"Політики призвели до ситуації, коли замість того, щоб займатися здоров'ям пацієнтки та вибором терапії у відповідності з сучасними досягненнями медицини, лікарня вирішуватиме питання, є рішення Конституційного суду від 2020 року чинним чи ні", - прокоментував виданню Gazeta wyborcza заяви представників влади речник Головної лікарської палати Польщі Якуб Косіковський.

"Нас непокоять слова прем'єр-міністра Туска, оскільки відома вже багато років політична стратегія залякування судами та прокуратурою не призводить ні до чого хорошого, а лише прикриває нездатність політиків створити якісне законодавство та якісно керувати системою охорони здоров'я у Польщі", - додав він.

Обурення викликала ця ситуація і у захисників прав жінок – але зовсім з інших причин.

"Якщо ми подивимося на лікарів, робота яких призводила до зміни законодавства про аборти у Бельгії, Франції, Канаді, то вони не чекали, щоб прем'єр сказав їм: "Робіть аборти", а просто робили їх, хоча цим людям загрожували суворі покарання… Мені стає не по собі, коли я бачу, що (польські) лікарі пишуть прем'єрові: "Ми не знаємо, що нам робити". Згідно з визначенням Всесвітньої організації охорони здоров'я, здоров'я – це загальний добробут людини, а не лише відсутність у неї хвороб. То ви (лікарі) приносили клятву захищати життя та здоров'я своїх пацієнтів та пацієнток чи Конституційний суд?" - обурюється в ефірі TOK FM активістка групи Aborcyjny Dream Team Наталія Бронярчик.

"Система, яка тебе знищує"

А поки тривають ці теоретичні дискусії, ситуація з доступом польських жінок до абортів у реальному житті залишається неймовірно важкою.

19 березня журнал Polityka опублікував шокуючий матеріал, який у подробицях описував справді пекельні моральні та фізичні муки, через які пройшла мешканка Варшави, у плоду якої виявили синдром Едвардса, рідкісне невиліковне генетичне захворювання, і яка зважилася на переривання вагітності.

Від Пауліни – так назвали героїню публікації журналісти – "як від гарячої картоплини" намагалися позбутися різні лікарі в різних клініках, їй спеціально давали послухати серцебиття дитини, яка практично не мала шансів вижити, її вводили в оману щодо її діагнозу та стану, їй відмовляли у знеболенні під час медичних процедур.

"Це прозвучить жахливо, але ми "молилися", щоб вад (у плоду) було якомога більше, інакше мене змусили б доносити вагітність. Ти не можеш перестати думати про свою довгоочікувану дитину, але зараз насамперед намагаєшся перехитрити систему, яка тебе знищує", - каже Пауліна.

В одній із лікарень, в якій Пауліні довелося побувати, перед нею спробувала вибачитись молода лікарка: ми, мовляв, нічого не можемо зробити. "Але ж влада змінилася", - сказала їй Пауліна. "Нічого не змінилося, нам весь час дивляться на руки", - відповіла лікарка.

Зараз Пауліна сподівається завагітніти ще раз. А поки що – збирається робити все для того, щоб через випробування, які випали на її долю, не повинна була проходити більше жодна полька.

"Я писатиму листи. Прем'єрові Туску, спікеру Головні, уповноваженому з прав людини і всім святим і несвятим. Я хочу, щоб вони дізналися про мою історію в подробицях", - каже Пауліна.

Закінчується цей текст припискою від редакції: "Пауліна хотіла б назвати своє справжнє ім'я та прізвище. Показати обличчя. Але вона боїться – за свого партнера, за батьків. Вона побоюється, що створить собі проблеми під час наступної спроби ЕКЗ. Боїться, що від неї відмовиться клініка, що це створить проблеми фонду, який їй допомагав. І наголошує, що попри зміну влади та обіцянки політиків, у підході до жінок та до аборту не змінилося нічого. Це досі тортури".