Як зародилися онлайн-знайомства

1788 року в Нью-Йорку вийшло перше в США так зване шлюбне оголошення.

Його автор шукав "симпатичну жінку до 40 років, яка мала щонайменше тисячу доларів доходу".

Себе він описав як "молодого джентльмена, який нещодавно переїхав до міста. Мав дітей та гарний майновий стан", розповідає історикиня Франческа Боман.

Чи отримав чоловік відповідь, невідомо.

Але за 200 років Нью-Йорк став батьківщиною іншого нового підходу до знайомств - комп'ютерного підбору.

Програміст IBM Боб Росс і бухгалтер Льюїс Альтфест у 1965 році створили програму Tact (Technical Automated Compatibility Testing), що пропонувала чоловікам і жінкам заповнити анкету, після чого шукала для них "ідеальну пару".

Послуга коштувала п'ять доларів.

Відповіді вводили в комп'ютер, який потім видавав потенційних кандидатів протилежної статі.

Підбір проводили, за словами Росса, на трьох рівнях: соціокультурному, ціннісному на психологічному.

Одностатеві знайомства були недоступні.

Творці програми підкреслюють, що не планували відкривати шлюбне агентство.

"Tact не був клубом самотніх сердець, - розповів Росс в інтерв'ю ВВС. - Це був новий цікавий спосіб познайомитися з людьми".

Його учасниками могли стати люди від 18 до 45 років. І кожен шукав там своє: одні - нових знайомств і легких побачень, інші – серйозних стосунків і навіть шлюб.

Запитання для пар схвалив психолог Сальваторе Дідато, який вважає, що у таких сервісах є "велика соціальна потреба".

Інші майданчики, за його словами, підбирали людей "переважно за віком, статтю, зростом та релігійними вподобаннями". Тоді як анкета Tact містила низку ідей, які респонденти мали прокоментувати і при цьому більше розкритися.

Втім Tact не був першим електронним сервісом знайомств у Сполучених Штатах.

Того ж 1965-го двоє студентів Гарварда Джефф Тарр і Вон Моррілл створили на базі IBM програму для знайомств Operation Match.

Втомлені нудними вечірками в жіночих коледжах і не маючи змоги спілкуватися з жінками в кампусі Гарварду, однокурсники вирішили перевірити, чи зможе комп'ютер знайти їм пару.

В основі методу лежало питання: чи дійсно комп'ютер може спрогнозувати "вайб" між двома людьми.

Для запуску Operation Match довелося орендувати один з університетських комп'ютерів за 100 доларів на годину.

Тарр і Моррілл зрозуміли: їхньою основною клієнтурою будуть такі ж спраглі до побачень студенти коледжу, як і вони самі.

І не помилилися. Програма швидко стала популярною, тисячі студентів надсилали анкети.

В основі проєкту була анкета з 75 пунктів, що охоплювала хобі, освіту, зовнішність, расу і — скандальне для 1965 року — ставлення до сексу.

Учасників просили відповісти двічі: один раз описати себе, а другий — свій ідеальний варіант побачення.

Вартість послуг становила три долари. Протягом шести місяців після запуску заповнили близько 90 000 анкет. Учасники отримували імена та номери телефонів п'яти потенційних партнерів.

Кохання і технології

Попри успіх, перші комп'ютерні сервіси знайомств мали кілька серйозних недоліків і проіснували недовго.

Вони орієнтувалися переважно на студентів і випускників коледжів середнього класу, тому коло потенційних партнерів було обмежене.

Крім того, комп'ютерні "стріли Амура" не завжди влучали в ціль

"Якось ми звели старшого брата з молодшою сестрою, - зізнається Росс. – Ото був прокол".

Були також люди, яким не подобався партнер, підібраний "комп'ютерною свахою".

Одна жінка вказала вікові обмеження, а отримала "хлопця" на 20 років старшого.

Втім саме Operation Match і Tact надихнули на створення багатомільярдної індустрії онлайн-знайомств.

З'явилися такі проєкти, як Grindr, Ashley Madison та PrimeSingles.net.

У 2009 році Match Group утворила конгломерат, який зараз володіє Tinder і Hinge, двома найбільшими додатками для знайомств на ринку.

Онлайн-знайомства стали частиною життя великої кількості людей.

У США троє з десяти дорослих коли-небудь користувалися сайтами або додатками для знайомств.

Від 20% до 40% нинішніх пар, за оцінками різних сервісів, зустріли одне одного саме завдяки знайомствам у мережі.