Уколи для схуднення: що відбувається, коли припиняєш приймати Оземпік та інші

"Це ніби хтось натискає вимикач — і ти миттєво знову відчуваєш голод", — зізнається Таня Голл. Вона не раз намагалася відмовитися від інʼєкцій для схуднення, але щоразу після цього повертався так званий "харчовий шум" — настирливе бажання їсти, яке не зникає навіть тоді, коли організм не має реальної потреби в їжі.

Препарати для зниження ваги на основі природного гормону GLP-1 — зокрема Оземпік, Саксенда та Мунджаро - стали справжнім проривом для людей, яким роками не допомагали дієти.

Вони імітують дію гормону, що відповідає за відчуття ситості: зменшують апетит, уповільнюють травлення та допомагають контролювати рівень цукру в крові. Завдяки цьому люди починають їсти менше й поступово втрачають вагу.

Для багатьох це означало не лише нову фігуру, а й повну зміну якості життя.

Втім, головне питання залишається відкритим: чи можна приймати такі препарати роками, і що відбувається, коли людина вирішує зупинитися?

Ці ліки відносно нові, їхній вплив у довгостроковій перспективі ще вивчають, а тривале лікування обходиться дорого.

Дві жінки з різними історіями, але з однією метою — схуднути та утримати результат - діляться своїм досвідом.

"Голос у голові казав - їж усе"

Таня працює менеджеркою з продажів у великій фітнес-компанії.

Вона почала колоти Вегові (Wegovy) радше з цікавості: почувалася "чужою" у професійному середовищі й думала, що її сприймають менш серйозно через зайву вагу.

Після схуднення це справді змінилося — колеги почали хвалити її, ставитися уважніше.

Початок лікування дався важко: безсоння, нудота, головний біль.

"Волосся випадало цілими пасмами", — згадує Таня.

Втім, результат виявився разючим: за кілька місяців вона схудла на 16 кілограмів, а загалом — на 38.

Кілька разів Таня намагалася відмовитися від уколів, однак уже за кілька днів втрачала контроль над харчуванням.

"Це було так, ніби в голові щось вмикалося й сказало: "Їж усе. Ти заслуговуєш, адже так довго себе обмежувала"", — розповідає вона.

За словами жінки, її шокувало, наскільки сильним ставав апетит.

Перед Танею постало складне рішення: миритися з побічними ефектами чи ризикнути і повністю відмовитися від препарату.

Сімейний лікар Хусейн Аль-Зубайді порівнює відмову від препаратів на основі GLP-1 зі стрибком у прірву.

За його словами, багато пацієнтів припиняють інʼєкції одразу після досягнення бажаної ваги — і дуже швидко стикаються з поверненням неконтрольованого апетиту.

Дослідження свідчать: упродовж одного–трьох років після завершення лікування люди в середньому повертають 60–80% втраченої ваги.

Виробник Wegovy — компанія Novo Nordisk — наголошує, що рішення щодо лікування мають ухвалюватися спільно з лікарем, з урахуванням усіх можливих ризиків і побічних ефектів.

Новий старт і контроль

Для Еллен Оглі інʼєкції для схуднення стали "останнім шансом".

Через серйозне ожиріння перед операцією їй навіть довелося підписати документ, у якому вона визнавала можливі ризики для життя.

Вона почала приймати Мунджаро (Mounjaro) і вперше відчула, що може контролювати свої харчові звички.

"Я завжди їла під впливом емоцій, — зізнається Еллен. — Коли була щаслива і коли було погано. Це не мало значення, у мене взагалі не було внутрішніх обмежень".

Але з початком лікування навʼязливе бажання їсти зникло.

З кожним скинутим кілограмом Еллен відчувала, що може більше рухатися, а коли настрій падав, замість звичного "запихування їжі до рота" вона йшла на пробіжку.

Вона почала вивчати основи харчування, складати раціон і займатися спортом.

За 16 тижнів Еллен скинула 22 кг і поступово зменшила дозу препарату.

Але після повної відмови від інʼєкцій вага почала повертатися, і це стало психологічно складним моментом. Проте Еллен вирішила не здаватися.

Життя після препаратів

Останні кілька місяців вага Тані залишалася стабільною, і вона каже, що препарат майже не впливає на самопочуття. Але припиняти інʼєкції вона не планує.

Вона нарешті досягла ваги, з якою почувається комфортно, і щоразу, коли намагалася зупинитися, страх швидкого повернення кілограмів був надто сильним, і їй доводилося знову повертатися до уколів.

"Перші 38 років свого життя я була повною, а тепер схудла на 38 кілограмів", — розповідає Таня.

"Тому частина мене відчуває залежність: продовжувати прийом потрібно, бо це дає відчуття контролю".

Вона на мить замовкає і додає: "А може, усе навпаки… можливо, це препарат контролює мене".

Еллен, навпаки, завершила цей етап і зараз важить на 51 кг менше.

"Я хочу, щоб люди знали: життя після уколів для схуднення може бути довгостроково стабільним", — каже вона.

Доктор Хуссейн Аль-Зубайді наголошує: підтримка після завершення лікування критично важлива. Пацієнти повинні отримувати чіткі рекомендації та план дій, щоб зберегти досягнутий результат і підтримувати здоров'я.

"Вся справа в стратегії виходу, — пояснює лікар. — Важливо, який досвід отримують люди після припинення інʼєкцій".

Він застерігає: без належної підтримки ті, хто припиняє прийом препаратів, ризикують повернутися до старих, нездорових харчових звичок.

Припинення інʼєкцій часто стає своєрідною "лотереєю з вагою". На результат впливають спосіб життя, підтримка оточення, психологічний стан і час — саме ці фактори визначають, як зміниться вага після препаратів.

"Середовище, в якому живуть люди, має сприяти здоров'ю, а не набору ваги", — підкреслює доктор.

Виробники ліків, зокрема Eli Lilly, наголошують, що безпека пацієнтів — пріоритет, і вони активно стежать за наслідками застосування своїх препаратів.