"Я не хочу зупинятися". Чому ліки для схуднення вживають люди, яким вони не потрібні

Коли Габріела почала намагатися схуднути після набору ваги під час пандемії Covid, вона виявила, що кілька впертих кілограмів ніяк не зникають.

Юристка з Ріо-де-Жанейро, Бразилія, яка важила 76 кг при зрості 1,69 м, каже, що вона "спробувала все" - включно з жорсткішою дієтою та дотриманням своїх звичних інтенсивних тренувань шість днів на тиждень - але "нічого не допомагало".

Тоді друзі, також успішні професіонали, поділилися з нею секретом - вони використовували інʼєкції для схуднення й були у захваті від результатів.

Попри те, що вона мала нормальну вагу й була завзятою прихильницею фітнесу з атлетичною статурою, 40-річна Габріела вирішила зробити те саме.

У лютому 2024 року вона купила свої перші уколи Оземпіку в аптеці Ріо-де-Жанейро - без рецепта і без медичних показань для їхнього призначення - і почала робити їх без медичного нагляду.

Результати були майже миттєвими.

"Це було нереально", - згадує Габріела.

"Я могла піти у японський буфет, з'їсти шість шматочків суші й відчути, ніби з'їла цілу порцію свинячих реберець", - каже вона.

Габріела не хоче, щоб інформація про її використання інʼєкцій для схуднення стала відомою публічно, тому ми змінили її імʼя у цій статті.

Вона й досі періодично продовжує робити уколи.

"Коли я дивлюся в дзеркало й мені подобається те, що я бачу, усе в житті здається простішим", - додає вона.

Але лікарі застерігають, що люди, як-от Габріела, які не мають медичної потреби у препаратах для схуднення й приймають їх без контролю спеціалістів, ризикують своїм здоровʼям.

"Відчував, ніби трохи розпух"

Інʼєкції для схуднення революціонізують лікування ожиріння та інших повʼязаних із вагою захворювань, таких як цукровий діабет 2 типу.

Ці уколи, відомі під торговими назвами Оземпік, Вегові та Маунджаро, імітують гормон, який зазвичай виділяється після їжі, - глюкагоноподібний пептид-1 (GLP-1), що допомагає регулювати апетит і довше зберігати відчуття ситості.

Маунджаро також впливає на інший гормон - глюкозозалежний інсулінотропний поліпептид (GIP).

Хоча правила призначення різняться в різних країнах, зазвичай ці препарати виписують дорослим із діагностованим ожирінням - тобто з індексом маси тіла (ІМТ) понад 30 - або тим, у кого ІМТ становить 27–30 і є пов'язане із вагою захворювання, наприклад діабет 2 типу, підвищений тиск або серцеві хвороби.

Однак дедалі частіше ці уколи стають інструментом для схуднення навіть у тих, хто не має медичних показань.

Коли Габріела почала робити уколи, її ІМТ становив 26,6, що відносить її до категорії "невелика надмірна вага". Проте ІМТ не розрізняє м'язову й жирову масу, тому мускулисті люди, як-от Габріела, можуть потрапити до категорії "зайва вага", навіть якщо вони здорові.

У будь-якому випадку, її ІМТ був нижчим за поріг, необхідний для призначення ліків. Вона не мала жодних повʼязаних із вагою захворювань.

"Ці препарати схвалені для лікування таких захворювань, як діабет чи ожиріння - це не косметичний засіб", - каже Сімона ван де Санді Лі, професорка й директорка Бразильського товариства ендокринології та метаболізму.

Вона додає, що родичі, друзі й навіть лікарі часто запитують її, де можна дістати ці препарати.

Докторка Бгарті Шетьє, віцепрезидентка Американської асоціації з лікування ожиріння, каже, що працює по всьому світу - включно з Індією, Близьким Сходом і США - і всюди чує "про безліч випадків, коли люди використовують препарати просто для того, щоб гарно виглядати".

TikTok і Instagram переповнені фотографіями та відео людей "до" і "після" прийому препаратів, а знаменитості дедалі частіше відкрито говорять про їхнє використання.

У серпні Серена Вільямс, одна з найуспішніших тенісисток усіх часів, зізналася, що користувалася інʼєкціями для схуднення.

Телеведуча Келлі Осборн, яка також розповідала про своє використання цих уколів, коротко пояснила свою мотивацію під час інтервʼю на червоній доріжці у 2024 році: "Є мільйон способів схуднути. Чому б не зробити це за допомогою чогось не такого нудного, як спорт?"

Для Ендрю, топменеджера, який звик влаштовувати розкішні вечірки у своєму пентхаусі в центрі Лондона, поштовхом до дій стало саме незадоволення власною зовнішністю.

"Я відчував, ніби трохи розпух... Мені просто не подобалося, як я виглядав", - каже 49-річний чоловік.

"Повернувшись після різдвяних канікул, я подумав: 'Я якось це виправлю'".

На той момент він важив близько 90 кг при зрості 1,83 м, хоча, як і Ґабріела, мав м'язисту статуру. Це означало ІМТ 26,9 - нижче за поріг для призначення лікування у Великій Британії.

Але попри це, він каже, що зміг отримати уколи в онлайн-аптеці, просто заповнивши анкету самооцінки, і ніхто не перевіряв, чи те, що він написав, відповідає дійсності, або чи підходить йому це лікування.

На початку 2024 року він почав щотижневі інʼєкції Вегові, а згодом Маунджаро. Як і Габріела, він також попросив не використовувати його справжнє ім'я у цій статті.

"Майже одразу після інʼєкцій я відчув, що весь 'харчовий шум' у голові зник... Мені справді сподобалося, що я більше не думаю постійно про їжу".

Він досі ходить у ресторани, але їсть набагато менше.

"Я ніколи, або майже ніколи, не відчуваю того гострого голоду, який колись мав", - каже Ендрю.

"Ми можемо побачити рідкісні побічні ефекти"

Попри те, що і Габріела, і Ендрю позитивно оцінюють свій досвід, експерти з охорони здоров'я наголошують, що всі ліки мають ризики, і про ці уколи ще залишається багато невідомого.

Хоча ранні версії препаратів GLP-1 використовували ще на початку 2000-х років для лікування діабету 2 типу, лише за останні чотири роки ці ліки стали справжнім хітом, коли медичні регулятори по всьому світу почали схвалювати їх для зниження ваги.

"Ми просто не знаємо, який ефект ці препарати мають на людей, які приймають їх виключно з косметичних причин", - каже Саймон Корк, старший викладач фізіології в Англія Раскін Університеті у Великій Британії, додаючи, що клінічні дослідження зосереджені на пацієнтах із ожирінням або діабетом 2 типу.

Доктор Бруно Гальперн, ендокринолог і майбутній президент Всесвітньої федерації ожиріння, зазначив, що дослідження свідчать: для людей з ожирінням або діабетом ці препарати є "відносно безпечними".

"Але якщо мільйони здорових людей почнуть їх використовувати - деякі без медичних показань - ми можемо почати бачити рідкісні побічні ефекти частіше", - додає Гальперн.

Поширеними побічними ефектами цих препаратів є нудота, блювання, діарея та закреп.

Рідкісніші, але серйозніші побічні ефекти включають гастропарез - стан, коли шлунок уповільнює або припиняє роботу - а також рідкісне захворювання очей, що може призвести до втрати зору.

Габріела каже, що її єдина проблема досі - легкий біль у животі, який вона пов'язує з поєднанням відсутності їжі та вживання алкоголю під час використання уколів.

"Я переживала трохи дикий етап", - зізнається вона.

16-річні пацієнти, що імітують ожиріння

У Великій Британії такі препарати мають бути доступні лише за рецептом.

Але лікарі й інші співрозмовники BBC кажуть, що деякі онлайн-аптеки фактично проводять мінімальні перевірки покупців.

"Ви можете бути 16-річним із розладом харчової поведінки, який удає з себе 35-річного пацієнта з ожирінням, і отримати рецепт, - каже Корк. - Це надзвичайно небезпечно".

Станом на березень 2025 року у Великій Британії, за оцінками, близько 1,5 мільйона людей використовували уколи для схуднення, і 95% із них були куплені онлайн, повідомляє аналітична компанія IQVIA.

На початку 2025 року Загальна фармацевтична рада Великої Британії посилила правила продажу й призначення таких препаратів в інтернет-аптеках у відповідь на занепокоєння.

Бразилія також цього року посилила регулювання призначення препаратів.

Зміна будови тіла

Ще один недолік цих уколів у тому, що вони спричиняють втрату не лише жиру, а й м'язової маси, і це особливо стосується тих, хто має струнку статуру, каже Гальперн.

"Стрункі люди на обмежувальних дієтах, як правило, втрачають більше м'язів, ніж жиру", - пояснює він.

"Якщо потім вони знову набирають вагу, їхня тілобудова погіршується. Цей ефект йо-йо - втрата та набір ваги - підвищує ризик набору зайвої ваги в довгостроковій перспективі", - додає Гальперн.

Інʼєкції потрібно робити щотижня у верхню частину руки, стегно або живіт, поступово збільшуючи дозу.

Але Габріела й Ендрю зізнаються, що використовують препарати періодично.

Габріела іноді пропускає дози перед вечірками, щоб могти з'їсти більше, а Ендрю каже, що робить перерви залежно від того, які соціальні події наближаються.

Це включає використання препаратів перед відпустками, потім перерву на кілька місяців і подальше відновлення курсу.

Є також психологічні ризики.

Гальперн каже, що бачить пацієнтів, які вважають, що якщо вони схуднуть, то матимуть любов, щастя й прийняття, але такі очікування рідко виправдовуються.

Коли люди припиняють робити уколи й вага повертається, вони часто відчувають себе невдахами, пояснює він.

Однією з причин є те, що наш організм природно чинить опір довготривалій втраті ваги, пояснює доктор Корк.

"Коли ви худнете, ваше тіло не каже: 'Чудово, роботу зроблено'. Рівень гормонів голоду зростає, обмін речовин сповільнюється, і організм намагається повернутися до того, що вважає своєю природною нормою", - каже він.

Лікар зазначає, що як тільки пацієнти припиняють робити уколи, які пригнічують сигнали голоду, тіло починає боротися, щоб відновити втрачену вагу.

Саме тому ці препарати призначені для довічного використання тими пацієнтами, які дійсно їх потребують, додає він.

Попри ризики, Габріела й Ендрю кажуть, що не планують зупинятися.

"Мені здається, я стала залежною від цього", - визнає Габріела, тоді як Ендрю сприймає препарат як довгострокове зобов'язання щодо своєї зовнішності.

"Якщо я продовжу час від часу робити ці уколи протягом усього життя - це, мабуть, нормально", - каже він.

"Я, мабуть, також робитиму ботокс усе життя… це просто складник вартості життя", - вважає Ендрю.