Агресивна тарифна тактика Трампа почала давати результати - і ось чому

Японія має велике значення для торговельної революції, яку ініціював Дональд Трамп.

Якщо оцінювати за його власними мірками, можна сказати, що агресивний підхід починає приносити результати.

Від самого початку американська сторона заявляла про високі шанси на укладення угоди з Японією, але попри численні делегації, вона залишалася на диво недосяжною - аж дотепер.

У вузькому сенсі це можна вважати перемогою підходу Трампа, особливо якщо Токіо стане тим "доміно", яке поведе за собою інших до поступок.

Тепер Японія має найкращу - або, радше, найменш погану - угоду серед усіх країн із великим торговельним профіцитом у відносинах зі США.

Загальний тариф у 15% на японські товари, що імпортуються до США, вищий за 10% для Великої Британії, але Британія не має профіциту.

При цьому лють японських переговорників під час перемовин привернула увагу дипломатів у Вашингтоні, які звикли до виняткової ввічливості цієї нації.

Токіо грав жорстко. міністр фінансів Японії назвав національні активи в облігаціях казначейства США на суму 1,1 трильйона доларів - найбільші у світі - "козирною картою" країни.

Саме чутки про те, що хедж-фонди в Японії розпродують американські облігації після оголошення Трампом у квітні мит, спричинили ширший розпродаж і поставили під сумнів не лише стан найбільшої економіки світу, а й статус долара США як надійної "тихої гавані".

Тож угода має величезне значення — саме по собі і як сигнал для інших великих економічних блоків, зокрема Європейського Союзу.

Угоду укладено саме в той день, коли Японія приймає лідерів ЄС у Токіо. Подейкували, що Японія, ЄС та Канада могли координувати свої дії у відповідь. Ця угода зупиняє будь-яку таку ініціативу.

Деякі члени ЄС можуть замислитися, чому вони не можуть досягти схожої угоди - якраз у той момент, коли Німеччина та Франція посилюють тиск у відповідь - можливо, проти американських техногігантів.

Світ чекає деталей цієї домовленості, але вже зрозуміло, що Японія захистила свої сільськогосподарські імпорти, хоча й погодилася імпортувати більше американського рису.

Незрозуміло, що могло б змінити непопулярність великих американських автомобілів у Японії, хоча японські приватні компанії отримають підтримку для інвестування пів трильйона доларів у США в тій чи іншій формі.

Японія пішла на цю угоду тоді, коли могла б почекати - подивитися, як розгортатимуться події та як відреагують міжнародні ринки, коли жорсткіші тарифи Трампа проти низки країн набудуть чинності 1 серпня.

Одним із чинників могла стати політична слабкість японського прем'єра всередині країни, хоча й інші держави - зокрема Індонезія та Філіппіни - теж погодилися на домовленості.

Але в ширшій перспективі це радше втомлене прийняття того факту, що США запроваджують мита, які ще рік тому здавалися немислимими - навіть щодо своїх ключових союзників - через побоювання, що може статися ще гірше.

У випадку Японії йшлося про загрозу 25% тарифу з боку Трампа.

Зростання тарифних надходжень для США

Мита нині приносять значні надходження до бюджету США - без відповідних заходів проти американських експортерів. Станом на поточний рік вони вже принесли понад 100 мільярдів доларів, що становить близько 5% федеральних доходів США, тоді як зазвичай цей показник становив лише 2%.

Міністр фінансів США Скотт Бессент вважає, що річні надходження від мит сягнуть 300 мільярдів доларів.

Це, звісно, далеко не рівень прибутків від податку на доходи, але все ж помітна сума. Ці кошти надходять без прямої відплати і без тієї ринкової турбулентності, яка спостерігалася раніше.

Втім, на цьому історія не закінчується. Хто насправді платить ці мита? Зрештою, їх сплачують саме американські споживачі - через зростання цін на імпортовані товари.

У минулому Бессент та інші припускали, що зростання курсу долара США допоможе споживачам легше пережити подорожчання імпорту. Насправді сталося навпаки.

У першій половині цього року долар просів на 10% щодо кошика світових валют. Це ще більше підвищить вартість імпорту - на додачу до мит.

Це вписується у ширшу картину. Цього тижня керівник Банку Англії Ендрю Бейлі заявив, що "найбільш масова стратегія на ринку сьогодні - це 'короткий долар'" (тобто ставка на його падіння).

Він додав, що звичні ринкові шаблони щодо безпечних активів, зокрема долара США, "фактично руйнуються".

Відбувається "зниження експозиції" до долара: компанії та трейдери тепер укладають угоди чи хеджі, щоб захиститися від його падіння, зазначив Бейлі.

На ринку існує підозра, що слабший долар - це не випадковість, а одна з цілей таких інтервенцій: допомогти, скажімо, американським виробникам повернути конкурентоздатність.

До того ж США тим самим, хоч і ненавмисно, допомогли своєму великому супернику - Китаю - принаймні спробувати переконати світ, що саме він може бути більш стабільним партнером.

На цьому першому етапі великої світової торговельної війни Японія - важлива перемога для Білого дому. Це дозволяє відкинути поширене припущення про те, що "Трамп завжди відступає", або TACO (Trump Always Chickens Out).

І хоча це може сприяти новим перемогам і підігрівати ейфорію на ринках у короткостроковій перспективі, загальна економічна картина залишається більш непевною.