Що значить для України домовленість зі США про перемир'я

    • Author, Святослав Хоменко
    • Role, BBC

Коротка заява за підсумками багатогодинних переговорів у Джидді відкриває одразу кілька сюжетних ліній навколо процесу врегулювання українського конфлікту.

По-перше, з неї зрозуміло, що українська сторона після нетривалого опору погодилася із планом врегулювання, який весь цей час просувала команда Дональда Трампа.

Попередні вимоги Києва – насамперед надання Україні дієвих гарантій безпеки перед підписанням будь-якого перемир'я – забуті.

Пропозиція оголосити режим припинення вогню на морі та в повітрі, але не на суші, на якій наполягав Володимир Зеленський буквально кілька днів тому – теж.

Зараз Київ заявляє, що згоден припинити вогонь негайно і безумовно, і це в очах Дональда Трампа буде вагомим доказом того, що Україна справді хоче миру. І Трамп вже заявив, що чекає відповіді Путіна.

Адже саме в цьому була логіка американського президента. Нікому не відомо, що станеться у майбутньому. Тридцятиденне перемир'я може продовжитись ще одним тридцятиденним перемир'ям, а потім ще і ще одним. Переговорні групи можуть вести перемовини, утрясаючи більш чи менш важливі технічні деталі, хоч до посиніння.

Головне для Трампа – щоб на фронті цієї війни перестали стріляти і щоб перестали гинути люди.

Те, що Росія десятки разів зривала перемир'я в період дії Мінських угод, Трампа, схоже, не надто цікавить: хто старе згадає, тому око геть, плюс Володимир Путін особисто сказав йому, що щиро хоче закінчити війну, а своєму російському колезі американський президент вірить беззастережно.

Чи змінив Володимир Зеленський свою думку щодо того, що Росія використає будь-яку паузу в бойових діях для перегрупування своїх військ та переозброєння своєї армії? Навряд чи. Але, судячи з усього, іншого виходу, окрім як погодитися на план Трампа, в цій ситуації – коли Європа явно не готова негайно замістити Вашингтон у плані допомоги Україні, - не було.

Питання полягатиме тільки у тому, як цією паузою скористається Київ.

По-друге, м'яч у мирних переговорах тепер точно на боці Москви. Туди, згідно з повідомленнями преси, вже найближчим часом вилетить посланець президента США Стів Віткофф.

І тут ми ступаємо на абсолютно незвідану територію. Володимир Путін, здається, ще жодного разу не давав приводу підозрювати, що він погодився б на припинення бойових дій до "виконання всіх цілей спецоперації", хоч би що він не мав на увазі під цими словами.

Тому спрогнозувати відповідь російського президента на пропозицію, яка пролунала у Джидді, складно.

Згода Путіна, ймовірно, означатиме організацію вже найближчим часом зустрічі, на якій буде формалізоване це 30-денне перемир'я, і початок ширшого переговорного процесу, метою якого стане "досягнення стійкого миру, який забезпечуватиме довгострокову безпеку України".

Але до чого призведе відмова Путіна чи ухилення ним від прямої відповіді – питання відкрите. Щонайменше у такому разі ми дізнаємося, чи здатен Дональд Трамп в принципі тиснути на Володимира Путіна, і як саме цей тиск може виглядати.

По-третє, цілком зримий і найбільш відчутний для України наслідок переговорів у Джидді описується фразою "Сполучені Штати негайно скасовують паузу в обміні розвідувальними даними та відновлюють безпекову допомогу Україні".

Джерела у ЗСУ розповідали журналістам, що відмова Вашингтона від цієї допомоги негайно позначилася на боєздатності українських військових на лінії фронту, тож ця новина з Джидди точно підніме настрій багатьом українцям.