Як сонячні затемнення змінювали хід історії

У романі Марка Твена "Янкі з Коннектикуту при дворі короля Артура" героя від смерті рятує сонячне затемнення.

Як свідчить сюжет славетного твору, американець Генк Морган прокидається в Англії VI століття. Незабаром він потрапляє у лихо, і його засуджують до спалення на вогнищі.

На його щастя, страту призначають на той самий день, коли відбудеться затемнення Сонця. Знаючи про це, Морган каже королю, що вміє контролювати Сонце та Місяць. Коли його передбачення здійснюється, його милують.

Це вигадана історія, але цілком можливо, що її могли навіяти реальні події. Мандрівник Христофор Колумб колись зробив дещо схоже, і це цілком могло врятувати йому життя.

І справді, протягом історії сонячні затемнення впливали на рішення людей, змінювали результати битв і навіть наше розуміння Всесвіту.

Протягом століть люди пов’язували цю космічну подію з богами, трансцендентними силами, демонами та навіть звірами.

У Західній Азії, наприклад, Сонце пожирав величезний дракон, у Перу - пума, деякі індіанці говорили про голодного ведмедя, а вікінги бачили пару небесних вовків.

Але іноді затемнення також змінювали хід історичних подій.

Один із найперших відомих прикладів - битва, яка відбулася понад 2000 років тому, пояснює дослідник Марк Літтманн з Університету Теннессі у Ноксвіллі, який є співавтором книги Totality: Eclipses of the Sun.

У 430 році до нашої ери грецький історик Геродот розповідав про війну між лідійцями, які окупували регіони сучасної Туреччини, та мідійцями, стародавнім іранським народом.

Після шести років запеклої боротьби, з перемогами та втратами з обох боків, противники знову зустрілися. Однак цього разу "день раптом перетворився на ніч", писав Геродот.

"Коли мідійці та лідійці помітили це, вони припинили бій і почали домовлятися про мир".

У 1800-х роках астрономи точно встановили, що Геродот описував сонячне затемнення 28 травня 585 року до нашої ери, каже Літтман.

Інша історія Геродота описує, як іранський цар Ксеркс побачив затемнення перед вторгненням у Грецію.

Не зовсім ясно, яке саме затемнення він міг побачити того року, каже Літтман, але якщо вірити розповідям Геродота, Ксеркс стривожився і звернувся за порадою до своїх зороастрійських жерців.

Вони сказали йому, що Бог попереджає греків про неминуче знищення їхніх міст. "Їм ворожить сонце, а нам місяць", - нібито припустили вони.

"Ксеркс, отримавши такі настанови, продовжив свою дорогу з великою радістю", - писав Геродот.

Утім, жерці помилилися. Ксеркс успішно напав на Афіни, але після того, як його флот знищили, був змушений відступити. На зворотному шляху греки розгромили його армію. А у 465 році до нашої ери самого Ксеркса вбила власна охорона.

Перестрибнемо на понад тисячу років уперед. 1503 року Христофор Колумб був у своїй останній подорожі. Він пришвартував кораблі біля узбережжя Ямайки. Судна були розбиті і, як писав один біограф, так поїдені червами, що нагадували "бджолині стільники".

Побоюючись зіткнень з місцевими, Колумб заборонив своєму екіпажу сходити на берег, а воду та їжу вимінював за коштовності.

Але ситуація погіршувалась. Групу його матросів, які намагалися висадитися на острів, захопили вороже налаштовані індіанці.

А у січні 1504 року частина екіпажу збунтувалася та втекла на Ямайку. Вони знущалися з мешканців острова, викрадали провіант і "здійснювали всілякі безчинства", писав біограф Колумба.

Через кілька тижнів у місцевих жителів урвався терпець, торгівля їжею припинилася. Колумба і його команду очікувала неминуча голодна смерть.

Але коли кінець був вже близько, Колумб згадав, що наближається місячне затемнення.

1 березня він зібрав лідерів місцевих громад, дорікнув їм за те, що вони вилучили провізію, і попередив їх: "Бог, який захищає мене, покарає вас… цієї ж ночі Місяць змінить свій колір і втратить своє світло, це буде свідчення кари, яку на вас пошлють небеса".

Це спрацювало. Налякані місцеві жителі змирилися, почавши знову приносити Колумбу їжу. А Колумб пообіцяв здійснити обряд, який їх "помилує".

З сучасного погляду, це тривожна історія. Корінні жителі, мабуть, мали повне право боротися з мародерством європейців, а з боку Колумба навряд було етично використовувати наукові знання та фальшиві погрози, щоб добитися свого.

Цікаво, що місячні затемнення, як те, що врятувало Колумба, вочевидь, частіше було доленосними, каже Літтман.

Річ у тім, що їх могла побачити більша кількість людей. Хоча сонячні затемнення трапляються частіше, місячні тривають довше - і їх видно на більшій частині Землі.

"Вочевидь, вони сильніше впливали на історію", – пояснює дослідник.

Затемнення Текумсе

Утім, саме сонячне затемнення зіграло важливу роль в історії США. У 1800-х роках вождь індіанського племені шауні Текумсе та його брат, самозваний пророк, прагнули об’єднати свій народ і зберегти традиційний спосіб життя.

Призначений губернатор цих земель і майбутній президент США Вільям Генрі Гаррісон мав інший погляд. Він почав переконувати індіанців віддати свою землю.

Він знав, що Текумсе та його брат на це не погодяться і, сподіваючись дискредитувати їх, заявив: якщо пророк такий могутній, чому б йому не зупинити Сонце на небі?

Утім, це мало зворотний ефект. Брат Текумсе оголосив, що Сонце зупиниться 16 квітня 1806 року.

"У потрібний момент він зʼявився перед племенем в ошатному одязі і, вказуючи на Сонце, промовив: "Згасни!", - розповідає Літтман.

Невідомо, як Текумсе та його брат дізналися, що того дня буде затемнення.

Але дійство, безумовно, було ефектним, зміцнивши вплив і репутацію індіанських вождів. "Шауні не були потрібні такі докази, але зусиллям Вільяма Генрі Гаррісона ця подія точно не сприяла", - каже Літтман.

На жаль, як свідчить історія, більш довготривалим наслідком цього стало повернення до війни.

Відносні переваги

Однак, на думку Літтмана, найважливіше для історії сонячне затемнення сталося на початку XX століття. Воно довело правоту загальної теорії відносності Альберта Ейнштейна та зробило його одним із найвідоміших учених.

"Це був переломний момент у науці і у нашому розумінні, - каже Літтман. - Ми усвідомили, що зрозуміти Всесвіт значно важче, ніж ми думали за часів Ньютонівської фізики".

Якщо коротко, сонячне затемнення 1919 року дозволило вченим побачити, що гравітація Сонця викривляє світло зірок, а це було ключовим у теорії Ейнштейна.

Але чи було це останнє затемнення, що вплинуло на історію? Напевно, ні.

Хоча ми вже вміємо передбачати, коли траєкторії руху Землі та Місяця перетнуться, сказати напевно, як на них відреагують люди, неможливо.