"В росіян інший больовий поріг": жорстка, але результативна тактика Росії на полі бою

Коли росіяни почали наступ в районі Авдіївки минулої осені, українські війська помітили зміну в тактиці, пише New York Times. Замість того, щоб іти колона за колоною під артилерійський вогонь, російська піхота переформатувалася у невеликі групи, аби уникнути обстрілів. Натомість українські захисники міста зазнавали шквальних обстрілів з повітря та артилерії.

Така зміна тактики лише одна із цілої низки змін, до яких вдалися російські військові після не дуже вдалого для них першого року війни. Але це не змінило одного: росіяни все ще набагато більш готові йти на великі втрати людей та техніки, навіть заради невеликого просування на полі бою.

В росіян інший "больовий поріг", так само, як і нетрадиційний – для західного розуміння – погляд на те, що можна назвати допустимими втратами, цитує NYT одного із західних топ-чиновників.

Видання нагадує, що у боях за Бахмут, Маріїнку та Авдіївку загинули тисячі вояків як з українського, так і з російського боку. При цьому бої за Авдіївку, контроль над якою перейшов до росіян зовсім нещодавно, були найкривавішими. За різними оцінками, росіяни могли втратити там більше, ніж за усі 10 років перебування в Афганістані Радянської армії у 1980-х.

Втім, і тут все не так просто. Офіційна кількість загиблих в Афганістані з боку СРСР становить 15 тисяч. Але цю цифру вважають суттєво заниженою.

Разом із тим, один відомий російський військовий блогер (пізніше знайдений мертвим) назвав співставну цифру загиблих росіян під Авдіївкою – близько 16 тисяч. Але її зараз важко підтвердити.

Але у випадку з Авдіївкою до загальної байдужості росіян до втрат додалися інші фактори. По-перше, контроль над Донбасом в Росії сприймають як той мінімум, який потрібен російській владі для виправдання вторгнення для внутрішньої аудиторії. І задля цього росіяни готові до великих втрат за мале просування.

Російська пропаганда зробила справжній символ з Авдіївки. Водночас оскільки українські військові втратили контроль над нею, українська артилерія менше загрожує Донецьку, який росіяни контролюють від 2014 року.

Попри важкі втрати в Авдіївці, росіяни і надалі мають значну перевагу у живій силі і готові й надалі застосовувати її на різних напрямках, каже Роб Лі, провідний співробітник філадельфійського Інституту досліджень зовнішньої політики.

Деякі аналітики вважають, що велика кількість загиблих та поранених для росіян є лише супутнім продуктом стратегії, яка, в принципі, довела свою результативність. Принаймні станом на зараз і на тлі скорочення військової допомоги Заходу.

Як розповів один командир підрозділу, коли він попросив вогневої підтримки, йому відмовили, - але лише на тій підставі, що на полі бою не назбиралося "достатньо" росіян для удару по них.

"Їх неможливо зупинити, - розповів український командир. – Поки перші ще рухаються, позаду них з’являються все нові і нові".