"Голий плакат", що змінив історію мистецтва

1989 року група феміністських активісток Guerrilla Girls кинула виклик нью-йоркському музею Метрополітен, розклеївши плакати зі словами "Чи повинні жінки бути голими, щоб потрапити до музею?"

Це провокаційне запитання вони адресували відвідувачам музею, колекціонерам і митцям.

На той момент експозиція Метрополітен музею, одного з найбагатших і найуспішніших мистецьких зібрань у світі, майже цілком складалася з творів художників-чоловіків.

Зроблений Guerrilla Girls підрахунок говорив сам за себе: "Лише 5% експонатів створені художниками-жінками. І 85% усіх робіт так чи інакше містять оголені жіночі образи".

Guerrilla Girls торкнулися болючої теми: тривалий час жінки та їхні тіла відігравали в модернізмі величезну роль на правах сюжету, тоді як їхній внесок на правах художників недооцінювався.

Дівчата говорили про це у гротескно-провокаційній формі, надягаючи на себе маски горил.

Цього року група відзначила 40-річчя. Вона, як і раніше, активна і зупинятись не планує.

"Скандальні партизанки"

Guerilla Girls утворилася 1985 року в Нью-Йорку.

Назва колективу відсилає до іспанського терміну "герилья" - "член партизанського загону" - і співзвучна "горилі" - тварині, під масками якої учасниці приховують свої обличчя під час виступів.

Їхні справжні імена невідомі. Щоб підкреслити свою феміністську місію, вони виступають під іменами видатних жінок - письменниць і художниць: Паули Модерзон-Беккер, Фріди Кало, Єви Гессе, Кете Колльвіц та інших.

На думку Gorilla Girls, питання, які вони підіймають, мають більше значення, ніж окремі особистості.

"Ми хотіли, щоб основна увага приділялася проблемам, а не нам чи нашій роботі".

Свою місію група бачить в тому, щоб боротися з дискримінаціє, гендерною та расовою нерівністю у світі мистецтва та за його межами.

Guerilla Girls друкують книги, постери, білборди, стікери, організовують публічні акції, виставки та перформанси.

"Ми часто беремо божевільні візуальні образи, факти, гумор - все, щоб привернути увагу. - розповіла BBC одна із засновниць групи під псевдонімом німецької художниці Кете Колльвіц. - Якщо ви уважно подивитесь на наші плакати, ви більше не сприйматимете мистецтво так, як раніше".

На запитання ВВС, чому вона назвала себе саме так, жінка відповіла: "Я обрала Колльвіц, бо вона була політичною художницею, і саме такою я вважаю "партизанок і себе теж".

Справжня Кете Колльвіц народилася 1867 року, її роботи присвячувались жінкам і були глибоко антивоєнними. Стилістично її картини дуже відрізняються від Guerilla Girls, але тематичний зміст збігається.

Як "горили" потрапили до Метрополітен музею

Свій найвідоміший плакат "Чи повинні жінки бути голими, щоб потрапити до музею Метрополітен?" Guerilla Girls розробили 1989 року для Громадського фонду мистецтв (PAF) у Нью-Йорку.

В його основу лягла картина "Велика одаліска" французького художника Жана Енгра.

Рішення взяти на озброєння мову слоганів стало реакцією "партизанок" на неефективні, на їхню думку, традиційні акції протесту.

Але побачивши кінцевий результат, фонд розцінив його як "занадто провокаційний" і відмовився.

Тоді дівчата за власні кошти орендували рекламні місця в автобусах Нью-Йорка і розмістили свою роботу там.

"Ми також самі розклеїли плакати на вулицях Нью-Йорка, - розповіла ВВС Кете Колльвіц. - Ідея полягала в тому, щоб знайти ядро, яке стане незабутнім".

"Голий плакат" став переломним у творчості колективу, відкрив нові горизонти та вивів у центр уваги масової аудиторії.

"Зміни у тому, як музеї представляють сучасне мистецтво, відбулися значною мірою завдяки Guerilla Girls та тому, що вони пролили світло на нерівність", - вважає старший куратор галереї Tate Modern у Лондоні Майкл Веллен.

Беззаперечні зміни

Спочатку плакатний протест критикував тих, кому дозволено висіти на стінах музеїв і галерей, але пізніше цей фокус змінився як для Guerrilla Girls, так і для інших художників-активістів.

У 2019 році відома американська фотохудожниця й активістка Нан Голдін провела акцію протесту в Гуггенгаймі - одному з найпопулярніших музеїв Нью-Йорка, де виставляють, зокрема, і її роботи.

Голдін та інші активісти прийшли до музею і кинули з верхнього поверху пачку флаєрів, оформлених у вигляді рецептів на 80-міліграмові таблетки оксиконтину - популярного у США рецептурного знеболювального на опіоїдах, який удвічі сильніший за морфін.

Його виробляє компанія Purdue Pharma, що належить Саклерам, - одній з найбагатших американських сімей.

Акція Голдін стала протестом проти того, що музей приймає пожертви від Саклерів, яких звинувачують у розпалюванні опіоїдної кризи в США.

З роками творчість Guerrilla Girls стала масштабнішою, вони долучились до розв'язання екологічних проблем і поширили свій фірмовий стиль по всьому світу.

Група співпрацює на міжнародному рівні, маючи близько 60 учасниць в Азії, Латинській Америці та Європі.

У березні цього року вони створили плакат спільно з Болгарським жіночим фондом, який критикує недостатнє представництво жінок в уряді країни.

"Партизанки", як і раніше, активні, і 40-річний рубіж - момент для роздумів і погляду в майбутнє.

Можна було б очікувати, що той, хто десятиліттями бореться з несправедливістю, видихнеться, але Колльвіц каже, що саме виклик надихає колектив.

У листопаді вони проведуть виставку в Центр Гетті в Лос-Анджелесі, а також готують до випуску графічний роман.

"Наша боротьба ще не закінчена", - запевняють мисткині.