Чому реактивні шахеди так часто проривають українську протиповітряну оборону

Росія посилила комбіновані повітряні атаки на Україну. Під ударами - енергетика, промисловість, міста й транспортна інфраструктура. Російські війська атакують електростанції, підстанції, газову інфраструктуру, підприємства та склади. Водночас цілями стають житлові райони, порти, залізниці та логістичні об'єкти.

З 11 серпня українські військові перестали регулярно публікувати повні дані про кількість запущених і збитих ракет. Через це складніше незалежно оцінити, наскільки ефективно працює українська протиповітряна оборона. Водночас є підстави вважати, що їй стало важче перехоплювати окремі види російської зброї.

Найгостріше ця проблема проявляється під час атак реактивних ударних дронів і балістичних ракет. За словами президента України Володимира Зеленського, зараз українська ППО збиває близько 50-55% реактивних дронів, іноді цей показник сягає 60% завдяки роботі української авіації. Це значно менше, ніж у випадку зі звичайними дронами, які працюють на поршневих двигунах.

Чому російські "Герані" (або як їх вже в Україні за звичкою називають шахеди) все частіше прориваються крізь українську ППО? Як це може вплинути на хід війни? І що Україна може протиставити новим повітряним загрозам?

Наскільки все серйозно

У вересні Росія значно частіше почала атакувати Україну реактивними дронами. 29 вересня речник Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат повідомив, що від початку місяця російські війська запустили 3177 таких безпілотників. Для порівняння, у серпні їх було 2850.

Уже наступного дня Росія масовано атакувала Київ та навколишні райони. Прем'єр-міністр Сергій Корецький заявив, що таких обстрілів не було "з кінця минулого опалювального сезону". У столиці майже добу не змовкали сирени повітряної тривоги. Російські удари пошкодили Трипільську ТЕС. У Києві та області загинули четверо людей, серед них дитина.

На початку жовтня російські війська вперше атакували мости через Дніпро в Києві. Через це сполучення між лівим і правим берегами частково порушилося, а пересуватися містом стало складніше.

Під ударами опиняються й інші українські міста. Один з наймасштабніших обстрілів з тяжкими наслідками стався в ніч проти 7 жовтня. За даними Reuters, українські військові повідомили, що збили понад 80% реактивних дронів. Це кращий результат, ніж під час попередніх атак. Однак тієї ж ночі Росія запустила десятки ракет - загинули й постраждали люди, зруйновано чимало будівель.

Російські дрони та ракети нерідко влучають у цивільні об'єкти. Так, 30 вересня безпілотники пошкодили два магазини поблизу Києва. Наступного дня дрон влучив у школу в Солом'янському районі столиці.

В Одеській області під удар потрапив бізнес-центр. А 8 жовтня російський безпілотник атакував територію школи-дитячого садка в Бучанському районі Київщини.

Минулими вихідними реактивний дрон вперше долетів до Львова.

У міністерстві оборони Росії стверджують, що російські війська б'ють лише по військових об'єктах і підприємствах оборонної промисловості. Якщо ж під удар потрапляють цивільні будівлі, російська сторона заявляє, що там нібито виробляли або зберігали зброю.

За даними українського омбудсмена Дмитра Лубінця, за січень-серпень 2026 року внаслідок російських ударів загинули або були поранені 15 280 цивільних. Це на 55% більше, ніж за той самий період 2025 року.

Зміна стратегії Росії

Схоже, Володимир Путін вирішив змінити підхід до війни. Тепер він, імовірно, робить ставку на далекобійні удари, щоб змусити Україну капітулювати. Про це пише австралійський генерал у відставці Мік Раян, який співпрацює з Центром стратегічних і міжнародних досліджень, Інститутом Лоуї та Інститутом сучасної війни при Військовій академії США.

На думку експерта, Росія змінює свою стратегію з чотирьох причин.

Перша - ситуація на фронті. Російська армія зазнає величезних втрат, але просувається дуже повільно. Водночас Путін намагається переконати росіян, а також своїх прихильників за кордоном, що Росія успішно веде війну.

Друга причина - прагнення змусити Україну поступитися під тиском. Росія не здатна захопити Київ, Дніпро чи навіть увесь Донбас. Але вона може зробити життя людей у цих містах і регіонах значно важчим. І, схоже, саме на це Москва розраховує взимку, плануючи нові удари по енергетичній інфраструктурі.

Росія вже намагалася діяти так раніше. Проте тепер, як зазначає Раян, у неї значно більше можливостей для таких атак.

Третя причина - бажання підірвати українську економіку. За оцінкою міністра економіки та довкілля України Олександра Кравченка, кожна година простою бізнесу через повітряну тривогу обходиться країні приблизно у 45 мільйонів доларів. "Коли люди в укриттях, бізнес зупиняється", - цитує його газета Guardian.

Схожі наслідки має й від'їзд людей зі столиці або з України загалом. Коли люди виїжджають, підприємствам складніше працювати, а економіка втрачає працівників і споживачів.

Четверта причина - сприятливі для Росії умови.

Як пише Мік Раян, реактивні дрони літають вище й швидше, Україні гостро бракує ракет-перехоплювачів для систем Patriot, а з настанням холодів наслідки пошкодження електростанцій стають ще відчутнішими.

Узимку навіть тимчасове знеструмлення може завдати значно більше шкоди, ніж у теплу пору року.

Нові загрози

Всі роки війни Україна так чи інакше давала раду чисельній і технічній перевазі Росії в озброєнні. З часом українська протиповітряна оборона навчилася краще протидіяти російським крилатим ракетам і далекобійним дронам. Більшість таких цілей вдавалося збивати.

З балістичними ракетами ситуація була значно складнішою. Україна від самого початку мала небагато американських комплексів Patriot та їхніх європейських аналогів SAMP/T, здатних перехоплювати російські балістичні ракети. До того ж їй постійно бракувало ракет-перехоплювачів для цих систем.

Тож Росія почала робити більшу ставку на балістичні ракети. Вона наростила виробництво ракет для оперативно-тактичних комплексів "Іскандер", закупила у Північній Кореї їхні аналоги KN-23 і почала шукати інші способи посилити свої ракетні удари.

Зокрема, на основі ракети-мішені та списаних зенітних ракет створили своєрідну ракету-"Франкенштейна" - РМ-48У. Вона може долати відстань до 400 км. Для її запуску російські інженери переобладнали частину пускових установок комплексу С-400. Це змушує українську ППО витрачати додаткові ресурси на відбиття атак.

Ще однією загрозою стали ударні дрони з турбореактивними двигунами.

Перші повідомлення про застосування Росією реактивних безпілотників сімейства "Шахед"/"Герань" з'явилися на початку 2024 року. А з середини 2025-го стало відомо про їх масове використання.

Спочатку багато військових експертів скептично оцінювали ефективність таких дронів. Вони коштували в кілька разів дорожче за дрони з двотактними бензиновими двигунами, а влучали в цілі лише трохи частіше й завдавали не набагато більшої шкоди.

Однак ситуація швидко змінювалася. На зміну перехідній моделі "Герань-3" прийшла вдосконалена "Герань-4", а згодом з'явилася принципово нова "Герань-5". За своїми характеристиками та зовнішнім виглядом вона вже більше нагадує крилату ракету, ніж звичайний ударний дрон.

Паралельно російський оборонний комплекс налагоджує виробництво дешевих замінників дорогих ракет. Серед них - S8000 "Бандероль", а також "Дань-М" і "Дань-Т". Росія постійно вдосконалює цю зброю, враховуючи досвід її застосування на війні.

"Очевидно одне: у вересні українська ППО не стала краще збивати реактивні засоби ураження. Навпаки, ефективність перехоплення навіть знизилася", - зазначає український військовий експерт Олександр Коваленко.

На його думку, одна з головних причин - Росія постійно змінює тактику застосування реактивних дронів і вдосконалює їх. Нові модифікації з'являються вже не щотижня, а ледь не кожні два-три дні.

У вересні Росія запустила менше ракет, які складно перехопити, ніж у серпні. Але це ще не привід для оптимізму, застерігає Коваленко. Виробництво ракет усіх типів не скоротилося, а їхні запаси не вичерпалися. Навпаки, Росія продовжує накопичувати боєприпаси.

Чому українській ППО стало важче відбивати атаки?

На перший погляд, реактивні дрони не здаються якоюсь надсучасною зброєю. З одного боку, вони значно швидші за звичайні безпілотники з поршневими двигунами. Через це в українських військових є менше часу, щоб помітити таку ціль і збити її. Особливо складно зробити це на останній ділянці польоту, коли дрон вже наближається до цілі. Мобільним вогневим групам, озброєним лише зенітними кулеметами або гарматами, зупинити його ще важче.

З іншого боку, реактивний двигун "Герані", "Дані" чи "Бандеролі" добре помітний на радарах. Такий безпілотник порівняно легко виявити й відстежувати. Здавалося б, українська ППО має достатньо засобів, щоб його збити.

Українські військові вже мають цілу лінійку дронів-перехоплювачів, виробництво яких вдалося налагодити у великих масштабах. Але є нюанс: більшість з них - це квадрокоптери, які спочатку створювали для боротьби з повільнішими цілями, зокрема з першими моделями "Гераней".

Деякі з цих перехоплювачів уже здатні розганятися до швидкості понад 400 км/год. Серед них - зенітний дрон Sting S від компанії Wild Hornet і Spys, розроблений німецько-українською компанією Quantum WIY Industries. Вони можуть навіть збивати безпілотники типу "Герань-5", якщо летять їм назустріч. Однак навіть такі швидкі дрони-перехоплювачі поки не дають змоги стабільно збивати більшість цілей.

Громадська спілка "Технологічні сили України" зазначає, що на початковому етапі випробувань спеціалізовані дрони-перехоплювачі збивали лише 35-40% реактивних цілей.

З серпня українські Сили оборони почали отримувати швидкісні реактивні дрони-перехоплювачі, зокрема Alexa Spatium. Однак про результати їхнього застосування на практиці поки що майже нічого не відомо.

Не можуть збити всі повітряні цілі й українські пілоти. Президент Володимир Зеленський згадував про їхню роль у відбитті російських повітряних атак, але можливості авіації теж обмежені. Насамперед Україні бракує літаків і добре захищених місць для їхнього базування. Крім того, передані західними партнерами винищувачі F-16 потребують регулярного обслуговування, тому частина з них не завжди готова до бойових вильотів.

Є й інша проблема. Основні ракети ближнього бою, які використовують ці винищувачі, - AIM-9 Sidewinder - коштують сотні тисяч доларів. Витрачати такі дорогі боєприпаси на дрони економічно недоцільно.

Тому Україна шукає дешевші способи ураження повітряних цілей. Серед можливих рішень - авіаційні гармати з радіолокаційним або оптичним наведенням, а також снаряди, які вибухають поблизу цілі. Однак ці варіанти поки що на стадії опрацювання.

Чи не запізнилася Україна з підготовкою?

Щоб ефективно відбивати повітряні атаки, Україні потрібна багаторівнева система ППО, де різні засоби доповнюють одне одного. Це не лише дрони-перехоплювачі, системи радіоелектронної боротьби та мобільні радари, а й різні види озброєння: легкі переносні зенітно-ракетні комплекси та недорогі зенітні ракети.

Про гострий брак таких ракет в українській армії раніше попереджали як українські, так і західні військові експерти.

Схоже, масовані атаки реактивних дронів виявили серйозні проблеми в українській армії та оборонній промисловості.

У вівторок, 6 жовтня, заступник командувача Повітряних сил ЗСУ полковник Юрій Черевашенко, який відповідає за безпілотні системи ППО, виступив у Верховній Раді. Він узяв участь у засіданні тимчасової слідчої комісії, що розслідує можливі порушення українського законодавства у сфері оборони.

Його запитали, чому українські військові виявились фактично неготовими до масового застосування реактивних дронів, хоча про них було відомо ще з січня 2024 року.

Черевашенко відповів, наголосивши, що висловлює власну думку:

"Ми бачили, що супротивник використовує приблизно чотири типи реактивних двигунів, і розуміли, що готового рішення в нього ще немає. Можливо, спецслужби мали більше інформації. Але, як на мене, ми запізнилися через те, що підрозділи, які володіли цією інформацією, недостатньо спілкувалися між собою".

А Росія тим часом прискорилася

На ризиках, пов'язаних з недооцінкою технологічних можливостей Росії, наголошує і колишній керівник Google Ерік Шмідт, один з найбільших іноземних інвесторів в українську оборонну галузь.

"Ми завжди виходили з того, що Україна створює нові рішення, а Росія - велика й повільна. Але ситуація змінилася. Тепер Росія вдосконалює свої технології приблизно такими самими темпами, як Україна, хоча має значно більше ресурсів", - сказав Шмідт в інтерв'ю Economist.

За словами Шмідта, він та його колеги також не очікували, що Росія так швидко почне оснащувати ударні дрони реактивними двигунами й знайде спосіб передавати дані без супутникового зв'язку.

"Росія створила mesh-мережу з китайських комплектуючих. Наприклад, два "Шахеди" можуть кружляти між Білоруссю та Києвом, виконуючи роль ретрансляторів. Завдяки цьому російські оператори можуть отримувати зображення цілей з роздільною здатністю 8K, що дає змогу розрізняти дрібні деталі. Росіянам вдалося спрямувати дрон у центральне вікно будівлі штаб-квартири СБУ. Це демонструє можливості таких систем", - розповів він.

Шмідт вважає, що ефективні засоби протидії російським реактивним дронам можуть з'явитися вже найближчим часом. За його словами, щонайменше п'ять українських компаній розробили відповідні рішення й випробовують їх.

Водночас Шмідт звертає увагу й на інші загрози, з якими стикається Україна: російські балістичні ракети, для перехоплення яких іноді бракує засобів ППО; потужні планерні авіабомби; можливу появу наступного року російської супутникової мережі "Рассвет", подібної до Starlink; а також імовірність масштабної мобілізації в Росії.

На думку Шмідта, Україна могла б протистояти кожній з цих загроз окремо. Однак одночасно впоратися з усіма ними без підтримки західних партнерів буде вкрай складно.