Чому руді коти особливі? Відповідь криється у зв'язках з вікінгами

Чому рудих котів вважають особливими? Чому вони виглядають більш впевнено й товариськи, ніж їхні побратими. Можливо, відповідь криється у зв'язках з вікінгами?

Вчені й ветеринари погоджуються, що представники різних порід відрізняються характером і поведінкою. Приміром, бірманці – живі й грайливі, а перси – спокійні й врівноважені. А от забарвлення тварин, на їхню думку, ні на що не впливає.

"Втім опитування кошатників свідчить про інше", - заявляє британський біолог й експерт з котів Роджер Тейбор.

Він стверджує, що колір тварини теж має значення. Так, сірі кішки - більш відсторонені, а руді - лагідніші й ніжніші.

Котячі гени, що відповідають за колір хутра, працюють не так, як людські гени, що відповідають за колір волосся.

"Рудий ген" розташований у Х-хромосомі. Самці мають лише одну X-хромосому. А от щоб самиця стала рудою, потрібно, щоб цей ген був відразу у двох X-хромосомах. Це означає, що на одну руду кішку припадає приблизно три руді самці, пояснює Тейбор.

"Дослідження також показали, що руді коти-самці зазвичай важчі, вищі й більші, ніж їхні побратими інших забарвлень, за винятком північноамериканського мейн-куна".

Тож, можливо, саме розмір, а не забарвлення лежить в основі їхньої сміливості й комунікабельності?

Медик Генрі

Рудий Генрі – давній улюбленець всесвітньо відомої британської лікарні Адденбрук у Кембриджі.

Він має чудових господарів, але любить навідуватись до медзакладу: блукати його коридорами та їдальнею. Іноді Генрі дозволяє себе погладити.

Кажуть, його присутність заспокоює й знімає стрес у персоналу і пацієнтів. Тому керівництво лікарні давно змирилося з відвідинами цього безстрашного порушника.

Залізничниця Нала

А це – Нала. Ще одна руда пухнаста, яка любить людське товариство. Щодня вона вітає пасажирів на залізничній станції Стівенідж у Хартфордширі (Британія).

Діти хазяйки Нали назвали її на честь левиці з діснеївського мультфільму "Король Лев".

Як і Генрі, Нала любить людей й охоче проводити час, сидячи на турнікеті, і, здається, не дуже зважає на пасажирів, що поспішають.

Клептоман Ерні

Втім деякі рудаві схильні до кримінальної поведінки.

Так, кота Ерні з Годманчестера у Кембриджширі постійно ловлять на крадіжці.

"Він - справжня місцева загроза, - бідкається його хазяйка Сідні Рід. – У нас були білі, чорні й смугасті коти. Але Ерні - єдиний, який створює стільки проблем".

"Якось до нас у двері постукав сусід і розповів, що наш кіт вкрав і витяг через їхнє вікно в кухні цілу смажену курку".

Коти-продавці

Коли справа доходить до їжі й компанії, коти знають, куди треба йти – до супермаркетів.

Рудий пустун Пампкін обрав Tesco й абсолютно не зважав на працівників, які намагалися "заборонити" йому відвідувати магазин.

А кіт Гарфілд став настільки популярним серед покупців одного з магазинів Sainsbury, що після його смерті в міському соборі виголосили панегірик і навіть встановили пам'ятник.

Академічні коти

У Кембриджському університеті в Економічній бібліотеці Маршалла мешкає триногий рудий кіт Джаспер, який належить заступнику директора бібліотеки і дуже популярний серед студентів, оскільки він допомагає їм знімати стрес перед іспитами.

Найчастіше Джаспера можна бачити сплячим на стосі газет. А запрошення на чай, які розсилає бібліотека, так і назвали - "чай з Джаспером".

В університеті Східної Англії в Норіджі є свій рудий книгоман Сільвестр.

Він часто гуляє територією кампусу, регулярно відвідує лекції або спить на інформаційній стійці бібліотеки.

Хвостатий мешканець університету має свою фейсбук-сторінку, де студенти і персонал з гордістю публікують фото своїх зустрічей з ним.

"Характер вікінгів"

Вчені вважають, що комунікабельність могла бути однією з причин, чому руді коти були також популярні серед вікінгів, які допомогли їм поширитись по всій Європі та за її межами.

Автор одного з досліджень Ніл Б. Тодд писав про це в журналі Scientific American майже 50 років тому.

Головний аргумент полягає в тому, що на деяких островах у північній частині Великої Британії мешкає надзвичайно багато рудих котів.

"Тодд вважав, що вікінги привезли їх з Туреччини та узбережжя Чорного моря до Скандинавії та до своїх поселень у Британії", - каже біолог Роджер Тейбор.

За його словами, у Йорку, колишньому оплоті вікінгів, популяція рудих котів досі вища, ніж у Лондоні.

"Вікінгам, можливо, просто подобалося характерне хутро, але я припускаю, що доброзичливий і сміливий характер рудих котів дозволяв їм сміливо заходити до їхніх човнів", - додає фахівець.

"Можна сказати, що руді коти самі мають характер вікінгів: вони доброзичливі до людей, з якими ладнають, але жорстокі до супротивників".