Як шкільні закохані знайшли одне одного – і свою доньку – після 40 років розлуки

Кевін Керролл та Деббі Веббер вперше побачили одне одного 1967 року. Обидвоє були підлітками, учасниками своїх шкільних театральних гуртків - і закохалися з першого погляду.

"Я навчався в школі для хлопців, а Деб - у школі для дівчат, - розповів Керролл програмі Outlook BBC.

"І на спільному прослуховуванні, коли ми всі були в актовій залі, я сказав своєму другові: "Бачиш ту дівчину? Я запрошу її на шкільний танець'", - додав він.

Своєю чергою, Веббер згадувала: "Я сиділа сама в актовій залі, бо не знала жодної з дівчат з іншої школи, які прийшли на прослуховування, але пам'ятаю, що коли я побачила його, то подумала, що він наймиліший хлопець, якого я будь-коли бачила".

Вони не лише пішли разом на танці, але й відтоді не могли бути порізно. Вони навіть планували втекти до Мериленду, де їм було б легше одружитися.

Але все змінилося. Звістка про вагітність Деббі зруйнувала їхню мрію та розлучила їх більш ніж на 40 років.

Сьогодні вони знову знайшли одне одного й кажуть, що цінують любов, якої не змогли мати в юності.

Але їхня подорож до цього моменту була гідною голлівудського фільму.

Несподівана новина

Батьки Деббі підтримали доньку, коли дізналися про її вагітність - враховуючи соціальні норми того часу.

"Вони були дуже люблячими, вони любили Кевіна, знали, що він чудовий хлопець і що ми дуже кохали одне одного, - розповіла Веббер BBC. - Але тоді все було зовсім інакше для дівчат, які завагітніли".

Її відправили до будинку для самотніх матерів.

"Моя мама дозволяла Кевіну приїжджати й забирати мене на вихідних, і ми їздили на прогулянки та вечеряли разом", - згадувала вона.

У цей час обидвоє сподівалися, що колись зможуть одружитися і разом виховувати дитину, яка мала народитися.

Кевін був настільки переконаний у цій ідеї, що вмовив свою матір записати його до Корпусу морської піхоти США у 17 років.

"Я дізнався, що якщо я запишусь, то навіть без шлюбу зможу надсилати гроші Деб, а морпіхи забезпечать її та дитину медичною допомогою, - пояснив він. - Я сподівався, що коли мене відпустять з тренувань, ми зможемо одружитися".

Але це так і залишилося лише мрією.

Під час військової підготовки він отримав листа від Деббі, де вона писала, що віддасть дитину на усиновлення.

"Я пам'ятаю це відчуття, - сказав Керролл, і його голос зламався. - Я був на навчаннях із морпіхами, де не можна було показувати емоцій, але всередині мій світ розвалився на шматки".

Повороти долі

Після того, як їхні стосунки з Кевіном завершилися - а він мав вирушити воювати у Вʼєтнам - Деббі мучили нічні жахіття про те, що вона покинула свою дитину. Полегшення прийшло, коли її лікар розповів про родину, яка могла б усиновити новонароджену.

"У мене є родина з чотирма дітьми й мама, яка більше не може мати дітей. Якщо в тебе буде дівчинка, вони хотіли б її вдочерити", - сказав їй лікар.

Деббі народила дівчинку, яка, за її словами, була схожа на Кевіна, і передала дитину, майже нічого не знаючи про цю родину.

Невдовзі її сім'я переїхала, щоб почати нове життя. Тим часом Кевін був у Вʼєтнамі.

"Моя робота була рятувати пілотів, яких збили у бою, і 10 жовтня 1969 року ми вирушили рятувати транспортний гелікоптер", - розповів він.

Під час операції Кевіна поранило осколками в руки, ноги й спину.

"Я не думав, що зможу звідти вибратися, і сперечався з Богом, - розповів він BBC. - Я сказав: 'Не можу повірити, що ти дозволиш мені померти тут, посеред нічого, за 18 тисяч миль від дому, не побачивши Деббі знову, не побачивши свою дитину'".

Інший морпіх прийшов йому на допомогу, і Кевіна евакуювали на Філіппіни, потім до Японії, а згодом у США для відновлення.

"У той час я переніс 18 операцій. Відтоді було ще 20. Але я перейшов від інвалідного візка до ходунків, від ходунків до милиць, від милиць до тростини - і більше не озираюся назад", - розповів він.

І посеред усього цього Кевін намагався знайти Деббі.

Але, обтяжена провиною, вона намагалася його забути. Вона кілька разів виходила заміж і мала трьох дочок, тоді як Кевін одружився і згодом овдовів.

Жоден із них не чув нічого про дівчинку, яку Деббі віддала багато років тому.

Пошуки одне одного

Зрештою Деббі вирішила розповісти своїм дочкам правду.

"Це був День матері, - згадувала вона. - Ми були на кухні, і я сказала: "Маю вам дещо сказати. Коли я була дуже молодою, у мене була дитина". Я пояснила всю ситуацію - як ми з Кевіном закохалися".

Одна з дочок запитала подробиці, щоб допомогти знайти цю дитину.

"Я знала прізвище, знала, що в родині було чотири хлопці, і знала район, де вони жили", - розповіла Деббі.

Цього вистачило. Її донька знайшла родину й зв'язалася з одним із братів. Відповідь надійшла телефоном - від Вел, дочки Деббі.

"Я подзвонила їй о восьмій ранку, - розповіла Вал BBC. - Я сказала, що нам треба багато про що поговорити, але я ціную те, що вона зробила. Жодних образ".

Для Деббі ця відповідь стала катарсисом.

"Усі ці почуття сорому й провини просто зникли, - сказала вона. - Того ж вечора ми зустрілися".

Під час зустрічі постало питання: а що з біологічним батьком Вел?

Пошуки в інтернеті привели до некролога його покійної дружини. Тоді Деббі написала йому листа.

"Мені шкода через твою недавню втрату. Я хотіла б поговорити про наші шкільні роки. Сподіваюся, ти добре почуваєшся", - написала вона, додавши номер телефону.

Для Кевіна лист став справжнім дивом.

"Я ніколи не забуду той момент. Я одразу пішов до телефону й сказав, що не можу повірити, що ми говоримо", - каже він.

А потім був ще один сюрприз.

"Я сказала: 'У мене є щось, чим хочу поділитися з тобою', - розповіла Деббі. - "Я знайшла нашу дочку. Хочеш її побачити?"

Після гучного "так" вони зустрілися в домі Деббі. Коли прийшов Кевін, Вел засміялася з реакції матері: "Вона сказала: "Ой, але ж він такий гарний!'

Вел із батьком розмовляли годинами. Потім Кевін зізнався, що ніколи не припиняв кохати її матір.

Більш ніж через 40 років після зірваної втечі вони нарешті одружилися. Тепер, у свої 70, вони нарешті можуть присвятити себе одне на одному.

"Ми можемо піклуватися одне про одного й любити одне одного на цьому етапі життя. Якщо чесно, мені більше нічого не потрібно", - зізнається Деббі.