Жінка шукала біологічних батьків - і виявила, що тато був другом у фейсбуці

Тамуна Мусерідзе глибоко вдихнула і зважилася на телефонний дзвінок, про який мріяла відтоді, як дізналася, що її могли вдочерити.

Коли вона нарешті знайшла жінку, яку вважала своєю біологічною матір’ю, вона розуміла, що казкового гепіенду може не бути.

Але вона не очікувала, що жінка на іншому кінці дроту буде холодною та розлюченою.

"Вона почала кричати – казала, що не народжувала дитину. Вона не хотіла мати зі мною нічого спільного", - згадує Тамуна і каже, що була скоріше здивована, ніж засмучена такою реакцією.

"Я була готовою на все, але її реакція була за межею усього, що я могла уявити", - додає вона.

Коли 40-річна Тамуна зателефонувала в серпні своїй матері, вона розуміла, що та може не схотіти бачити її у своєму житті. Але Тамуна не була готова покинути свої пошуки. Вона хотіла знати обставини свого усиновлення, а також те, що вона могла дізнатися тільки від своєї матері - ім'я її батька.

Пошуки Тамуни почалися в 2016 році. Коли вона прибирала будинок своєї покійної матері, вона здивувалася, коли знайшла свідоцтво про народження зі своїм іменем, але неправильною датою народження. Тоді вона запідозрила, що її вдочерили. Після проведення певних досліджень, вона створила у Facebook групу "Ведзеб" або "Я шукаю", з надією знайти своїх біологічних батьків.

Натомість вона розкрила скандал із торгівлею дітьми в Грузії, який вплинув на життя десятків тисяч людей. Протягом багатьох десятиліть батьків обманювали і казали, що їхні новонароджені діти померли – а потім немовлят продавали.

Тамуна - журналістка, і завдяки її роботі возз’єдналися сотні сімей, але вона не могла розгадати таємницю власного походження і думала, чи її теж не викрали в дитинстві.

"Я була журналісткою у цій історії, але це також була моя особиста місія", - каже вона.

Прорив у її пошуках стався влітку, коли вона отримала повідомлення у фейсбук-групі. Воно було від людини із сільської місцевості Грузії, яка сказала, що знає жінку, яка приховувала вагітність і народила дитину в Тбілісі у вересні 1984 року. Приблизно в той час, коли народилася Тамуна – цю дату вона оприлюднила публічно.

Людина вважала, що ця жінка була рідною матір’ю Тамуни - і, що важливо, вона дала її ім’я.

Тамуна негайно почала шукати її в інтернеті, але коли нічого не знайшла, вирішила опублікувати звернення у фейсбуці із запитанням, чи хтось її знає.

Незабаром відповіла людина, яка сказала, що жінка, яка приховувала вагітність, була її рідною тіткою. Вона попросила Тамуну видалити допис, але погодилася провести тест ДНК.

Поки вони чекали результатів, Тамуна зателефонувала своїй матері.

Через тиждень надійшли результати ДНК, які показали, що Тамуна та жінка з фейсбуку справді були двоюрідними сестрами. Озброївшись цими доказами, Тамуна зуміла переконати свою матір визнати правду та розкрити ім’я свого батька. Це був чоловік на ім'я Гурген Хорава.

"Перші два місяці я була у стані шоку, я не могла повірити, що усе це відбувається зі мною, - згадує вона, - я не могла повірити, що знайшла їх".

Щойно Тамуна дізналася ім’я Гургена, вона швидко знайшла його на фейсбуці. Виявилося, що він стежив за її історією в соцмережах - її робота із возз'єднання сімей широко відома в Грузії.

Тамуна була вражена, коли з'ясувала, що він був у списку її друзів протягом трьох років. Він просто не усвідомлював, що є частиною її історії.

"Він навіть не знав, що моя рідна мати була вагітна, - каже Тамуна. - Для нього це був великий сюрприз".

Незабаром вони домовилися зустрітися в його рідному місті Зугдіді на заході Грузії - приблизно за 260 км від її дому у Тбілісі.

Озираючись назад, Тамуна каже, що була у стані шоку, але коли вона підійшла до воріт саду Гургена, вона відчула дивний спокій.

Коли вийшов 72-річний чоловік, вони обійнялися, а потім подивилися один на одного, посміхаючись.

"Це було дивно, коли він подивився на мене, він зрозумів, що я його донька, - згадує вона. - У мене було так багато змішаних емоцій".

У неї було багато питань, і вона не знала, з чого почати.

"Ми просто сиділи разом, дивилися одне на одного і намагалися знайти щось спільне", - каже вона.

Під час розмови вони зрозуміли, що у них багато спільних інтересів - Гурген колись був відомим танцівником у Державному балеті Грузії, і він був радий дізнатися, що доньки Тамуни - його онуки - поділяли його захоплення.

"Вони обоє люблять танці, і мій чоловік теж", - каже вона з усмішкою.

Гурген запросив усю свою родину до себе додому на зустріч із Тамуною та познайомив її з багатьма новими родичами - зведених братами і сестрами, кузенами, тітками і дядьками. Родина погодилася, що між ними є сильна схожість.

"З усіх його дітей я найбільше схожа на свого батька", - каже вона.

Вони провели вечір, розповідаючи історії, куштуючи традиційні грузинські страви та співаючи, а Гурген грав на акордеоні.

Попри те, що вона зустрілася зі своїм батьком, Тамуну продовжувало хвилювати питання: чи її, як і тисячі інших грузинів, не вкрали у матері при народженні та не продали? Її названих батьків уже не було в живих, тому вона не могла звернутися до них за відповідями.

У жовтні вона нарешті отримала можливість запитати про це у рідної матері. Польська телекомпанія знімала документальний фільм про Тамуну і організувала їй зустріч з матір’ю, яка погодилася поговорити з нею наодинці.

На відміну від багатьох людей, яким Тамуна допомогла возз’єднатися, вона з'ясувала, що сама не була вкраденою. Натомість її мати відмовилася від неї та зберігала таємницю 40 років.

Її мати і батько не були в стосунках і мали лише короткий зв'язок. Її мати, охоплена соромом, вирішила приховати свою вагітність. У вересні 1984 року вона поїхала до Тбілісі, сказала іншим, що їде на операцію, а натомість народила дочку. Вона залишалася там, доки не розпочався процес усиновлення Тамуни.

"Мені було боляче дізнатися, що я провела з нею наодинці 10 днів до усиновлення. Я намагаюся не думати про це", - каже Тамуна.

За її словами, мати просила її брехати і розповідати людям, що її вкрали.

"Вона сказала мені, що якщо я не скажу, що мене вкрали, між нами все припиниться… а я сказав, що не можу цього зробити", - додала вона.

Тамуна вважає, що це було б несправедливо щодо всіх батьків, чиїх дітей дійсно вкрали.

"Якщо я збрешу, ніхто більше не повірить цим матерям", - пояснює вона.

Після цього мати попросила її піти з дому, і відтоді вони не розмовляли.

"Чи зробила би я все це знову? - розмірковує вона. - Звичайно, я так багато дізналася про свою нову сім’ю".