Що не так із дизелем у США і чому цим так переймається Трамп

Рішення Дональда Трампа імпортувати російське пальне до США є кардинальною зміною позиції президента. Усього три тижні тому Трамп підписав закон, що передбачає запровадження нових американських санкцій і мит проти країн, які імпортують російську нафту й газ.

Тепер, за словами Трампа, президент Росії Володимир Путін погодився постачати сотні тисяч тонн дизельного пального на ринки США та світу протягом найближчих місяців.

Ця домовленість з'явилася в той час, коли Трамп долає політичні наслідки конфлікту з Іраном та його впливу на світові ціни на енергоносії, — і все це за кілька тижнів до проміжних виборів у США.

Через стрімке зростання цін на пальне в США рівень підтримки президента Трампа серед населення знизився: люди болісно сприймають високі ціни на заправках і супутні наслідки, що призвели до загальної інфляції.

Наслідки війни особливо гостро відчувають американські аграрні штати, які значною мірою залежать від дизельного пального для роботи сільськогосподарської техніки та транспортування продукції на ринок.

Саме ці штати — Айова, Канзас, Техас та Огайо — перетворилися на неочікувані арени політичної боротьби на майбутніх виборах, результати яких визначать, чи збережуть республіканці контроль над Конгресом.

Впродовж багатьох місяців президент США шукає способи полегшити політичні проблеми своєї партії, що з'явилися через подорожчання пального.

Нещодавно він чинив тиск на європейських союзників, аби ті активніше використовували свої запаси нафти. Він відтермінував сплату федеральних податків на пальне та дозволив використовувати для міжштатних вантажних перевезень дизель, призначений для сільськогосподарських потреб.

Він також пообіцяв не відновлювати атаки на Іран до завершення проміжних виборів — це надзвичайно відверте визнання того, як цей конфлікт впливає на політичну ситуацію.

Тож його рішення укласти угоду з російським лідером Путіним стало лише останнім і найбільш разючим кроком у цьому напрямку.

Чи допоможе Трамп "чудовим фермерам"

Звісно, ​​дописи Трампа в соцмережі Truth Social часто містять неповну інформацію. Залишається незрозумілим, як саме Росія постачає це пальне на світовий ринок і що може отримати натомість — окрім украй необхідної твердої валюти.

Це наражає Трампа на критику з боку європейських союзників та американських політиків, які заявляють, що його адміністрація тепер сприяє фінансуванню російської воєнної машини.

Президент України Володимир Зеленський назвав цю угоду "подарунком" Путіну, за який Росія "відплатить" "терором і підступністю".

"Дозвіл Росії продавати нафтопродукти — це інвестиція у війну, яку треба завершити, а не продовжувати", — написав він у соцмережі X.

Також невідомо, наскільки саме цей крок Трампа допоможе республіканцям на виборах.

Обіцяне постачання європейського дизельного пального не призвело до суттєвих змін цін на енергоносії, до того ж немає інформації про те, як швидко російське пальне може потрапити на ринок.

Потужності російських нафтопереробних заводів, що виробляють дизельне пальне, постраждали від неодноразових ударів з боку України — атак, які Трамп закликав Зеленського припинити.

На графіку, підготовленому за заними Управління з енергетичної інформації США, зображено, як змінювалися ціни на дизель та бензин у США від моменту другого приходу на посаду президента Дональда Трампа. Очевидно, що різкий зріс відбувся після початку операції США та Ізраїлю проти Ірану.

США споживають близько 3,6 мільйона барелів дизельного пального на добу, тож навіть якщо Росія поставить обіцяні 300 тисяч тонн цього місяця, цей обсяг становитиме лише близько половини добового споживання в США.

Американці можуть не відчути суттєвих змін одразу.

До проміжних виборів у листопаді залишилося менше місяця, а в багатьох штатах уже розпочалося дострокове голосування. Політичний "пиріг", як то кажуть, уже майже готовий.

"Зниження цін для американців — особливо для наших чудових фермерів, власників ранчо та водіїв вантажівок — є моїм головним пріоритетом", — написав Трамп у своєму дописі в соцмережі Truth Social.

Однак протягом останніх семи місяців ціни на енергоносії, пальне та споживчі товари лише зростали — попри те, що Трамп і представники його адміністрації неодноразово запевняли стурбовану громадськість, ніби успішне завершення війни та послаблення її економічних наслідків уже не за горами.

Трампові, ймовірно, залишається сподіватися, що його остання угода — якщо не брати до уваги потенційно незручні дипломатичні аспекти — виявиться достатньою, аби переконати американських виборців: його обіцянка швидкого економічного полегшення — це не просто порожні слова.